Ранчін А. М.
Друкарські опечатки першого видання виявляються завдяки зіставленню з Катерининської копією, коли в ній виявляються інші, правильні читання. Але в В«Слові ...В» чимало граматично неправильних форм або неузгоджених словосполучень, зустрічаються і у виданні 1800 р., і в Катерининській копії. Наприклад, це дієслово В«одевах'теВ» в оповіданні Святослава Київського боярам про своє зловісному сні: В«С'вечора одевах'те мя, рече, чр'ною паполомою (покровом. - А. Р.) на ліжку Тисовий (у першому изд. переведено як тесової, але більш поширений переклад-тлумачення "тисовій", з тиса - породи хвойного дерева. - А. Р.) В». Про тих, хто виконує похоронний обряд над Святославом в цьому сні, він говорить в третій особі множини: В«чр'пахутьВ» (вони черпали), В«сипахутьВ» (вони сипали); очевидно, і дивна, неіснуюча форма дієслова В«одеватсяВ» повинна бути замінена на правильну: В«одевахутьВ» (вони одягали). Це форма граматичного часу - імперфекта, що означало дію в минулому, другорядне, додаткове по відношенню до основного дії в оповіданні, в оповіданні. Дія це характеризувалося відносною тривалістю. Одягаючи - дієслівна основа,-х-- це суфікс, а-у-- закінчення;-ть-- це частинка, зрощена з дієслівної формою.
В описі образи (Образи) - уособлення горя, печалі, - встала, прокинулася у війську Ігоря, винищували половцями, сказано: В«В'стала образа Вь сілах' Дажь-божа внука (руського князя, Ігоря, або всіх русичів. - А. Р.). Вступіл' дівою на землю троянів ... В». Ще перші видавці перевели цей текст: В«Вона, вступивши дівою на землю Троянову ... В». Безсумнівно, закінчення чоловічого роду на-ь: В«Вступив-ьВ» потрібно замінити вірним закінченням жіночого роду: В«вступив-аВ».
По-видимому, в В«Слові ...В» порушена граматична структура почала фрази - звернення до князям: В«Ярославе, і вси внуці (внукі. - А. Р.) Всеславлі ...В»
. Ярослав - це князь Ярослав Мудрий, який жив наприкінці Х - першій половині XI ст. (Він народився близько 978, можливо не раніше 980 р., і помер у 1054 р.); Всеслав же, що княжив у Полоцьку, народився до 1044 (у цей рік він вступив на престол після смерті батька), а помер у 1101 р. Його онуки ніяк не могли ворогувати з Ярославом Мудрим. Природно злічити фразу зіпсованої і внести в неї виправлення: В«Ярославли і вси внуці Всеславлі В»-В« Ярославові і всі внуки Всеславові В». Звичайно, внуки Всеслава могли в дійсності ворогувати не з онуками Ярослава, а тільки зі наступним поколінням його нащадків, але вказівка ​​на покоління в тексті умовні. Значущий мотив ворожнечі між княжою лінією, висхідною до київського правителю Ярославу Мудрому, і лінією полоцьких князів - нащадків войовничого і неуживчивого Всеслава. Але існують і інші варіанти виправлення цієї фрази.
І Катерининська копія, і перше видання 1800 містять такий опис зловісного поведінки птахів, указующего на близьке поразку Ігоря: В«уже бо біди його пасет' птіц' подобою В». Перші видавці визнали фрагмент настільки незрозумілим, що услід за переписувачем Катерининської копії поставили крапку з комою між В«птахамиВ» і спантеличує В«подобоюВ», яке в перекладі попросту опустили. Пізніше було запропонована і утвердилася поправка: В«по дубіюВ». Ось як виправдовував це виправлення один з найбільш автоітетних дослідників В«Слова ...В» академік А. С. Орлов: В«Поправка" по дубію "підтримується подальшим -" по яругам' "і виправдовує інтерпункцію (розділовий знак. - А. Р.) між "по дубію "і" вл'ці "(птахи - по чагарниках, по деревах; вовки - по ярах, по балках) В». У ранніх давньоруських рукописах звук В«уВ» позначався з допомогою подвійний букви (диграф) В«оуВ», і пропуск букви В«уВ» через неуважність пізнішим переписувачем цілком можливий.
Але є і більш складні, неоднозначно тлумачиться випадки.
В першому виданні так говорилося про В«дзвоніВ» слави Ігоревого діда - відчайдушного і войовничого Олега Святославича - В«ГориславичаВ»: В«Теж звон' чуючи давно Великий Ярославь сьшь Всеволож: а Владімір' по вся ранок вуха закладаше Вь Чернігові В». Перші видавці вирішили, що В«ЯрославьВ» (правильно: В«Ярослав 'В») - це іменник, ім'я князя, а В«ВсеволожВ» - присвійний прикметник від імені В«ВсеволодВ». Перевели вони так: В«звук перемоги його чув великий Ярославів син Всеволодов: але Володимир затикав собі вуха всяке ранок у Чернігові ... В»; Володимира вони вірно ототожнили з Володимиром Всеволодовичем Мономахом, що зайняв в 1079 р. належав батькові Олега Чернігів і поступився його під загрозою взяття Олегом міста в 1094 р. Але Ярославом вони порахували князя Чернігівського Ярослава Всеволодовича - брата Святослава Київського і, відповідно, двоюрідного Ігоревого брата. Між тим, Ярослав Чернігівський, народився в 1139 р., помер в 1198 р.: він був сучасником автора В«Слова ...В», який явно не міг би назвати цього князя В«давнімВ». Дивно і саме по собі згадка в одному реченні, без вказівки на тимчасову дистанцію В«СтаровинногоВ» Володимира Мономаха і В«сучасногоВ» Ярослава Чернігівського. І, нарешті, Святослав Київський, хоча говорить про могутніх богатирів-войовників чернігівських, гірко відзначає занепад, ослаблення влади брата: В«А вже не Вижде влади сильного, і богатаго, і многовоі брата мого Ярослава ... В». Невідомий В«ДавноВ» і дійсно могутній Ярослав явно не міг бути Святославова братом. Ще на початку 1820-х рр.. на це звернули увагу. І ще вельми давно було запропоновано читати В«Ярославль сьшь Всеволод'В» і бачити тут згадка В»не Ярослава Мудрого, а його сина Всеволода, батька Володимира Мономаха. Про Мономаха і сказано в наступній фразі. Так розуміли цей фрагмент багато вчених XIX і ХХ століть. Це виправлення прийнято і в деяких новітніх виданнях В«Слова ...В».
Думка це, однак, прийнято не всіма текстології - видавцями В«Слова ...В». Д. С. Лихачов приймає читання В«давно звон' чуючи давній великий Ярославь, а сьшь Всеволож Владімір' В»і пропонує такий пояснювальний переклад:В« Того ж дзвін [вже заздалегідь] чув давній [вже померлий] великий Ярослав [Мудрий - противник розбратів], а син Всеволода Володимир [Мономах, сучасник Олега і також супротивник розбратів] щоранку уші [собі] закладав у Чернігові [де він княжив; настільки не виносив він цього дзвону] В».
Деякі дослідники наполягають на правці на самому початку тексту В«Слова ...В» - в описі Боянова творчості: В«Боян бо віщий, аще кому хотяще пісня творити, то растекашется мислію по древу, серим' в'лком' по землі, шізим' (сізим. - А. Р.) орлом' під хмарами. Текст начебто абсолютно ясний і справний. Але порушений тричленної паралелізм порівнянь: розтікається в серединному світі, що з'єднує небо і землю, Боян В«думкоюВ», але в верхньому, небесному, світі його прояв - тварина (орел) і в нижньому, земному - теж тварина (вовк). Ще давно було вказано на порушення поетичної логіки в цьому фрагменті, висловлювалося припущення, що замість В«думкиВ» В«розтікатисяВ» - бігати по древу повинен якийсь звір. Пізніше згадали вчені ясен Іггдрасіль в скандинавської міфології: по стовбуру цього світового древа скаче білка Рататоск.
Але як же бути з В«мисліюВ»? Була пропозиція читати замість В«мисліюВ» В«мисіюВ» (В«мисьВ» - Діалектне позначення білки). Як переконливе воно представлено в сучасної В«Енциклопедії" Слова о полку Ігоревім "В».
Але від остаточного рішення виправити текст В«Слова ...В» утримує інший фрагмент: трохи далі сказано, що Боян скаче В«по древуВ». Це явна метафора творчості - бігу і польоту думки, а не В«біляче деревоВ».
Я думаю, що праві ті дослідники, які вважають: у зачині В«Слова ...В» використовується прийом обігравання омонімії В«думка-мисьВ» і в тексті дани обидва сенсу; один - явив, інший - мається на увазі. А адже міфологічна білка Рататоск і є символ думки.
Більшість В«Темних місцьВ» у В«Слові ...В» - це гапакс. Так в мовознавстві називаються унікальні, лише одного разу вжиті слова. Наприклад, дієслово В«в'срожітіВ» в описі зловісних пр...
