ВІДНОСИНИ МІЖ РОСІЄЮ І клуб кредиторів: Паризького і Лондонського
Зміст
Введення
Глава 1. Характеристика діяльності міжнародних клубів кредиторів
1.1. Основні принципи роботи Паризького клубу
1.2. Основні принципи роботи Лондонського клубу
Глава 2. Взаємовідносини Росії з Паризьким і Лондонським клубами кредиторів
2.1. Взаємовідносини Росії з Паризьким клубом кредиторів
2.2. Взаємовідносини Росії з Лондонським клубом кредиторів
Висновок
Список використаної літератури
Введення
паризький лондонський клуб кредитор
Паризький і Лондонський клуби кредиторів є провідними міжнародними фінансовими об'єднаннями.
Паризький клуб кредиторів - Це неформальне об'єднання країн - кредиторів лідерів світової економіки, створене в 1956 р. для обговорення і регулювання проблем заборгованості суверенних держав.
Паризький клуб більше впливовий, ніж Лондонський. Він працює за двома напрямками:
- видача кредитів країнам, що розвиваються
- реструктуризація вже наявної заборгованості.
Тут немає фіксованого членства, тому будь-яка держава-тримач зобов'язань може прийняти участь в засіданні при перегляді умови погашення. Основні принципи діяльності Паризького клубу:
1.Наявність безпосередньої загрози припинення платежів з погашення заборгованості.
2. Проведення боржником певної економічної політики.
3.Равно
мерное розподіл тягаря непогашених боргових зобов'язань країн-кредиторів.
Головна ідея діяльності Паризького клубу - проявляти турботу про найбільш бідних країнах, що мають явно безнадійну зовнішню заборгованість. Громадська думка цілком підтримує списання найбіднішим країнам частини боргів. Ще в грудні 1994 року Паризький клуб вирішив, що в окремих випадках може бути списано до 67% боргу тієї чи іншої країни. У лютому 1995 року Уганда стала першою країною, що одержала таку знижку. Зараз максимальна знижка збільшена до 80%. Максимальна знижка надається не всім. Для цього боржнику треба нс тільки бути бідним, але й активно проводити ринкові реформи.
Лондонський клуб кредиторів - це неофіційна організація зарубіжних комерційних банків і фінансових інститутів, створена ними для ведення переговорів з країнами боржниками, що зіткнулися з серйозними проблемами обслуговування та погашення відповідних зобов'язань за зовнішнім боргом. При цьому предметом переговорів Лондонського клубу є тільки не покриті гарантіями держави борги приватним банкам.
Основні принципи діяльності Лондонського клубу кредиторів:
1. Індивідуальний підхід до кожної країни-боржника.
2. Обумовленість перегляду погашення боргу.
3. Рівномірний розподіл втрат від реструктуризації боргових зобов'язань між усіма членами.
4. Відсутність постійного голови або секретаріату.
Як і Паризький клуб, Лондонський клуб прагне полегшити тягар країн, що розвиваються по безпосереднього обслуговування боргу. Жоден з цих клубів не є міжнародною організацією. Їх членський склад нестабільний, і вони не мають офіційного мандата. Кожен клуб має у своєму розпорядженні комплексом правил і процедур по перегляду боргу.
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що на даний момент практично всі держави вступають в міжнародні відносини на ринку позикових капіталів: або в якості позичальника, або в якості кредитора.
Метою курсової роботи є вивчення діяльності міжнародних клубів кредиторів, а також становлення і розвитку відносин Росії з Паризьким і Лондонським клубами кредиторів.
Виходячи з мети в даній роботі необхідно вирішити наступні завдання:
В· рассмотеть основні принципи і механізм роботи міжнародних клубів кредиторів;
В· досліджувати історію та преспективи взаємин Росії з клубами кредиторів.
Предметом дослідження курсової роботи є міжнародні кредитні відносини. Об'єкт дослідження - Розвиток взаємовідносин Росії з клубами кредиторів.
Глава 1. Характеристика діяльності міжнародних клубів кредиторів
1.1 Основні принципи роботи Паризького клубу
Паризький клуб кредиторів це найважливіше неформальне фінансове об'єднання лідерів світової економіки. Паризький клуб більш впливовий, ніж, наприклад, Лондонський клуб, і об'єднує в собі представників банків-кредиторів 19 країн - Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Росія, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія. Паризький клуб кредиторів був створений в 1956 році для обговорення і врегулювання проблем заборгованості суверенних держав.
Головна ідея діяльності Паризького клубу - проявляти турботу про найбільш бідних країнах, що мають явно безнадійну зовнішню заборгованість. Громадська думка цілком підтримує списання найбіднішим країнам частини боргів. Ще в грудні 1994 року Паризький клуб вирішив, що в окремих випадках може бути списано до 67% боргу тієї чи іншої країни. У лютому 1995 року Уганда стала першою країною, що одержала таку знижку. Зараз максимальна знижка збільшена до 80%. Максимальна знижка надається не всім. Для цього боржнику треба не тільки бути бідним, але і активно проводити ринкові реформи [1].
Особливість структурної організації Паризького Клубу полягає в тому, що він являє собою зібрання представників суверенних держав-кредиторів під головуванням високопоставленого чиновника державного Казначейства Франції. Будучи створений не як постійно діючий орган, а для вирішення конкретних проблем погашення кредитів окремими боржниками, клуб керується рядом принципів, наприклад, принципом консенсусу. Деякі з принципів періодично переглядаються.
Оскільки Паризький Клуб не має фіксованого членства, то в переговорному процесі в рамках Клубу може брати участь будь-яка держава-кредитор, що є утримувачем зобов'язань по боргах, по яких може знадобитися перегляд умов погашення. При цьому, оскільки більшу частину кредитів і позик розвиваються держави і країни з перехідною економікою Центральної та Східної Європи отримують від членів Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), то тому останні майже завжди беруть участь у переговорах.
Серед інших традиційних учасників переговорів у Паризькому Клубі слід назвати Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Світовий Банк, Конференцію ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) і, природно, саму країну-боржника, обратившуюся з проханням про перегляд заборгованості.
Іноді переговори проводяться на багатосторонній основі, зокрема, коли в них беруть участь Росія або Бразилія. У цьому випадку обговорюються і питання погашення боргів і Росії як кредитору, а також самої Росії в якості боржника. Такий багатосторонній підхід є більш ефективним і суттєво полегшує роботу в адміністративно-організаційному плані, так як боржник має можливість вести переговори з усіма кредиторами одночасно, а не з кожним окремо.
Крім того, кредитори надають великого значення принципу рівності або рівномірного розподілу тягаря невиплачених заборгованостей. Вони хочуть бути впевненими в тому, що отримані від них пільги щодо умов погашення боргу не використані для обслуговування боргових зобов'язань перед іншими кредиторами [2].
При цьому в рамках Паризького Клубу вже вироблений базовий перелік умов реструктуризації боргу. Вони отримали назву тих міст, в яких вироблялися. По-перше, це Торонтського умови, які будуть застосовуватися лише щодо тих країн, у яких дохід на душу населення не вище встановленого Всесвітнім Банком рівня, який дає право на отримання кредитів від Міжнародної асоціації розвитку. [1]
Торонтського умови: При цьому було розроблено три базових варіанти пільгових режимів:
1. Зме...
