Нікітін О.В.
Історія російського мовознавства знає чимало прикладів подвижницької роботи вчених-філологів, яка всупереч сформованим стандартам і установкам народжувала натхненні труди, службовці надійним посібником, своєрідним підручником життя мови не одному поколінню дослідників і читачів. Одним з таких безперечних шедеврів вітчизняної науки став В«Тлумачний словник російської мовиВ» під редакцією Д. Н. Ушакова. Створювався у непростий для науки час, який мав впливових супротивників з середовища академічної номенклатури та органів влади, що витримав нестримний натиск наклепницької дискусії в Ленінграді в 1935 р. і багато іншого цей тезаурус був першим і, напевно, найбільш вдалим досвідом складання тлумачного словника російської літературної мови сучасної епохи (тобто, по думки його авторів, від Пушкіна до Горького).
Багато чого (Чи не всі) лежало на плечах самовідданої роботи колективу однодумців, згуртованих навколо Дмитра Миколайовича Ушакова. Їхні долі, такі різні й несхожі одна на іншу, об'єднало одне непорушне якість Вченої і Людини: справжня любов до своєї справи, честь і гідність у відстоюванні інтересів науки і віра в її творчу силу, в її високе призначення. Про деяких маловідомих епізодах і вперше відкритих факти створення і обговорення Тлумачного словника (далі: ТС) піде мова в нашому нарисі.
***
Ідея складання малого В«ЛяруссаВ» виникла в 1920 р. з ініціативи В. І. Леніна. У 1921 р. була створена комісія на чолі з керівником Управління науковими установами (Главнауке) І. І. Глівенко, куди одним з перших був запрошений Д. М. Ушаков, і почалася практична робота з підготовки видання (докладніше див: Левашов, Петушков 1975, 60-74; Левашов 1998, 346-349). У липні 1921 р. був складений В«Проект організації робіт зі складання" Словника російської мови "В», в якому говорилося: В«Організаційне Бюро по виробленню програми і плану складання нового російського слов
ника, сконструйований в складі професора І. І. Глівенко (Голова Бюро), проф. Д. Н. Ушакова, проф. Н. Н. Дурново, проф. П. Н. Сакуліна, проф. А. Є. Грузинського та Голови Московск <ого> Лінгвіст <іческого> Кружка А. А. Буслаєва (Секретар Бюро), мало, починаючи з 11-го червня 1921 ряд засідань, на яких були обговорені та вирешени в основних напрямках як питання програмного характеру (тип словника, його склад, об'ем і т. д.), так і питання, що стосуються плану організації робіт, а також технічні і матеріальні умови самих робіт <...> В»(Архів РАН. Ф. 502. Оп. 3. Од. хр. № 96. Л. 2).
Далі в цьому В«ПроектіВ» містилися відомості про тип, хронологічних межах і джерелах передбачався видання: В«Бюро визначило новий словник як словник сучасної (тут і далі без особливих застережень виділення наші. - О. Н.) російської мови, причому основним для нього матеріалом повинні служити література, преса (і ті, й інша з 19 в. та по останнім часом) і термінологія (Наукова, професійна) загальноруського розмовної мови. Письменники, які писали як в 19 ст., так і в кінці 18-го, беруться за весь період їх літературної діяльності В»(Архів РАН. Ф. 502. Оп. 3. Од. хр. № 96. Л. 2). Оскільки певною мірою це підприємство носило експериментальний характер, автори добре усвідомлювали новизну проблеми: В«Враховуючи відсутність в Росії достатньо задовільного і скільки сучасного короткого енциклопедичного словника, Бюро вважає найвищою мірою бажаним в інтересах школи представити в новому словнику додатково і цей бік справи. Сюди можуть бути віднесені власні імена, географіч <ескіе> назви, довідкові відомості природного характеру та ін Вони складуть другу частину словника з окремої від першої нумерацією сторінок. У першу ж, основну частину, увійдуть [:] I) власне мовні словникові матеріали літератури, преси та загальноросійської розмовної термінології, II) нові слова, утворені шляхом скорочення, III) коментований перелік власних назв, прізвищ і прізвиськ, використаних в літературі В»(там же). Навіть з цього попередньою начерку можна судити, який грандіозний задум був висунутий. По суті справи, пропонувалося скласти толково-енциклопедичний словник, та ще з ілюстраціями Спочатку в склад організованого Бюро, як зазначено в нашому документі, крім Д. Н. Ушакова, увійшли також найближчий помічник і учень Д. Н. Ушакова А. А. Буслаєв (До речі, це правнук академіка Ф. І. Буслаєва), а також провідні фахівці - літературознавці та лінгвісти П. Н. Сакулін, Н. Н. Дурново і А. Е. Грузинський. На останнього покладалася також посаду голови редакційного комітету. Пізніше до них приєдналися і інші великі вчені, а також молодь, що склали кістяк майбутнього видання.
Починаючи з червня 1921 р., по кілька разів місяць (іноді рідше) проводилися засідання Бюро, на яких велася практична робота по обговоренню словника, вироблялася стратегія видання, вирішувалися багато практичних питань. Так, на першому засіданні 11/VI 1921 основним значилося виступ І. І. Глівенко, який В«Доповів про відбувся розпорядженні Леніна Наркомпросу, в особі т. Літкенса, сконструювати Комісію кількох вчених-філологів від 3-х до 5-ти ч [е] л. для розробки в 2-х рік <ічний> термін програми передбачуваного до складання словника сучасної російської літературної мови і з'ясування деталей плану організації самих робіт В»(там же, л. 19). За підсумками обговорення було прийнято наступне рішення: В«а) Визнати складання зазначеного словника можливим і навіть бажаним із залученням до роботи Росс <ійской> Академії Наук і окремих вчених фахівців не з числа членів академії, але відомих своїми знаннями та досвідом у цій справі. б) Розширити організаційне Бюро по виробленню програми словника, включивши до його складу П. Н. Сакуліна, Н. Н. Дурново (така форма в тексті. - О. Н.) та А. Є. Грузинського. <...> (Там же).
В документах діловодства Редакційної комітету зберігся план В«Русского словника Главнаукі Акцентра НКП В»:
Заглавие: - Довідковий ілюстрований словник Російського Живого Літературного мови.
Цілі словника: - Дати картину сучасної літературної мови в його словнику, а також служити, в особливості другій своїй частиною, освітнім цілям (подібно Larousse), див. п <ункт> склад словника.
Склад: - I: Передмова, укладає в собі керівництво до користування словником і самі необхідні відомості по граматичному строю російської мови, а також вказівки на цілі і склад словника, обсяг використаного для нього матеріалу та ін
II.Текст основний словникової частини.
III. Текст довідкової історико-географічної частини.
Обсяг словника: - 2 томи по 60-70 п <ечатних> аркушів кожен, вважаючи в аркуші 80000-10000 знаків в 2 колони. <...>
Ілюстрації: - Близько 100 таблиць на вкладних аркушах. <...>
Тираж: - Буде визначено Наркомпросом, але у всякому разі не менше 10000 ек <земпляров> (л. 11).
Примітний останній пункт плану - В«передбачувані клієнти нового словника: школа, інородці і взагалі населення Росії, що потребує сучасному довідковому посібнику при читанні нової і новітньої російської літератури, газети, журналу і пр. В»(там же).
Якщо про першу (словникової) частини видання ми можемо мати деяке уявлення, так як вона йде в традиційному руслі російської академічної школи, хоча й володіє специфічними відмінностями і рядом нововведень (про них див далі), то довідковий розділ у тлумачного словника - явище незвичайне (для Росії). Відомий, по Принаймні, один такий джерело, сумістив обидва ці компоненти: В«Малий Тлумачний словник русскаго язика В»П. Є. Стояна, випущений декількома виданнями (Див., наприклад, 3-е изд. - Пг., 1916) і складений В«за зразком Даля і Ляруса В». Тому представляється недаремним коротко розповісти про те, що мали намір включити в В«історико-географічну частинуВ». На неї передбачалося «³докремити до 15 аркушівВ», куди розподілилися б наступні компоненти:
В«1. БЛИЗЬКО 2000 ІМЕН ГЕОГРАФІЧНИХ <...>.
2. БЛИЗЬКО 3500 ПОЗНАЧЕНЬ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ с...
