Зміст
Введення
Глава I. Теоретичні основи вивчення особливостей структури мовного дефекту у дітей з вродженими ущелинами губи і піднебіння
1.1 Історичний аспект вивчення та подолання мовної і неречевой симптоматики у дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіння
1.2 Особливості структури мовного дефекту у дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіння
Глава II. Методика обстеження голосу у дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіння
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Актуальність вивчення теми В«Особливості структури мовного дефекту у дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіння В» мотивована тим, що ущелини верхньої губи та піднебіння в структурі вроджених дефектів є найбільш важким пороком розвитку особи і щелеп, що призводить до значних анатомічних і функціональних порушень.
Уроджені ущелини губи і піднебіння є причинами важкої мовної патології, званої відкрита органічна ринолалія.
За даними Відділу Охорони Здоров'я частота народження дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіння (УЩГП) в світі становить 0,6 - 1,6 випадки на 1000 новонароджених (за даними дослідника Алмазова Е.С). Є тенденція до збільшення даного показника, однією з причин якого є різке погіршення екології. В результаті цього з'являється безліч додаткових ендогенних факторів, що сприяють виникненню вроджених аномалій. Так, у США відзначено коливання частоти цього пороку: від 0,78 в штаті Нью-Йорк, до 1,82 на Гаваях, 0,94 в Алабамі і навіть до 2,5 на 1000 новонароджених в Нью-Мехіко. Щорічно в Росії з'являється від 3,5 до 5 тисяч подібних дітей, до 54% ​​яких становлять пацієнти з вродженими односторонніми наскрізними ущелинами верхньої губи та піднебіння [8].
Даною проблемою активно займаються хірурги, стоматологи, логопеди і психологи, оскільки вивчення етіології вроджених ущелин губи і піднебіння представляє деяку трудність, в силу широких масштабів різних за походженням причин даної патології.
Об'єкт дослідження - структура мовного дефекту у дітей з ущелинами губи і піднебіння.
Предмет дослідження - особливості мовних і немовних симптомів у дітей з уродженими ущелинами верхньої губи та піднебіння.
Мета дослідження - виявлення особливостей структури мовного дефекту у дітей з вродженими ущелинами губи і піднебіння.
Гіпотеза - Уроджені ущелини губи і піднебіння обумовлюють появу патологічних особливостей структури мовного дефекту.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання:
В· Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну і медичну літературу по проблеми дослідження.
В· Вивчити особливості мовної і неречевой симптоматики у дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіння.
В· Вивчити методику обстеження голосових розладів у дітей з уродженими ущелинами губи та піднебіння.
У даній роботі були застосовані наступні методи:
Методи теоретичного пізнання:
В· Метод аналізу;
В· Метод синтезу;
В· Метод дедукції.
Методи емпіричного дослідження:
В· Метод спостереження;
В· Метод уявного експерименту;
В· Метод опису.
Структура курсової роботи: робота складається з вступу, 2-х глав (1 глава - теоретичний аналіз інформації по представленої темі; 2-я глава - методика обстеження голосу у дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіння), укладення, бібліографічного списку.
Обсяг курсової роботи складає 27 сторінок. Всього проаналізовано 9 літературних джерел.
Глава I. Теоретичні основи вивчення особливостей структури мовного дефекту у дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіння
1.1 Історичний аспект вивчення та подолання мовної і неречевой симптоматики у дітей з вродженими ущелинами губи і піднебіння
Історія вивчення структури мовного дефекту у дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіння зазнала довгий шлях розвитку, в який включались лікарі, психологи, дефектологи, зацікавлені даною проблемою.
Перші роботи були написані лікарями. Їх зусилля були спрямовані на повне оперативне відновлення піднебінного зводу, щоб знову утворена піднебінна завіска (м'яке небо) була досить довгою і рухомий і могла б стикатися з задньої стінкою глотки, ізолюючи порожнину рота від порожнини носа. Вважалося, що досягнення цього ефекту забезпечить можливість довільного замикання проходу між носоглоткою і носом і створить передумови для усунення носового відтінку в мови або усуне його повністю.
Н. І. Пирогов (1844), Н. В. Воронцовський (1875), М. І. Пайкін (1936), у своїх роботах обговорювали питання про те, якою мірою розміри неба здатні видозмінюватися під впливом оперативних заходів; які показники розмірів неба благоприятствуют найбільш успішною логотерапии при ринолалії.
Учень Н. І. Пирогова Н. В. Воронцовський у 1870 р. повідомляв, що периостальна уранопластіка зробила самий чудовий крок вперед на шляху до відновлення нормальної мови. Він вважав причиною збереження гугнявості після уранопластікі вторинне вкорочення м'якого піднебіння, напруга його по ширині і недостатність рухливості. Однак, на його думку, при щоденному правильному вправі в вимові, в читанні ще краще, якщо можливо, під наглядом досвідчених керівників в училищах глухонімих, мова мало-помалу стає зрозуміліше.
Проблемами комплексного вивчення та усунення мовних розладів у дітей з щелепно-лицевої патологією за кордоном займалися D. C. Wilson, H. I. Morris, B. J. McWilliams, E. T. McDonald, C. Van Riper, M. E. Morley, і т.д.
В ході поступового медичного і педагогічного вивчення сутності дефекту і можливостей його подолання виробилися два напрямки в педагогічних методах усунення порушень мовлення при відкритій гугнявості. Одне з них - німецьке, - прийняте в Німеччині та в ряді інших країн (Г. Гуцман, 1924; Г. Арнольд, 1959; М. М. Ванкевич, 1926; В. А. Каретникова, 1927; М. Є. Хватцев, 1931, 1959). Воно виходить із принципу первісної іррадіації збудження, що викликається сильними подразниками, завдяки якій в комплексну діяльність нормальних речедвігательних органів залучаються дефектні органи (м'яке піднебіння та ін.)
У німецькій школі логотерапевтіческіе заходи пропонувалося поєднувати із застосуванням електро-і вібромасажу, після чого вводились за-йняття по артикуляционному і дихальному тренінгу. Перші 2-3 місяці хворі повинні були використовувати фальцетний голос, далі вони переходили до оволодіння грудним голосом. Друге напрямок, умовно зване французьким, базується на постановці правильного дихання і голосу. (С. Борель-мезонів, 1929; В. Ведю, 1929). Це напрям грунтується на фізіологічно природних, ненапружених диференціювання мовних рухів, переважно дихальних.
Представники обох напрямів виходили з необхідності досягнення довільного замикання піднебінно-глоткового затвора, що можливо при забезпеченні рухливості піднебінної фіранки, змиканні валика Пассаван з піднебінної фіранкою (м'яким небом).
Найбільш яскравим виразником німецького напряму є професор
Г. Гуцман. В розробленої ним методиці пропонується конкретна система вправ для поліпшення піднебінно-глоткового затвора. Він рекомендує проводити мовну тренування із застосуванням обтуратора або носового затискача. Змикання піднебінної фіранки з валиком Пассаван і внаслідок цього поліпшення піднебінно-глоткового затвора досягається при накладанні обтуратора або затискання крил носа, так як в цей час утворюється сильний тиск у роті, яке сприяє піднесенню піднебінної фіранки догори. В основі мовних вправ - використання голосу підвищеній гучності.
Продуктивність гучного вимови зумовлюється тим, що при гучного мовлення має місце сильна іннервація всіх внутрішніх частин ротової порожнини; при цьому підвищується активність піднебінної фіранки.
Мовні вправи рекомендується починати з ...
