Валютна війна
У сучасному світі вся світова фінансова система побудована на ринкових відносинах і спостерігається постійний перетікання капіталу з однієї країни в іншу.
При здійсненні своєї діяльності підприємства, організації, фінансові інститути і навіть країни стикаються з таким поняттям як В«фінансові ризикиВ». Фінансові ризики являють собою небезпеку втрат при здійсненні фінансової діяльності та включають такі ризики як кредитний ризик, інфляційний ризик, ризики ліквідності, втрат, банкрутства і т.д.
Особливу увагу можна приділити валютним ризикам. Під валютними ризиками звичайно розуміють небезпеку втрат через зміну курсу валюти однієї країни до валют інших країн. Дана проблема з'явилася в давні часи, ще коли тільки почалася торгівля між різними країнами і введення обмінних курсів. На сучасному етапі даний вид ризику придбав специфічний характер і є певним В«зброєюВ», яке використовують країни для поліпшення економічної ситуації в країні та зростання економіки.
У світі існує таке думка, що курс валюти регулюється в інтересах групи людей, в основному це впливові люди і олігархи, так як компанії, що належать їм, в основному орієнтовані на експорт. Тим самим виробляючи товари, і експортуючи їх, вони отримують виручку в іноземній валюті, а низький рівень національної валюти дозволяє примножувати цей дохід, що дозволяє одержувати їм додатковий надприбуток.
В останні роки вплив валютного курсу на розвиток економіки країни і окремих компаній все має великий вплив. Так початок світової фінансової кризи в 2007 році і його загострення восени 2008 року призвело до відпливу капіталу і зниження цін на нафта, що в свою чергу вплинуло на економічну ситуацію в країнах залежних від експорту даної сировини. Наростання даного негативного становища призвело до того, що всі країни СНД були вимушені девальвувати свою валюту, щоб поліпшити ситуацію на внутрішньому ринку. Так в Росії проводилася плавна девальвація в кілька етапів, що дозволило з
більш м'якими наслідками знизити курс рубля в порівнянні до світових валют, зокрема долара і євро. У Казахстані ж вироблялося штучне підтримання національної валюти на колишньої В«висотіВ» а потім в один день справили різке зниження на 18% з 124 тенге до 150.
При проведенні даних заходів економіка країн розділилася на тих хто отримав перевагу за рахунок зниження курсу (підприємства-експортери), і компанії які понесли колосальні збитки, в основному це торгові і промислові підприємства, орієнтовані на імпорт. Так, в Росії сталася ціла низка банкрутств і закриття підприємств, так як багато брали кредити в іноземній валюті для купівлі сировини та комплектуючих за кордоном, а зростання курсу іноземної валюти на 25% відповідно збільшив суму їх боргу також на 25%. Тим самим дані компанії не здатні були погасити дану суму заборгованості, що призводило до їх закриття а також до зростанню не повернення кредитів банкам-кредиторам, що призводило до нестабільності в банківському секторі. Таким чином, утворився В«порочне колоВ» в економіці. Підприємствам необхідно було перекредитуватися щоб відновити свою діяльність, а банки не могли здійснити видачу кредитів через зниження їх ліквідності.
До кінця 2009 року світова криза начебто залишився позаду, багато проблем були вирішені за рахунок розробки та впровадження антикризових планів і всі заговорили про стадії відновлення. На світових ринках стала спостерігатися тенденція росту та стабільності. Валютні курси перестали бути волатильними і прийняли стабільні значення. Кожна країна почала свій курс на відновлення. Але так як багато країни опинилися в рівних положеннях, то необхідно було прийняти якесь рішення, щоб підвищити свої переваги перед іншими. Таким чином, такі країни як Японія, Китай, Швейцарія, США стали штучно девальвувати свою національну валюту. Дана міра дозволяє простимулювати експортерів і внутрішніх виробників, так як товари, що реалізуються на внутрішньому ринку набагато дешевше імпортованих аналогів за рахунок зниження курсу національної валюти, а дохід, одержуваний від експорту в перерахунку на національну валюту також збільшується, тим самим країна збільшує ділову активність всередині країни і забезпечує собі зростання за рахунок інших. Багато аналітиків називають це явище «³йна валютВ» або В«війна всіх проти всіхВ».
У світовій історії дане явище не є унікальним. Найбільша Валютна війна була в 30 рр. XX в що призвело до світової депресії. Дана В«війнаВ» носить в собі ряд негативних наслідків. Вона призводить до високої інфляції, зростанню В«бульбашокВ» на ринках нерухомості та інших активів, уповільнення експорту і торгове спотворення. В основному цю політику проводять розвинені країни. Основні способи понизити курс національної валюти це:
- введення на обмеження обміну валютами;
- скупка іноземної валюти щоб знизити попит на національну валюту; фінансовий ризик валютний економіка криза
- додаткова емісія грошей та її виплеск на внутрішній ринок, що також призводить до зниження курсу національної валюти.
Остання міра носить особливо негативний характер. Як відомо надлишкова емісія грошей призводить до зростання рівня інфляції, а зниження курсу національної валюти ставить у скрутне становище країн-партнерів експортують товари в дану країну, так як збільшується їх ціна. Отже, щоб вийти з цієї ситуації інші країни починають копіювати дії партнерів і навіть знижують свій курс валюти за рахунок емісії грошей, і по ланцюжку інші країни виконують ці ж дії. Дані заходи приводять до розкручування інфляційної спіралі та можуть служити виникнення нового витка світової кризи і те, що було раніше, виявиться всього лише початком всіх проблем.
У найважчому становищі опинилися країни, що розвиваються, і як кажуть аналітики, програли Валютну війну ще до її початку. Основною причиною стала висока інфляція. Так як у розвинених країнах мінімальний розмір інфляції, наприклад в США він дорівнює 0-0,25%, то в розвинутих країнах вона становить більше 5% і становить в Росії від 7% до 7,5. Таким чином, ставки за вкладами в країнах, що розвиваються також знаходяться в межах рівня інфляції, що дозволяє інвесторам спекулювати, набуваючи кредити в розвинених країнах під низький відсоток і вливати його в країни, що розвиваються під великі ставки. Дана ситуація призводить до надмірної ліквідності в даних країнах і призводить до зростання інфляції та зміцненню національної валюти. Це слабшає ситуацію в розвиваючих країнах, так як вони не можуть слідувати за розвиненими країнами також девальвуючи свою валюту, так як вона здійснює зростання та додатковий випуск грошей призведе до ще більшої інфляції.
Щоб не допустити остаточного краху своєї економіки, країни, що розвиваються беруть ряд заходів для боротьби в Валютної війні:
- введення додаткових тарифів на ввезені товари;
- заборона дешевих товарів на ринки;
- введення податків на придбання державних облігацій іноземними інвесторами.
Як говорять аналітики, що в даний момент не проводять девальвацію національної валюти або ліниві, або принципові якої є Росія. Міністр фінансів Кудрін зробив заяву, що РФ не буде вплутуватися в гонку проведення девальвацій, але та політика, якої вона дотримується, говорить про зворотне. Отже, за даними фінансових агентств з серпня по вересень 2010 року Росія збільшила купівлю іноземної валюти, зокрема долара в 2,3 рази що призвело до здешевлення рубля на 1,8% і євро в 4,6 разу і євро зміцнився на 0,2% по відношенню до рубля. Також Росія проводить ряд вливань в економіку, але вона інтерпретує це тим, що Росія скорочує зовнішні запозичення і проводить видачу підприємствам з внутрішніх джерел.
12 листопада 2010 в Сеулі відбувся саміт В«великої двадцяткиВ» основною проблемою якого стали В«Валютні війниВ». За підсумками саміту було прийнято рішення не допускати надмірних коливань валютних курсів, а також утримуватися від конкурентної девальвації валют, спрямованої на стимулювання економічного зростання. Ці спільні заходи допоможуть знизити ризик зайвої волатильності потоків капіталу, з якою стикаються деякі країни з ринком, заявили лідери "Двадцятки".
Таким чином, дана проблема не може пройти не поміченою і потрібно якомога швидше приймати рішення. Але питання стоїть в тому В«захочуть лідируючі країни дотримувати дані вимоги? В».
