ЗМІСТ
ВСТУП
прогнозні оцінки ДИВЕРСИФІКАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЕКСПОРТУ В КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ АФРИКИ
ВИСНОВКИ
використаних джерел
ВСТУП
Контрольна робота на тему В«Прогнозна оцінка диверсифікації українського експорту до країн Західної Африки В»з дисципліниВ« Світова економіка В».
В роботі проаналізована структура українського експорту до країн Західної Африки, надана прогнозна оцінка можливих прибутків у разі його диверсифікації.
Пріоритетними орієнтирами інтеграції України в світове господарство традиційно вважаються країни-лідери. Але в українській зовнішньоекономічній політиці несправедливо мало уваги приділяється країнам так званого Півдня, зокрема африканським державам.
Незважаючи на низький рівень їх розвитку, вони можуть грати дуже важливу роль в економічних відносинах Української держави як постачальники необхідних ресурсів і ринків збуту. Серед різних напрямків на Африканському континенті розглянемо країни Західної Африки (ЗА), а саме: Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Кот-д'Івуар, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того. За часів Радянського Союзу завдяки його допомоги підприємства енергетичного, металургійного, транспортного секторів, а також навчальні заклади, де працювали радянські фахівці, займали провідні позиції в національних господарствах цих країн.
Економічні зв'язки західноафриканських держав з Україною в значній мірі були втрачені і заміщені диверсифікованими моделями економічних відносин з Російською Федерацією і Китаєм
, які розглядають западноафріканській мегарегіон як важливий і перспективний ринок. Однак Україна також могла б закріпитися на окремих сегментах ринків ЗА, насамперед тих, де і до теперішнього часу використовують українські техніку, технології, а також працюють вітчизняні вчені.
Метою роботи є визначення можливих напрямків диверсифікації українського експорту до країн ЗА і оцінка прибутків від її реалізації.
прогнозні оцінки ДИВЕРСИФІКАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЕКСПОРТУ В КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ АФРИКИ
Зовнішньоекономічні зв'язки України з західноафриканської країни почалися ще за часів Радянського Союзу в 60-80-ті роки XX ст. після падіння колоніальної системи, коли відбувалися змагання між соціалістичним і капіталістичним таборами за зміцнення своїх позицій у колишніх колоніях. У цей період зовнішньоекономічні відносини України з країнами Африки були дуже активними. Здійснювалися вони, головним чином, шляхом надання економічної, науково-технічної та гуманітарної допомоги. Саме тоді в африканських країнах сформувався позитивний імідж українських товарів, технологій та фахівців.
Після розпаду Радянського Союзу в 1990-х роках економічні відносини України з країнами Африки носили переважно інертний характер. Це було обумовлено зосередженням уваги молодої Української держави на зв'язках з США, Росією та ЄС як головних акторів на світовій арені. Вважалося, що це дозволить нашій державі зайняти міцні позиції в міжнародних економічних відносинах.
Крім того, після розпаду СРСР і здобуття Україною незалежності змінився рівень відносин (що визначало умови поставок техніки, зокрема машин "АвтоКрАЗ", в країни Африки): з міждержавних вони трансформувалися у відносини між суб'єктами підприємницької діяльності (компаніями). Таким чином, до 1991 р. (тобто за часів СРСР) поставки в основному здійснювалися в рамках міждержавних кредитних угод, а заводи-виробники відвантажували продукцію відповідно до плану виробництва і отримували фіксовану плату від державної зовнішньоторговельної організації за кожен автомобіль, незалежно від його контрактної або ринкової вартості. Тому через зміни схеми взаєморозрахунків обсяги поставок техніки з України в африканські країни в Значною мірою знизилися.
Головною особливістю цього періоду були обмеження співробітництва з африканськими країнами (як і з іншими слаборозвиненими країнами Азії та Латинської Америки) і згортання економічних зв'язків з ними. З часом це призвело до таких негативних наслідків для української зовнішньоекономічної політики, як втрата довіри африканських партнерів і закриття канатів співпраці з ними.
На відміну від 1990-х, в 2000-х роках зовнішньоекономічні зв'язки України з країнами ЗА істотно активізувалися, що відбулося, головним чином, завдяки зростанню обсягів зовнішньої торгівлі. Згідно з даними Держкомстату України, у 2001 р. товарообіг нашої держави з країнами ЗА становив 347 млн. дол., а в 2008 р. - 1,4 млрд. дол.; у 2009 р. він зменшився до 795 млн. дол., що обумовлено негативним впливом глобальної фінансової кризи 2008 р.
Поряд із зазначеним, необхідно звернути увагу на те, що, незважаючи на помітне збільшення обсягів торгівлі України з країнами ЗА, їх питома вага в загальних обсягах української торгівлі поки мізерний. Так, згідно з даними Держкомстату України, в загальному українському експорті ці країни в цілому займають майже 1%, в імпорті - 0,9%. При цьому частка українського експорту в країни ЗА, незважаючи на пожвавлення, в їх імпорті з 2001 р. в середньому становить лише близько 0,8%.
Це говорить про слабких позиціях українських експортерів на ринках цих країн. Головною причиною такого положення, на наш погляд, є низька диверсифікованість структури українського експорту в країни ЗА з домінуванням у ньому чорних металів і виробів з них - коди 72 і 73 за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД). Вони складають близько 97% експорту в ці країни (в деякі з них - 100%). Однак крім чорних металів в країнах ЗА є істотний попит на продукти харчування та товари масового споживання, мінеральні добрива та продукти неорганічної хімії, машини і різне обладнання. Це підтверджується даними ЮНКТАД по їх імпорту країн ЗА - в середньому ці групи товарів складають по 20% від загальної вартості їх імпорту, тому у них великий потенціал для прибутковості. І саме такі групи товарів займають незначну частину в українському експорті в країни ЗА: мінеральні добрива і
продукти неорганічної хімії -7-30%; Продукти харчування та товари масового споживання - лише 3-4%, машини та різне обладнання - менше 2% (рис. 1).
Встановимо відповідність між українськими та міжнародними торговельними стандартами. Так, продукти харчування за Міжнародною класифікацією торгових стандартів (МКТС) (англ. - Standard International Trade Classification - SITC 5 ) мають коди 0 +1 +22 +4, по УКТЗЕД - коди 0-24 (всередині цієї групи необхідно виділити молоко і молочні продукти - код 04 УКТЗЕД, зернові культури та продукти із зернових культур - коди 10, 11 УКТЗЕД); продукція хімічної промисловості разом з фармацевтичними товарами (Останні включені з метою встановлення відповідності по групах товарів між МКТС і УКТЗЕД) по МКТС - код 5, по УКТЗЕД - коди 28-36, 38, 39 (всередині цієї групи необхідно виділити фармацевтичну продукцію - код 30 УКТЗЕД і добрива - код 31 УКТЗЕД); технологічні товари з високою доданою вартістю (машини та обладнання різного призначення) по МКТС - код 7, по УКТЗЕД - коди 82-90.
Слід звернути увагу, що український експорт за обсягами суттєво відстає від імпорту зазначених груп товарів в країни ЗА, які мають серйозну перспективу в плані прибутковості. Так, за середньорічними даними, в 2004 - 2008 рр.. серед країн ЗА найбільшим був обсяг імпорту продуктів харчування в Нігерію-3859,3 млн. дол., найменший - у Ліберію - 11 млн. дол., а обсяг експорту з України в ці країни був найбільшим в Мавританію і становив лише 5,3 млн. дол., значним він був також в Нігерію - 4,9 млн. дол., а в інші країни цього регіону експорт продук...
