Зміст
Введення
Історія розвитку конфлікту
Балкани сьогодні
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Завдяки міжнародним подіям минулого століття Балкани надійно закріпили за собою такі характеристики як "Балканський вузол", "Порохова бочка Європи", "пороховий льох Європи" і "вразливе підчерев'я Європи ". З цих назв можна і зробити висновок про репутацію цього регіону. Балкани були однією з найбільш нестабільних європейських регіонів, і залишаються їм тепер, після закінчення епохи біполярності. Саме Балкани стали колискою Першої світової війни і причиною вступу до неї Російської імперії, яка обернулася для неї трагедією. Таке положення встановилося, в тому числі, через хижих "ігор" європейських держав на суперечностях між балканськими країнами. Криза в Косово і збройне протистояння в Македонії - лише розрізнені прояви одного і того ж конфлікту на Балканах. А акції НАТО по "врегулювання" конфлікту лише підливають масла у вогонь балканського конфлікту, особливо обострившегося через розпад Югославії.
Актуальність теми
Актуальність теми визначається значенням Балкан в сучасних міжнародних відносинах. Процеси на Балканському півострові є деякою "лакмусовим папірцем" процесів, що відбуваються в Європі і в світі. Хід сучасних процесів в балканському регіоні відображає динаміку та особливості формування нового європейського порядку, а так само виявляє нові тенденції в світовій політиці.
Балканський вузол завжди було актуальним для світової політики. Так вже вийшло, що Балкани потрапили в сферу інтересів відразу декількох європейських держав, тому і зіткнення цих держав відбувалися тут же. Інтерес до балканському питанню актуалізується загальними проблемами, пов'язаними з взаємовідносинами сучасних геополітичних держав і балканських країн, з взаємодію й протидію балканських народів між собою, з наслідками проведеної європейськими країнами політики в регіоні.
Балканський регіон вкрай неоднорідний, за етнічною різноманітності він не зрівняється ні з одним з європейських регіонів. Він об'єднує країни від Греції на півдні, до Словенії, Угорщини, Болгарії і Румунії на півночі. Такі країни як Греція, Словенія, Болгарія і Румунія успішно розвиваються і інтегруються в європейські та євроатлантичні структури. Вони члени ЄС та НАТО.
А тим часом у інших країн колишньої Югославії все не так гладко. Неясна ні їх перспектива розвитку, ні роль в Європі. Саме ці держави через невирішені проблеми, що існують на їхній території, і зберігають за Балканами репутацію "порохової бочки Європи". Цю частину Балкан називають Західними Балканами. Термін більше політичний, ніж географічний, і був створений для позначення найбільш неблагополучних країн регіону. Цей регіон самий вибухонебезпечний. До країн Західних Балкан відносяться Сербія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Македонія і Албанія.
Географічно Балкани є невід'ємною частиною Європи. Тому цілком природно бажання балканських країн увійти до Європейського Союз і відповідь бажання ЄС прийняти їх і взяти на себе відповідальність за долю регіону. Крім ООН, ЄС і НАТО, стабілізацією ситуації на Балканах займається безліч держав і міжнародних організацій.
Об'єкт дослідження
Об'єктом дослідження є країни Балкан, особливо Західних Балкан, де дуже велика ймовірність виникнення конфліктів, а самі ці конфлікти, зважаючи характерною для регіону специфіки можливості переростання будь-якого внутрішнього конфлікту в міждержавний, можуть повести до збройного протистоянню світового масштабу, що вже зустрічалося в історії цього регіону.
Предметом дослідження виступає балканський вузол Європи, сукупність національних, культурних, суспільно-політичних і військових конфліктів, існуючих на території балканських країн.
Хронологічні рамки роботи
Хронологічні рамки роботи охоплюють період з четвертого століття нашої Ери, коли на Балканах оселилися південні слов'яни і по наш час. Так як часовий період дуже великий, ми розглянемо лише основні віхи формування і зміни конфлікту. Масштаб цієї роботи не дозволяє провести більш докладного дослідження, але вивчення зародження та історії конфлікту дозволить краще зрозуміти його суть.
Мета дослідження
Метою дослідження є виявлення причин утворення конфліктів на Балканах, нестабільності в цьому регіоні та визначення можливих ефективних шляхів їх врегулювання.
Розробленість теми
Балканський питання викликає інтерес у вчених різних напрямків: істориків, політологів, економістів, геополітикою. Кожен з них, використовуючи властивий його дисципліні підхід, дивиться на проблему під кутом, наскільки відмінним від решти. Не злічити журналістських статей, присвячених східного питання, наукових робіт, розділів підручників. У цьому дослідженні я в основному спираюся на відомості, викладені в підручниках з геополіліке Нартова і Дергачова. Про геополітичної ситуації на Балканах також писали Хантінгтон у книзі "Зіткнення цивілізацій ", Бжезинський у книзі" Велика шахівниця: панування Америки і його геостратегічні імперативи "і Виноградов у статті" Про історичному корінні "гарячих точок" на Балканах ". Дане дослідження спиралося на перераховані вище джерела, а так само на журналістські статті та матеріали.
Історія розвитку конфлікту
Багато в чому східне питання можна визначити як багатовікове суперництво між Заходом і Сходом, двома абсолютно різними культурами і суспільствами.
На кордоні трьох світів
З IV століття нашої ери на території Балкан проживають південнослов'янські народи. Розташовуючись на порівняно невеликій території, народи постійно мігрували, межі їх розселення не були стійкі. Це і стало однією з причин протиріч. Але в той момент, коли Балкани прагнули створити державність, це було не так важливо. Балканські народи зі середньовіччя опинилися між трьома глобальними цивілізаціями. Північна частина, сучасні Словенія та Хорватія, опинилася під впливом Риму. Серби та чорногорці потрапляють під вплив Візантії і приймають православ'я. А частина Балкан (Боснія і Герцеговина) в XIV столітті захоплює Османська Імперія, і місцеве населення приймає іслам. Таким чином, Балкани стали своєрідною буферною зоною між трьома цивілізаціями, тобто зоною, покликаної запобігти прямі конфлікти між ними. При цьому і між самими балканськими країнами не все було гладко. Тому роль, яку грали Балкани в міжнародних відносинах, завжди доводиться розглядати як в загальноєвропейському, так і в локальному контексті.
Відбувається соціокультурне змішання православного та ісламського світів, проте в рамках Османської імперії не відбулося створення балкано-ісламської культурно-історичної спільності регіонального рівня. Будучи підвладними Османської імперії, Балканські народи зуміли зберегти самобутність свого розвитку та культури., балканський острів знаходився в стані латентного розвитку. Османам не вдалося знищити православну церкву навколо якої утворювалися держави балканських народів, які прийняли християнство ще до османського панування. Османи знищили лише формальні ознаки слов'янської державності, не торкнувшись глибинних, головних засад державного пристрої. Винятком стала Боснія, район Косово і деякі райони Македонії, де ісламізація набула більш широкий характер. Сьогодні саме на цих територіях найчастіше виникають конфлікти.
Поява національних ідей в Османській імперії
Османи, навпаки, застигли на рівні народу, що несе в Європу виключно руйнівний початок, абсолютизувати функцію незмінності свого соціокультурного стрижня. Усвідомлення неефективності і небезпеки цієї політики прийшло до османським правителям занадто пізно, в кінці XVIII - першій половині XIX століть. Порятунок імперії османи побачили у розвитку ідеї "осма...
