Зміст
Введення
1. Теоретичні аспекти економіки розвитку
1.1 Сутність економічного розвитку і росту
1.2 Характеристика показників економічного розвитку
2. Основні сучасні тенденції світової економіки
2.1 Інтернаціоналізація, як фактор світового господарства
2.2 Глобалізація світової економіки, основні фактори і наслідки
2.3 Транснаціоналізація світової економіки
2.4 Особливості сучасної регіоналізації світового господарства
Висновок
Список літератури
Введення
Актуальність дослідження. Глобалізація та регіоналізація є провідними процесами світового розвитку, головними векторами сучасності. Процеси інтернаціоналізації господарського життя йдуть вже не один десяток років, але саме в останні роки довго накопичуються кількісні та якісні зміни в процесах глобалізації та регіоналізації привели до нового статусу економічного життя в цілому, до нового змісту міжнародних економічних відносин. З одного боку, все більше економічних об'єднань і угруповань виникає на світовій арені, утворюючи регіональні економічні простори. З іншого боку, інтеграція на глобальному рівні стирає кордони між країнами і регіональними об'єднаннями, взаємодіючими між собою шляхом міжнародного обміну продукцією, послугами, капіталом та технологіями. Світ перетворюється в один "велике місто" з окремими районами.
Мета роботи - дослідження основних тенденцій світової економіки і їх вплив на економіку розвитку.
Реалізація даної мети передбачає вирішення наступних завдань:
о є вивчити показники економічного розвитку;
о є провести дослідження, в чому полягають основні тенденції світової економіки;
о є в чому полягає сутність інтернаціоналізації, глобалізаці
ї та транснаціоналізації в сучасній світовій економіці.
о є проаналізувати особливості сучасної регіоналізації світового господарства.
1. Теоретичні аспекти економіки розвитку
1.1 Сутність економічного розвитку і зростання
Економічний розвиток суспільства являє собою багатоплановий процес, який охоплює економічне зростання, структурні зрушення в економіці, вдосконалення умов та якості життя населення.
Відомі різні моделі економічного розвитку (Модель Німеччини, США, Китаю, країн Південно-Східної Азії, Росії, Японії та інших країн). Але при всьому їх різноманітті і національні особливості існують загальні закономірності і параметри, що характеризують цей процес. За рівнем економічного розвитку розрізняють розвинені країни (США, Японія, ФРН, Швеція, Франція та ін); розвиваються (Бразилія, Індія та ін), в тому числі найменш розвинені (в основному держави Тропічної Африки), а також країни з перехідною економікою (колишні радянські республіки, країни Центральної та Східної Європи, Китай, В'єтнам, Монголія), більшість з яких займають як би проміжне положення між розвиненими і країнами, що розвиваються.
В цілому економічний розвиток суспільства - суперечливий і трудноізмеряемий процес, який не може відбуватися прямолінійно, по висхідній лінії. Саме розвиток характеризується нерівномірністю, включаючи періоди зростання і спаду, кількісні та якісні зміни в економіці, позитивні і негативні тенденції. Це наочно проявилося в 90-х рр.. в Росії, коли прогресивні реформи з трансформації економічної системи супроводжувалися скороченням виробництва і різкою диференціацією доходів населення. Ймовірно, економічний розвиток має розглядатися за середньо-і довгострокові періоди, а також в рамках окремої країни або світової спільноти в цілому. Економічне зростання - це реальне збільшення обсягів і масштабів створених за чітко певний проміжок часу матеріальних і нематеріальних благ, якісне посилення економічного потенціалу національної економіки та її позиції у світовій економіці.
Економічне зростання за своєю суттю пов'язаний з кількісним збільшенням обсягів виробленого блага в рамках національної економіки.
Економічне зростання оцінюється за допомогою кількісної та якісної групи показників і критеріїв. Кількісні показники економічного зростання оцінюють ступінь зміни на певному часовому проміжку обсягів суспільного або національного продукту. Якісна ж група припускає аналіз можливості національної економіки задовольняти потреби населення в матеріальних та нематеріальних благах.
Основний показник економічного зростання полягає в його збалансованості та стійкості. Ця можливість національної економіки переходити на якісно інший рівень свого функціонування при мінімальних втратах в рівні життя населення, обсягах виробництва.
Економічне зростання і розвиток - дві категорії, пов'язані як з економічними, так і неекономічними факторами. Дослідження цих показників має об'єктивну необхідність, так як на їх підставі можливо оцінити реальний стан національної економіки, виробити об'єктивну й ефективну національну економічну політику, зробити більш результативними регулюючі та координуючі економічні функції держави.
1.2 Показники рівня економічного розвитку
Різноманітність історичних і географічних умов існування та розвитку різних країн, поєднання матеріальних і фінансових ресурсів, якими вони володіють, не дозволяють оцінити рівень їх економічного розвитку якимось одним показником. Для цього існує ціла система показників, серед яких виділяються, перш за все, наступні:
о є загальний обсяг реального ВВП;
о є ВВП/ВНП на душу населення;
о є галузева структура економіки;
о є виробництво основних видів продукції на душу населення;
о є рівень і якість життя населення;
о є показники економічної ефективності.
Якщо обсяг реального ВВП характеризує головним чином економічний потенціал країни, то виробництво ВВП/ВНП на душу населення є провідним показником рівня економічного розвитку.
Показники рівня і якості життя численні. Це в першу чергу тривалість життя, ступінь захворюваності різними хворобами, рівень медичного обслуговування, стан справ з особистою безпекою, освітою, соціальним забезпеченням, станом природного середовища. Важливе значення мають показники купівельної спроможності населення, умов праці, зайнятості та безробіття. Спробою узагальнити деякі найбільш важливі з цих показників є індекс (показник) людського розвитку, який вбирає в себе індекси (Показники) тривалості життя, охоплення населення освітою, рівня життя (обсягу ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності).
Економічна ефективність характеризується перш всього продуктивністю праці, рентабельністю виробництва, фондовіддачею, капіталоємністю і матеріаломісткістю одиниці ВВП.
2. Основні тенденції світової економіки
До інструментів регулювання міжнародних економічних відносин відносяться міжнародні організації, які координують їх розвиток з наднаціональних позицій, двосторонні та багатосторонні угоди і норми міжнародного економічного права, які забезпечують:
- юридичні умови функціонування і розвитку системи міжнародних економічних відносин, її коригування в інтересах досягнення їх справедливості та збалансованості;
- застосування примусових заходів економічного характеру в рамках інституту міжнародної відповідальності;
- формування цивілізованих принципів здійснення міжнародних економічних відносин.
До таких принципів можна віднести:
- найбільше сприяння в здійсненні господарських операцій;
- свобода укладання угод;
- рівноправність суб'єктів (національних та іноземних), відсутність дискримінації;
- взаємна вигода (справедливий розподіл вигод і втрат);
- незастосування сили або загрози силою, мирне вирішення економічних спорів;
- забезпечення суверенітету, невтручання в справи один одного;
2.1 Інтернаціоналізація, як фактор світового господарства
...
