ЗМІСТ
Введення
1. Основні поняття та визначення міжнародної міграції
2. Основні тенденції міжнародної міграції
2.1 Глобалізація міграційних процесів. Масштаби та регіональні особливості міжнародної міграції
2.2 Розвиток міжнародної робочої сили
3. Інтелектуальна міграція
Висновок
Список використовуваної літератури
ВСТУП
Населення і міграція - два нерозривних поняття. З тих пір, як з'явилися люди, вони переміщаються по планеті. Це сприяє поширенню і зближенню культур і господарства, а значить розвитку.
Люди завжди прямували туди, де за їх поданням буде краще жити, де можна отримати засоби існування. Кочівники шукали нові пасовища, переселенці освоювали нові землі та континенти, організовували держави. На переломних етапах історії, спостерігаючи, куди і чому їдуть люди (і які люди), - можна отримати більш чітке уявлення про суть суспільних процесів.
Зараз з'явилася життєво важлива для держави необхідність втрутитися в процес переселення людей: пом'якшити удари вимушеної міграції, вплинути на внутрішню соціально-економічну міграцію, щоб не оголити величезні найбагатші території, перешкодити проникненню в країну митних хвиль кримінальної міграції, сприяти в пошуку заробітків громадянам за межами своєї країни, використовувати працю тимчасових мігрантів, створювати умови для балансу попиту і пропозиції на внутрішньому ринку праці. На кожному новому етапі розвитку різні завдання в галузі міграції виходили на перший план.
Вся світова практика і історія цивілізацій підтверджують, що будь держава не тільки може, але й повинно виробити і проводити таку політику
, яка найбільш вигідна для розвитку цієї держави, а значить, і окремих його громадян; політику, що забезпечує раціональне розміщення населення на своїй території, економічне зростання, національну безпеку і територіальну цілісність.
Така завдання особливо актуальне для держав, що відрізняються величезним економічним простором, різноманіттям умов існування, а також розбіжністю інтересів людини, що прагне до сприятливому середовищі проживання, і держав, нужденних в освоєнні природних ресурсів на всій території.
1. Основні поняття та визначення міжнародної міграції
Як не дивно, але окремих, самостійних визначень міжнародної міграції важко знайти в міграційній літературі. Наприклад, навіть у такій капітальної роботі Е.П. Плетньова, як В«Міжнародна міграція робочої силиВ» (1962), немає її спеціального визначення, як немає і в багатьох інших вітчизняних і зарубіжних роботах. Як правило, дається загальне визначення міграції та в кращому випадку говориться, що вона підрозділяється на внутрішню і зовнішню. В економічній ж літературі, як правило, йдеться лише про міжнародної міграції робочої сили, яка розглядається як один з факторів світового виробництва, трохи краще йде справа в соціологічних роботах. Але і ті деякі визначення страждають в кращому разі В«вузькимВ» підходом, що вже не достатньо для розуміння сучасних світових міграційних потоків. Ось, що, наприклад, пишуть Л.В. Смірнягін і Б.С. Хорев в демографічному енциклопедичному словнику: В«міжнародна міграція населення, зовнішня або міждержавна міграція є переміщення людей через державні кордони, пов'язане головним чином зі зміною їх постійного місця проживання В»(1985, с.243). В«Зовнішня міграція, - зазначає Л.Л. Рибаківська, - це переселення населення однієї країни на територію іншої. Таке переселення в кінцевому рахунку супроводжується зміною громадянства В». Більше точне визначення дає швейцарський вчений М. Бассанд: В«Міжнародні міграції являють собою всі зміни місця проживання, обумовлені перетином державного кордону В».
Міжнародна міграція населення представляє собою територіальні (просторові) пересування людей через державні кордону, пов'язані зі зміною постійного місця проживання та громадянства, обумовленим різними факторами (сімейними, національними, політичними та іншими), або з перебуванням в країні-в'їзду, що має довгостроковий (більше 1 року), сезонний і маятниковий характер, а також з циркулярним (або епізодичними) поїздками на роботу, відпочинок, лікування тощо. Головними відмітними ознаками міжнародної міграції населення в порівнянні з внутрішньою міграцією є державний кордон, її перетин і відповідний державний контроль, як за фактом самого пересування через кордон (і в країні виїзду, і особливо в країні-в'їзду), так і за подальшим перебуванням в країні-в'їзду, особливо у зв'язку з працевлаштуванням і надходженням на навчання або стажування.
Дане розширене визначення міжнародної міграції населення більш повно і точніше відповідає реаліям сучасного розвитку, вписуючись в загальну В«збиральнуВ» конструкцію міграційного руху, представлену на схемі 1. Більш того, саме міжнародна міграція населення, хоча і поступається за своїми масштабами внутрішньої міграції, буде визначати майбутній розвиток міграційного руху, як по світу в цілому (незважаючи на нульовий баланс), так і в окремих регіонах і країнах, надаючи на багато з них величезне соціально-економічне та демографічне вплив. 4
Схема 1
Класифікація основних видів і форм міжнародної міграції населення
Країна-виїзду Країна-в'їзду
А В
А В
Епізодична (або циркуляційна) міграція
А В
Прикордонна (або маятникова) міграція
А В
Поворотна міграція (Постійна, сезонна, навчальна, нелегальна та ін)
А В
Вимушена міграція
А З D В
Покрокова міграція
(включаючи транзитну міграцію, де пункти С або D можуть являти собою В«перевалочний пунктВ»)
А В
Безповоротна міграція (Переселенська, шлюбна міграція, В«відплив умівВ» та ін)
А В
Зворотна міграція (Рееміграція, репатріація)
2. Основні тенденції міжнародної міграції населення
Серед основних тенденцій, що характеризують сучасну міжнародну міграцію населення, можна виділити наступні: глобалізація міграційних потоків; якісні в них зміни; визначальне розвиток міжнародної міграції робочої сили; збільшення демографічної значимості міжнародної міграції населення.
2.1 Глобалізація міграційних процесів. Масштаби та регіональні особливості міжнародної міграції
За думку багатьох дослідників міжнародної міграції, останню чверть XX століття можна назвати В«Ерою міграціїВ». Однак також вважається, що міжнародні міграції є феноменом, В«виключноВ» властивим світу, організованому по принципом юридично незалежних держав, які створюють перешкоди для міжнародної мобільності в цілому і міжнародної міграції, зокрема. Дослідники, що концентрують увагу на процесах глобалізації, зазначають, що, хоча спочатку і спостерігалася тенденція лібералізації потоків товарів і капіталу, паралельна тенденція щодо вільного переміщення людей була відсутня. Однак з 1960 років у ряді ключових країн почав активізуватися процес лібералізації імміграційної політики і, таким чином, був дозволений не заохочувати раніше масовий прийом мігрантів. Більш того, в рамках Європейського союзу свобода пересування з 1992 року стала реальністю відповідно до Шенгенськими угодами. Поряд з цим комерційні авіаперевезення зробили переміщення людей з одного кінця земної кулі в інший більш швидким і дешевим, ніж коли б то не було. Навіть виходячи з одних лише цих змін резонно припустити, що міжнародна міграція сильно зросла. Інша характерна риса глобалізації і проблем, що виникають у зв'язку з цим, полягає в їх можливому вирішенні лише за участі більшості держав світу (в першу чергу найбільш великих і найбільш розвинених з них: США, Китай, Німеччина, Індія...
