Ранчін А. М.
Борис Ейхенбаум писав в ранній статті В«Лев ТолстойВ» (1919), і по сей день кращому нарисі еволюції поетики письменника: В«Прізвища дійових осіб у Толстого взагалі не мають здатність символізації або узагальнення, як у Достоєвського, але зате, правда, замість цього їх імена якось особливо сугестивні - Наташа, кн. Андрій, П'єр, Анна. Мабуть, тут позначається вплив сімейно-побутового стилю, в якому пише Толстой: імена ці не відчуваються нами як символи або типи, але наповнені особливим емоційним змістом, нагромаджувати у нас у міру засвоєння всіх деталей життя, внутрішньої і зовнішньої. Поряд з цим прізвища - Ростова, Безухов, Волконський (Sic! - О. Р.), Кареніна - звучать мляво і байдуже В»(Ейхенбаум Б.М. Лев Толстой: дослідження. Статті/Сост., Вступ. ст., заг. ред. І.М. Сухих; коммент. Л.Є. Кочешковой, І.Ю. Матвєєвої. СПб., 2009. С. 58). Розвиваючи в примітці це спостереження, автор статті стверджує: В«Навпаки, у Достоєвського прізвища завжди є плодом творчості і тому мають яскравою Сугестивні В»(Там же. С. 58, приміт. 17).
Це спостереження (очевидно, одне з особливо дорогих автору) було повторено в посмертно виданій книзі В«Лев Толстой. Сімдесяті роки »»: В«У всій літературі, пов'язаної з Гоголем і з натуральної школою, людина зображується як соціальний або психологічний тип; він наділяється певними рисами, позначається в кожному вчинку, у кожному слові, навіть у прізвищі. Не тільки Чичиков, Хлестаков, Плюшкін, Ноздрьов, але і Раскольников, і Свидригайлов, і Смердяков, і Карамазови носять свої прізвища не як випадкові умовні позначення, а як характерні і характеризують їх прізвиська. Зовсім інше у Толстого: його люди - не типи і навіть не цілком характери; вони "текучі" і мінливі, вони подані інтимно - як індивідуальності, наділені загальнолюдськими властивостями і легко дотичні. Тому для героїв Толст
ого характерні не прізвища (які здебільшого незначні або прямо невдалі, а імена: не Безухов, а П'єр, не Болконський, а князь Андрій, не Ростова, а Наташа, не стільки Кареніна, скільки Ганна. Для Толстого характерні ці сімейні, домашні позначення своїх героїв: читач знайомиться з ними інтимно, відчуває їх у тій чи іншій мірі схожими на себе. Толстовський принцип інтимності і "плинності", різко відрізняє його психологічний реалізм від реалізму інших письменників, сходить до Пушкіна - як розвиток і дозрівання його методу. Найближча родичка Наташі Ростової - звичайно, Тетяна Ларіна, недарма ім'я Тетяни, як і Наташі, говорить нам набагато більше, ніж прізвище В»(Там же. С. 656-657).
Ця ж думка варіюється в ейхенбаумовской статті В«Пушкін і ТолстойВ» (1937) (див.: Там же. С. 706).
Зауваження Бориса Ейхенбаум, незважаючи на справедливість протиставлення толстовської психологічної поетики принципам типізації та характерології, не відповідає реальності. По-перше, письменник аж ніяк не байдужий до функцій прізвищ.  «³йні і світіВ» вони переважно покликані нести певний історичний ореол, будучи варіаціями прізвищ реальних історичних осіб та/або дворянських пологів (СР: Болконские - Волконские, Безухова - Безбородько, Ростова - Товсті, Курагіни - Куракіна). Не менше значення має для Толстого внутрішня форма, етимологія. У В«Анні КаренінійВ» прізвище чоловіка героїні В«мовецьВ», вона зроблена від грецького слова; В«каренонВ» по-грецьки (у Гомера) В«головаВ». З грудня 1870 Толстой вивчав грецьку мову. За визнанням письменника синові Сергію, прізвище В«КаренінВ» проведена від цього слова. Пояснюючи походження прізвища Кареніна, Сергій Толстой розмірковує: В«Чи не тому він дав таке прізвище чоловіка Анни, що Каренін - головний людина, що в ньому розум переважає над серцем, тобто почуттям? В»(Толстой С.Л. Про відображення життя вВ« Анні Кареніній В»//Літературна спадок. Т. 37/38. М., 1939. С. 569).
В ряді випадків у прізвищ толстовських персонажів простежується виразний літературний генезис. Так, прізвище Облонського співвіднесена з прізвищем Обломова (Див. про це в моєму коментарі в вид.: Толстой Л.Н. Зібрання творів у 8 т. Т. 4. М., 2006. С. 523). Літературного походження, мабуть, і прізвище Вронського. У книзі В«Лев Толстой. Сімдесяті роки В»Борис Ейхенбаум зауважив: В«Сама прізвище Вронського, обрана Толстим після довгих пошуків (Гагин, Балашов), звучить як свідома стилізація: точно Толстой навмисно підкреслює зв'язок цього персонажа з з літературними героями 30-х років (Пронський, Мінський та ін.) Цікаво, прізвище ця є і в Пушкіна - в чернетці уривка "На розі маленькій площі "(" одружений, здається, на Вронської ")В» (Ейхенбаум Б.М. Лев Толстой: Дослідження. Статті. С. 655).
друге, імена толстовських персонажів аж ніяк не є просто В«сімейними, домашніми позначеннями В». Для письменника значимі їх етимологія і споконвічний сенс. Для функцій імені Наташі Ростової важлива його семантика в латинській мові (natalia - 'Породілля') - героїня «³йни і мируВ», дійсно, представлена ​​як дає життя (В«плодовита самкаВ» в епілозі); крім того, істотно місце пам'яті святий Наталії в церковному календарі (і, тим самим, дата іменин Наташі Ростовой) - це 26 серпня старого стилю, день Бородінської битви (див.: Ранчін А.М. Символіка в «³йні і світіВ»: З дослідів коментування прози Л.М. Толстого// Російська література кінця XIX - початку ХХ століття у дзеркалі сучасної науки. (На честь В.А. Келдиша. Дослідження і публікації), М., 2008. С. 71). Також функціонально ім'я Миколи Ростова: в ньому сконденсованої уявлення про Николі (Миколу) угодників і його заступництво російського народу, в тому числі в ратному справі (див.: Ранчін А.М. Микола: символіка імені в «³йні і миріВ» Л.Н. Толстого// Макаріївська читання. Християнська символіка. Матеріали XVI російській науковій конференції пам'яті святителя Макарія, Можайськ 2009). Імена Андрія Болконського і П'єра Безухова також наділені подібним семантичним ореолом, вказуючи на мужність князя Андрія (СР значення його імені в грецькій мові: О±ОЅОґПЃОµО№ОїП‚ - 'Мужній') і на місце П'єра/Петра, з образом якого пов'язаний комплекс ключових авторських ідей, у творі (В«ПетроВ» по-грецьки 'камінь', Ісус Христос, нарікаючи апостолу Симону ім'я В«ПетроВ», іменує його каменем, на якому буде заснована Церква). Збіг імен улюблених толстовських героїв з іменами братів апостолів Андрія і Симона-Петра виділяє Болконського і Безухова як головних персонажів «³йни і мируВ», в образах яких укладено глибинний філософський сенс. При цьому, однак, неможливо прийняти думку Олени Полтавець (Полтавець Е. Гора, голова і печера в В«Капітанської дочціВ» А. С. Пушкіна і «³йні і світі В»Л. М. Толстого// Література, 2004, № 10), яка вважає, що князь Андрій Болконський і граф П'єр Безухов співвіднесені безпосередньо з апостолами братами Андрієм і Симоном-Петром. Такого роду пряма, В«лобоваВ» символізація імені та самого персонажа автору «³йни і мируВ» глибоко чужа. (См про це в моїй статті В«Символіка вВ« Війні і світі В»: З дослідів коментування прози Л.М. Толстого В».) Показово, що письменник навмисно вуалюють тезоіменность графа Безухова апостолу, незмінно називаючи персонажа своєї книги не Петром, а, на французький манер, П'єром.
В«ГоворящиеВ» прізвища у Толстого зустрічаються спорадично. Обігрування Толстим семантики імен персонажів схоже з поетикою імен у Гоголя і Достоєвського, хоча і не є настільки ж послідовним.
Одним з толстовських творів, в яких імена персонажів і прізвище головного героя семантізіровани і наділені символічною функцією, є розповідь В«Господар і працівникВ» (1895). Перше зустрічається в оповіданні ім'я-символ належить не персонажу, а святому, в день і в ніч після свята якого відбуваються описувані далі події. Далі слід перша згадка про центральному персонажі - купці Василі Андреич Брехунове: В«Це було в сімдесятих роках, на другий день після зимового Миколи. У парафії було свято, і сільському двірнику, купцеві другої гільдії Василю Андрійовичу ...
