Зміст
Введення
1. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика
1.1. Зовнішня торгівля в системі міжнародних економічних відносин
1.2. Цілі і основні напрямки зовнішньої політик
2. Нетарифні бар'єри зовнішньої торгівлі
2.1. Кількісні обмеження
2.2. Фінансові обмеження
2.3. Інші форми обмеження зовнішньої торгівлі
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Під нетарифними методами розуміється сукупність засобів зовнішньоторговельної політики, які не входять в групу митно-тарифних обмежень, а реалізуються в рамках адміністративного управління, граючи роль регуляторів зовнішньоторговельного обороту.
Митно-тарифні обмеження залишаються найважливішими інструментами зовнішньоторговельної політики, але їх роль поступово слабшає. Тарифи знижуються в зв'язку з регулюванням зовнішньої торгівлі угодами Світової організації торгівлі (СОТ), адже в сучасних умовах практично неможливо розраховувати на повноправне участь якої держави у світовій торгівлі без членства в цій міжнародній організації. Але країнам невигідно втрачати свої виграші від зниження тарифів, і за останні роки зростає вплив нетарифних обмежень на міжнародну торгівлю через їх прихованого характеру. Вплив нетарифних інструментів на хід міжнародної торгівлі не можна оцінити кількісно, ​​так як їх вплив не носить явно вираженого характеру.
Застосування нетарифних методів державного регулювання міжнародної торгівлі обумовлено тим, що на національній території держава може встановлювати спеціальний порядок проникнення в країну іноземних виробників това
рів і послуг, а так само створювати сприятливі передумови для ефективного розвитку експортних виробництв і проводити спеціальні заходи, спрямовані на захист вітчизняних виробників та споживачів. Найбільш ефективно систему нетарифного регулювання застосовують в рамках зовнішньоторговельної політики розвинені країни, які вже оцінили переваги нетарифних методів регулювання, і активно застосовують їх. За висновком експертів Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), за загальним обсягом використовуваних нетарифних обмежень у міжнародній торгівлі до лідируючої трійки входять США, Японія, Європейський Союз. Якщо такі економічно сильні країни усвідомлюють всю необхідність використання інструментів нетарифного регулювання, то можна говорити про їх реальної ефективності.
Нетарифні методи регулювання є найбільш ефективним елементом здійснення зовнішньоторговельної політики в силу наступних причин:
1) нетарифні методи регулювання, як правило, не пов'язані будь-якими міжнародними зобов'язаннями. У цьому зв'язку об'єм, і методика їх застосування повністю регулюється національними державними органами і визначається рамками господарського і технічного законодавства країни;
2) нетарифні методи більш зручні в досягненні шуканого результату під зовнішньоекономічній політиці;
3) нетарифні методи дозволяють врахувати конкретну ситуацію, яка складається в світовій економіці та застосувати адекватні заходи захисту національного ринку в рамках конкретно визначеного терміну;
4) нетарифні методи не є додатковим податковим тягарем для населення.
Метою курсової роботи є аналіз різних видів нетарифних обмежень.
Завдання курсової роботи:
- вивчити особливості застосування нетарифних інструментів у зовнішньоторговельних відносинах;
- розробити класифікацію форм і різновидів нетарифних обмежень;
- визначити ефективність застосування нетарифних обмежень;
1. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика
1.2 Зовнішня торгівля в системі міжнародних економічних відносин
Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. За деякими оцінками на долю торгівлі приходиться близько 80 відсотків всього обсягу міжнародних економічних відносин. Сучасні міжнародні економічні відносини, характеризуються активним розвитком світової торгівлі, вносять багато нового і специфічного в процес розвитку національних економік.
Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити. По визначенню Дж. Сакса: "... Економічний успіх будь-якої країни світу грунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавши від світової економічної системи ".
Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. На долю торгівлі приходиться близько 80% усього обсягу міжнародних економічних відносин.
Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність.
Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом науково-технічних революцій, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля, опосередковуюча рух всіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Згідно досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% зростання світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.
Під терміном "зовнішня торгівля" розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивезення (експорту) товарів.
Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на: торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.
Міжнародної торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між країнами світу. Однак поняття В«міжнародна торгівляВ» вживається і в більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвинутих країн, сукупний товарообіг країн, сукупний товарообіг країн якого континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т. п.
Зовнішня торгівля займає одне з перших місць в системі всесвітніх економічних відносин. У повоєнний час, обсяги зовнішньої торгівлі різко збільшилися, в Внаслідок чого, міжнародна торгівля стала одним із найпотужніших чинників економічного зростання. Таким чином, залежність країн від зовнішнього товарообміну різко збільшилася.
Для такої держави, як Росія, основною формою співпраці є міжнародні торгові операції. Тобто залучаються іноземні інвестиції, створюються спільні підприємства, розвивається ліцензійна торгівля, міжнародний лізинг, створюються вільні економічні зони, розвивається іноземний туризм і т.д.
Зовнішня торгівля - це головна ланка у величезній системі економічних зв'язків. Вона об'єднує всі країни в одну єдину економічну систему.
Сучасна зовнішня торгівля - це торговельні відносини між країнами, що передбачають ввезення та вивезення товарів. У цих відносинах беруть участь цілі корпорації, держави. З допомогою торгівлі всі країни можуть розвивати свою спеціалізацію, можуть підвищувати продуктивність своїх же ресурсів, а так само збільшити обсяг виробництва. Географічні, аналітичні та національні чинники обумовлюють економічні і політичні ризики у зовнішній торгівлі. Характер сучасної зовнішньої торгівлі дуже динамічний.
На стійкий і стабільний ріст зовнішньої торгівлі впливає низку чинників:
- стабільність міждержавних відносин в умовах миру;
- розвиток МПТ, а так само капіталу;
- оновлення основного капіталу (НТР);
- діяльність корпорацій на міжнародному ринку;
- виник...
