Курсова робота
"Місце і роль країн СНД у світовому господарстві "
Введення
Сьогодні кожен з нас живе в еру глобалізації - складного процесу інтеграції держав в єдине світове економічне, політичне і культурне простір на землі. Суть цього процесу полягає в різкому розширенні і ускладненні взаємозв'язків і взаємозалежності як між окремими країнами, так і між окремими людьми. Головною формою при цьому завжди залишалася і залишається економічна глобалізація.
Економічна глобалізація означає не просто зближення або навіть інтеграцію економік окремих країн. Змінюються якісні характеристики цих економік, коли з так чи інакше замкнутих систем вони перетворюються в ланки єдиного господарства, єдиної економічної структури. Тому не дивно, що глобалізація призводить до більшої відкритості національних економік.
Чому ж це відбувається? Перш за все, від спеціалізації кожної з країн. Держава, як правило, виходить на ринок з тим товаром, виробляти якої вона може краще всіх інших країн-конкурентів, а тому і прагнути отримати з цього як можна більший прибуток. Таким чином, відбувається товарообмін і формується світовий ринок, єдиний для всіх країн, на якому кожна держава може запропонувати свою продукцію. Але ця продукція повинна відповідати певним вимогам і стандартам і повинна бути цікавою для країн покупців. І ось саме тут і формуються такі проблеми, як ціна, якість товарів, обсяг продажів і т.д. Зі часом люди починають розуміти, що легше і вигідніше діяти спільно, тобто разом продавати різні або схожі товари, узгоджено встановлювати ціни, а також легше всім разом переживати небудь труднощі, ніж поодинці. І от і народжується інтернаціоналізація відокремлених господарств в єдиний економічний суб'єкт.
Найважливішу роль в об'єднанні відособлених національних господарств країн відіграє регіональна економі
чна інтеграція. Регіональна економічна інтеграція представлена ​​в Світ декількома великими і середніми інтеграційними угрупованнями. Взагалі ж угрупування країн грають, по суті, ключову роль у розвитку інтеграційних процесів і глобалізації, т. к. саме в рамках угруповань зазвичай і відбувається усунення В«нерівностейВ» в економіках поєднуваних країн і економічно країн стають взаємозалежними і взаємодоповнюючими один одного, тобто стають по суті єдиним суб'єктом. І саме всередині цих угруповань і виробляються загальні для країн принципи і механізми господарювання.
Про широке поширенні процесів інтеграції в сучасному світі свідчить і те обставина, що до 2000 року діяло вже близько 90 угод і об'єднань економічного роду. Однак світовий досвід свідчить про те, що справді інтеграційне угруповання може виникнути тільки при високому рівні зрілості економіки, що орієнтується в першу чергу на внутрішньогалузеву спеціалізацію та забезпечує тісне переплетення національних господарств.
На сьогоднішній день існує багато різних інтеграційних об'єднань. Це, перш за все, такі регіональні інтеграційні об'єднання, як Європейський союз, АСЕАН, НАФТА, ЛАІ і т.д. У їх число відноситься також і така інтеграційне об'єднання, як Співдружність Незалежних Держав (СНД) - міждержавне об'єднання колишніх 12 з 15 входили до складу СРСР республік. Це одне з найбільших інтеграційних об'єднань у світі. Країни СНД мають великий природним і економічним потенціалом, який дає їм значні конкурентні переваги і дозволяє зайняти гідне місце в міжнародному поділі праці. Вони мають у своєму розпорядженні 16, 3% світової території (22 228 тис. кв. км.) або 42% материка Євразія, 5% - чисельності населення (тобто приблизно 280 млн. чоловік), 25% - запасів природних ресурсів, 10% - промислового виробництва, 12% - науково-технічного потенціалу, 10% - ресурсообразующіх товарів. Серед них користуються попитом на світовому ринку: нафта та природний газ, вугілля, ліс, кольорові і рідкісні метали, калійні солі та інші копалини, а також запаси прісної води і земельні масиви, придатні для землеробства і будівництва.
Але при всій величезності цього об'єднання роль його у світовій економіці, на жаль, залишається поки не дуже значним. З чим же це пов'язано? Чому такий багатий природними ресурсами і має сильний, але зношений промисловий потенціал макрорегіон має незначну роль в світовому господарстві? Які проблеми відчуває СНД, інтегруючись у світову економіку та виходячи на світовий ринок? Які труднощі і суперечності відчувають на собі країни СНД, коли намагаються створити єдине господарське поле на пострадянському просторі? Яка тут роль Росії? Про все це і піде мова в цій роботі.
1. Поява нового інтеграційного союзу в світовій економіці
1.1 Роль СРСР у світовому господарстві
Говорячи про СНД потрібно перш за все сказати, що це інтеграційне об'єднання виникло на уламках колись єдиного господарського комплексу, тобто економіки СРСР. Тому країни, що входять зараз до складу СНД можна сміливо розглядати, як складові частини колишньої радянської економічної системи. І тому, навіть після розпаду СРСР, збереглися багато налагоджені виробничо-господарські зв'язки.
Перш ніж говорити про економіку СНД, для початку треба сказати кілька слів про місце і роль економіки СРСР у світі. Що ж являла собою радянська господарська система?
Економіка СРСР ні багато, ні мало була другою за своїм обсягом економікою після економіки США. Ця гігантська система народної державного господарювання на території колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, виробляла 20% світової промислової продукції. Радянський Союз став найбільшою індустріально-аграрна держава Європи та Азії. Економіка СРСР, яка базувалася на величезній території з величезним ресурсним потенціалом була першою в історії централізовано-планової.
Першим основним проектом такого державного планування був план ГОЕЛРО в 20-і рр.., слідом за яким пішли п'ятирічні плани - В«п'ятирічкиВ». Основний акцент економічного планування був поставлений на швидкий розвиток в стислі терміни важкої індустрії, в результаті чого через декілька років від початку планування СРСР перетворився в одну з найбільших індустріально-аграрних держав світу. Величезне значення в подальшому розвитку економіки держави мала Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років. Найбільшими зусиллями народу Радянському Союзу вдалося вже менше ніж 10 років після закінчення руйнівної війни відновити свої позиції у світовій економіці і в подальшому зайняти лідерські позиції за багатьма показниками. Потім економіці СРСР вдалося досягти великих успіхів у 50-80-і рр.. У ці роки в промисловості країни і на транспорті широко впроваджувалися технічні нововведення. Як відомо, в ході Другої світової війни почалася третя науково-технічна революція (НТР), яку підрозділяють на два етапи: 1945 - середина 60-х рр.. і середина 60-х - кінець 80-х рр.. Лідерами першого етапу сучасної НТР були США та СРСР.
За 50-60-і рр.. середньорічні темпи зростання валової промислової продукції досяг 11,7%, валової продукції сільського господарства - 5,0%, основних виробничих фондів - 9,9%, виробленого національного доходу - 10,2%, товарообігу - 11,4%. Цьому сприяли оновлення і модернізація основних фондів в промисловості, зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, розширення виробництва товарів народного споживання, освоєння цілинних земель, вдосконалення системи управління. Чимале значення в досягнутих успіхах мало зміна внутрішньополітичної обстановки в країні. Смерть у 1953 р. І.В. Сталіна стала початком кінця створеної ним тоталітарної системи і початком переходу до новому курсу у внутрішній політиці. Обраний на посаду Першого секретаря ЦК КПРС М.С. Хрущов став проводити курс, пов'язаний з соціальною орієнтацією економіки, збільшенням капітальних вкладень у галузі групи В«БВ» (виробництво предметів споживання) і сільське господарство, з на...
