РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЛІЯ в м. Мінську
Кафедра правознавства та соціальної теорії
Контрольна робота
по темі: "Світове господарство: його сутність, проблеми та протиріччя "
Виконав:
студент II курсу заочного відділення
спеціальністю психологія
Соловйов А.А.
Перевірив:
К. екон. н., доцент
спеціалі Л.М.
Мінськ 2010
Зміст
Введення
1. Сутність та характеристика світового господарства
2. Проблеми і тенденції розвитку сучасного світового господарства
Висновок
Список літератури
Введення
Сутності світового господарства, історії його виникнення і тенденціям розвитку присвячені багато праць з економіки. Протягом всієї історії його існування вчені намагаються виявити і спрогнозувати ймовірні проблеми та протиріччя, виникають в ході його еволюції. І оскільки зараз, в умовах глобальної кризи, тематика проблем і розвитку світового господарства стає особливо актуальною, саме їй присвячена ця робота.
У своєму становленні і розвитку світове господарство пройшло довгий шлях. Деякі економісти відносять його виникнення до часів Римської імперії, вважаючи її економіку прообразом міжнародного ринку. Інші вчені вважають віхою виникнення світового господарства рубіж XV-XVI століть - епоху Великих географічних відкриттів, які привели до прискореного розвитку міжнародної, особливо морський, торгівлі. Слідом за Європою та Азією міжнародна торгівля охопила інші регіони земної кулі, привівши до утворення світового ринку. Подальшому розширенню цього ринку сприяв розвиток транспорту, особливо залізничного, з'єднав внутрішні частини континентів. Але головна роль у формуванні світового господарства належала великої машинної індустрії, виникла в кінці XVIII - початку XIX століття в ряді країн Західної Європи і США після що відбулися в них промислових переворотів.
Світове господарство в його сучасному розумінні сформувалося наприкінці XIX - Початку XX століття в результаті розвитку великої машинної індустрії, транспорту та світового ринку.
Новий етап свого розвитку воно отримало в результаті науково-технічної революції (НТР), коли почали формуватися риси нового, постіндустріального (Інформаційного) суспільства, де лідируюче положення визначається не матеріальною власністю, а ставленням до знанню, талантом і умінням маніпулювати інформацією. Світове господарство постіндустріального суспільства характеризується переходом від виробництва товарів до виробництва послуг; переважанням працівників розумової праці; раціональним поєднанням фундаментальних і прикладних досліджень, що забезпечують перш всього розвиток наукомістких виробництв; прийняттям рішень на основі новітньої інформаційної техніки і технології; встановленням надійного контролю за втручанням людини в навколишнє середовище.
У ХХI столітті саме інформація стає кінцевим продуктом економіки: вже сьогодні стала товаром технологічна інформація розглядається як суть суспільства, а матеріальні блага - в аспекті їх інформаційної сутності. Зароджується еліта інформаційного суспільства - нетократія - Перетворює маніпулювання інформацією у вигідний бізнес, основою якого є інтелектуальний і соціальний (репутація, довіра) капітали, креативність (творча, творча продуктивність), здатність приносити "інформаційну" користь і вміння адаптуватися до екосистемі, породженої інформаційними технологіями.
Світова економіка почала XXI століття характеризувалася стабільними темпами економічного зростання, підвищенням зовнішньоекономічного фактора у господарському розвитку, глобалізацією фінансових ринків, посиленням взаємозалежності національних економік, зростанням питомої ваги сфери послуг у національній економіці та міжнародному обміні, розвитком регіональних інтеграційних процесів. Однак світова фінансова криза 2008 року істотно змінив положення справ в світовому господарстві, довівши неспроможність багатьох, здавалися непорушними, економічних істин і помінявши розстановку сил на світовій економічній арені.
Не можна не відзначити також різко погіршився екологічну обстановку. Протягом другої половини XX століття було знищено більше природних ресурсів, ніж за всю попередню історію людської цивілізації. До кінця XX століття необмежене зростання виробництва і споживання привів до екологічної кризи та деградації біосфери Землі. При збереженні існуючих темпів знищення природних ресурсів людство вже в першій половині ХХІ століття вступає в еру глобальної екологічної катастрофи. Тому від напрямку, стратегії розвитку світового господарства залежить саме існування людини як біологічного виду.
1. Сутність та характеристика світового господарства
Світове господарство являє собою сукупність національних господарств країн світу, пов'язаних між собою системою міжнародних економічних відносин, що розвиваються на основі міжнародного географічного поділу праці.
Міжнародне географічний поділ праці виражається в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції та послуг і в подальшому обміні ними. Воно базується на територіальному поділі праці, що виник в результаті існуючих між країнами відмінностей у географічному положенні, природних і соціально-економічних умовах і ресурсах, внаслідок чого багато видів виробництва "прикріпити" до певних територій. В останні десятиліття виникла нова ступінь міжнародного поділу праці - міжрегіональна економічна інтеграція, що являє собою розвиток особливо глибоких і стійких взаємозв'язків між декількома країнами одного регіону, засноване на проведенні ними узгодженої міждержавної економічної політики з метою створення спільного ринку для своїх членів. Лідерами міжрегіональної економічної інтеграції є: Європейський Союз (ЄС); Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ). Існують також галузеві економічні угруповання, що об'єднують країни по їх економічній спеціалізації. Найважливіша з них - Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК).
Структура світового господарства представлена ​​його символічним поділом або на економічно розвинені країни ("Північ") і країни, що розвиваються ("Південь"), або у вигляді тричленної моделі (розвинуті капіталістичні країни; країни, що розвиваються; країни пострадянського регіону). Подібна з нею й інша класифікація, яка розділяє світове господарство на "Центр" (близько 25 найбільш розвинених країн Півночі - Країни "Великої сімки" або Євросоюзу, США і Японія), "напівпериферії" (Нові індустріальні країни Азії, більшість нефтеекспортірующіх країн, найбільш розвинені країни Латинської Америки і Африки, деякі країни з перехідною економікою) і "Периферію" (близько 100 слабо розвинених країн Півдня з переважанням аграрної економіки).
За своїм змістом світове господарство включає три сектори: первинний (сільське і лісове господарство, рибальство, аквакультура); вторинний (промисловість та будівництво) і третинний (сфера послуг). Особливе положення займає гірничодобувна промисловість, яку іноді відносять до первинного сектору.
Існуючі світогосподарські зв'язки не зводяться лише до зовнішньоторговельним відносинам. Нинішня їх сукупність включає також кооперацію виробництва, обмін науково-технічною інформацією та технологічними розробками, переміщення робочої сили з однієї країни іншу; міжнародний кредит та іноземні інвестиції; валютні взаємини держав. Ці зв'язки спираються на глобальну інфраструктуру, що включає міжнародну транспортну систему (Морський, залізничний, повітряний і трубопровідний транспорт) і світову мережу інформаційних комунікацій.
Велика роль в формуванні світового господарства належить транснаціональним корпор...
