"Закавказький трикутник"
вчора, сьогодні, завтра
Левон Г. Симонов
При формуванні тематики аналітичних бесід за "Круглим столом" на RTN WMNB of America ми керуємося національними інтересами країн колишнього Радянського Союзу, а також США, де у великій кількості проживають російськомовні іммігранти і тому в дні національних свят ми запрошуємо Послів цих країн при ООН.
Мушу зазначити, що в Цього року я особисто вів переговори і з Посольствами при ООН Азербайджану (Посол Г-н Акшен Мехтієв), Вірменії (Г-н Армен Мартиросян), Грузії (Посол Пан Каха Бломаіа). Можна відзначити, що по необьяснімую причин представниками посольств при ООН Азербайджану та Грузії була застосована "пісочна дипломатія" (Автор), тобто наша пропозиція виявився "заземленим", тобто "Іскра", з якої "Розгорається полум'я" (в продуктивному сенсі), пішла, так би мовити, "в пісок".
Посол Вірменії при ООН Пан Армен Мартиросян прийняв нашу пропозицію дати інтерв'ю найстаршому російськомовному телевізійному каналу RTN WMNB of America, який віщає на всі штати США і Канаду, відвідав нашу студію 23 квітня 2009, напередодні чергової річниці Пам'яті вірменського народу по вірменам загиблим в кривавій трагедії 1915-1923 рр., на території Османської Імперії, тобто сучасної Туреччини і розповів нашим телеглядачам багато цікавого про Вірменію.
Інтерв'ю з паном Арменом Мартиросяном було показано вдень 25 квітня, коли в Нью-Йорку і під багатьох інших містах США і Канади проходили мітинги, присвячені цій скорботній даті, під егідою Вірменського Духовенства, Вірменських громадських організацій при активної участі представників міських, штатних і федеральних властей. Щороку на ці мітинги приходять не тільки представники вірменських діаспор, але й інших народів (греків, болгар та ін), що постраждали від рук младотурків.
<
p> З нагоди дня вісімнадцятого річниці Незалежності Республіки Вірменія 21 вересня 2009 ми запросили в студію і розмовляли з Виконавчим директором вірменсько-американського благодійного фонду FAR Гарник Нанагуляном.
Пропоноване визначення "Закавказький трикутник" представляється, що добре визначає вир геополітичних проблем Закавказзя в який історично залучені Азербайджан, Вірменія, Грузія в силу свого сусідства, а також в силу інтересів ближнього - Росії, Туреччини, Ірану, а в даний час і далекого зарубіжжя - США.
Набіги південного сусіда, в дореволюційний час, на територію нинішньої Грузії та Вірменії породили у цих країн необхідність шукати захист у Росії, яка була зацікавлена ​​в наявності фор-поста на своїй південному кордоні.
Рішення, відображені в протоколах "Брестського Світу" в 1918 р., зокрема, давали право на самовизначення народові Вірменії, яка була окупувавши турецько-німецькими військами з Півдня. З півночі Вірменії їм протистояли російські війська. Згідно з протоколами "Брестського Світу "всі війська були виведені з території Вірменії.
Однак, після підписання Брестського мирного договору, всупереч його умовам, турки почали військові операції, прагнучи захопити нові території і закріпитися в Закавказзі. Три року тривала завзята боротьба вірменського народу за право жити єдиною родиною у власній державі. Однак ув'язнений в березні 1921 року договір В«Про дружбу і братерство В»між Радянською Росією і Туреччиною узаконив розділ Вірменії на Східну - радянську і Західну - турецьку, ставши міжнародним правовим документом, який залишив в долю вірменського народу глибокий трагічний слід.
Загарбницькі плани Туреччини наблизили закавказькі республіки до Радянської Росії. В кінці 1920 року в Вірменію та Грузію були введені війська Червоної Армії, які і зупинили турецький наступ. Таким чином, після перемоги Робітничо-селянської революції в Росії була підведена риска під кровопролиттям в Закавказзі.
Однак, ця, далека від історичної справедливості риса і породила нові проблеми сповільненого дії, які досі не дозволяють стабілізувати геополітичну ситуацію в цьому регіоні.
"Привид, який бродив по Європі "на початку ХХ століття, перемога пролетаріату в Росії, а також ідея Леніна про експорт російської революції і підтримка їм руху революційного характеру на території нинішньої Туреччини, тобто в Османсой імперії, призвели до серйозним територіальним проблемам для Вірменії, а також виявилися рушійною силою вбивства 1,5 млн вірмен в так званій "Революції Ататюрка" в плині 1915-1923 рр..
Валюнтрііское рішення Народного Комісара по Закавказзю тов. Сталіна призвело до відторгнення Карабаху від Вірменії і приєднання його і Азербаджану поряд з Нахічіваном під час, т.зв. радянізації, в 1923р. Прорахунки, допущені радянським керівництвом, приводили до помилковим політичним рішенням, підпорядкування національних інтересів вірменського народу політичним догмам і помилковим уявленням про сутність національно-визвольної боротьби в Туреччині.
Таким чином, Робітничо-селянська революція в Росії виявилася для Вірменії руйнівною і кровопролитною і більш того, вже в новітній історії вона луною відбилася на тлі "Горбачовської Перебудови" в 90х роках минулого століття, що породило, всім відоме, нове кровопролиття і територіальні чвари вже між Вірменією і Азербайджаном.
В даний час статус кво такий: Грузія орієнтована на США, Вірменія на Росію та Азербайджан на Туреччину. Але цей стан і пререгатіви нестійкого характеру, тому зміна в керівництві Грузії може переорієнтувати її з США на Росію; зміна внутрішньополітичного курсу Росії може частково переорієнтувати Вірменію на США; тенденція до нормалізації вірмено-турецьких відносин (підписання протоколів про нормалізацію вірмено-турецьких відносин) може призвести до зближення Азербайджану з США та розширенню партнерства з Росією (причому роль Росії в налагодженні відносин між Вірменією і Туреччиною виявилася вельми висока).
У Грузії розуміють, що після відкриття вірмено-турецького кордону Грузія втратить монополію на транзит вантажів до Вірменії. Грузинські політологи вважають, що після зниження комунікаційної залежності Вірменії від Грузії в останньої можуть посилитися В«Сепаратистські настроїВ» в основному в Джавахеті, де проживає понад 113 тис. осіб, з яких 95% вірмени. Зараз цей район представляє стратегічний інтерес для всього регіону, оскільки через нього проходять нафтопровід Баку - Джейхан і газопровід Баку - Ерзерум.
В Азербайджані було болісно сприйнято зближення Вірменії і Туреччини. Президент Азербайджану Ільхам Алієв, наприклад, висловлює побоювання, що нормалізація турецько-вірменських відносин і відкриття кордону не зможуть сприяти врегулюванню нагорно-карабахського конфлікту: "... якщо турецько-вірменські відносини нормалізуються, то позиція Вірменії в переговорному процесі може посилитися ". Г-н Алієв, упевнений, що вірмено-турецький зближення і карабахське врегулювання повинні йти В«паралельно і одночасно В», інакше баланс в регіоні зміниться в гірший бік.
Азербайджан вважає, що в результаті вірмено-турецького зближення у виграші виявиться, перш за все, Вірменія: вона не тільки вирішить свої комунікаційні проблеми, але у неї з'являться і реальні перспективи участі в регіональних інтеграційних проектах.
Судячи з усього, Азербайджан серйозно образився на Туреччину, що поки проявляється в питаннях перегляду позицій на енергетичному ринку. Баку вважає, що Туреччина в цьому питанні поводиться неадекватно і фактично при переговорах перешкоджає експорту азербайджанського газу в Європу, підвищуючи ціни за транзит, і попередив, що переорієнтується в цьому питанні на Росію та Іран.
23 жовтня в Москві відбулася зустріч глав урядів Росії і Італії Володимира Путіна і Сильвіо Берлусконі. До них також приєднався турецький прем'єр Ердоган. Тут був принципово вирішено питання про будівництво газопроводу В«Південний потікВ», який пройде по дну Чорного моря.
Цілком можливо, що Туреччина та Вірменія розуміють, що головним гравцем на Південному Кавказі є все ж Росія і, думається, що після торішньої війни в Південній Осетії цей регіон перейшов з політичної площини в економічну.
Отже, для головного гравця (Для Росії) Азербайджан - це ресурси, Вірменія - це економічні, партнерські ворота в Туреччину, Іран і далі, Грузія - це економічні, партнерські ворота для Туреччини, Ірану та інших країн сходу до Росії.
А США, мені представляється, відводиться роль другого важливого гравця - інвестора і робочого партнера по реалізації різних проектів, впровадження яких повинно сприяти пожвавленню інфраструктури вельми важливого, як вчора і сьогодні, так і завтра "Закавказького трикутника", що представляє для багатьох країн геополітично значиму територію і створення в ній, наприклад, виробничого потенціалу, для випуску продукції, конкурентоспроможної на міжнародному ринку.
Такі проекти ми розглядали ще в 1990-1992 р. в Москві, в рамках діяльності Фонду "Відродження Вірменії" (генеральний директор Г-н Ріго А. Срапенянц), при академічному Раді академіка Абел Г. Аганбегяна по "Відродженню зруйнованих землетрусом зон Вірменії ".
Так, що США і його союзникам надається історична місія: замість військово-політичного, фінансово-економічне "завоювання" Закавказзя.
Нью-Йорк, США,
листопад, 2009
Левон Г. Симонов, доктор наук,
академік Міжнародної Соціально-Економічної Академії,
незалежний аналітик
"Нове російське слово ",
газета, № 34, 13 листопада 2009 р., стор.12,
New York, USA. (Опубл. зі скороченнями)
