В«Горе від розуму В»- найбільше твір російської та світової літератури, яке займає чільне місце у вітчизняній драматургії поряд з такими творами, як В«Наталка ПолтавкаВ» Фонвізіна, В«РевізорВ» і В«ОдруженняВ» Гоголя, В«МаскарадВ» Лермонтова.
В комедії відображена боротьба двох століть: В«століття нинішньогоВ» і В«століття минулогоВ». Двома яскравими представниками В«століття минулогоВ» є Фамусов і Молчалін. Невірно вважати, що персонажі комедії діляться на В«століття нинішнійВ» і В«вік минулий В»лише за віком. Цей поділ проходить за поглядами, яких дотримується персонаж, його моральним принципам, його поведінки, звичок та прагненням. Розглянемо двох цих персонажів докладніше.
Фамусов вперше з'являється до комедії в сцені з молоденькою служницею Лізонька, де він пішло заграє з нею. Вже з самого початку комедії ми отримуємо уявлення про моральному образі Фамусова, про його старечому сластолюбства. Подібний випадок не був одиничним в тодішньому вищому суспільстві, це було цілком у порядку речей.
Фамусов дуже стурбований вихованням і освітою своєї дочки Софії:
Уж про твоєму чи не дбали
Про Виховання! з колиски!
Але до чого зводиться це виховання?
Мати померла: вмів я принанять
В мадам Розьє другу мати.
Стареньку-золото в нагляд тобі приставив:
Розумна була, норов тихий, рідкісних правил.
Одне не до честі служить їй:
За зайвих на рік п'ятсот рублів
Заманити себе іншими допустила.
В своєї обмеженості Фамусов не розуміє, що неможливо В«принанятьВ» другу мати, мати взагалі ніхто не може замінити.
Однак всі старання Фамусова у вихованні доньки не пройшли дарма: непомітно для самої Софії вони сформували її характер, її правила поведінки. Та й приклад батька стає для Софії хорошим уроком: про це говорить її вміння
швидко розсіяти недовірливість і підозри Фамусова, її удавання перед Чацький.
Образ Фамусова дуже складний. З одного боку, його промови по запалу і пафос не поступаються речам Чацького, з іншого боку - він що лає, то і хвалить. Згадаймо його промови з приводу засилля всього іноземного:
А все Кузнецький міст і вічні французи,
Звідти моди до нас, і автори, і музи:
губителів кишень і сердець!
Але вже в наступному акті він буде хвалити те, що не так давно лаяв. Крім того, в своєму мракобісся і ретроградстві він так само зневажливо ставиться до всього споконвічно російській, національному:
Їй сну немає від французьких книг,
А мені від російських боляче спиться.
Подібне поведінку Фамусова не випадково, закономірно: адже він є виразником принципів суспільства, яке недарма отримало назву фамусовского.
Як і всі члени фамусовского суспільства, Фамусов не бажає і не вміє займатися службовими справами:
Боюся добродію я одного смертельно,
Щоб безлічі не нагромаджувалося їх;
Дай волю вам, воно б засіло;
А у мене що справа, що не справа.
Звичай мій такий:
Підписано, так з плечей геть.
Ідеал життя Фамусова всього фамусовского суспільства - багатство при відсутності потреби та бажання служити, знатність, претензії на розум при відсутності такого, лестощі і нізкопоклоннічества, в яких, на їхню думку, немає нічого соромного, ненависть до всього нового, боязнь того, що щось нове увірветься в їх життя та змінить її.
Секретарем Фамусова є Молчалін - В«ворог зухвалостіВ», боязкий, відданий молодий чоловік. Саме в ньому живі і процвітають традиції фамусовского суспільства.
Молчалін бідний, а тому, щоб увійти у вищий світ, він лицемірить, плазує, підлещуватись перед самими В«яскравимиВ» представниками цього суспільства:
Там моську вчасно погладить,
Там впору картку вотрется ...
Крім того, він знайшов більш легкий варіант, як увійти швидко і без особливих принижень в вищий світ: він вправно грає роль закоханого в Софію людини:
І ось коханця я приймаю вигляд
В угодность дочки такої людини ...
За кілька років служби у Фамусова Молчалін встиг зав'язати потрібні зв'язки і придбати корисні знайомства, які в подальшому допоможуть йому В«і награжденья брати, і весело пожити В».
Після того як Софія випадково дізналася про удавання Молчаліна, він не розгубився, він занадто живучий, щоб бути знищеним такою дрібницею. Тепер Молчалін став пристосовуватися до нових умов життя.
В Тоді як раз наступав період Молчалін, які представляли собою ту силу, яку неможливо було знищити: В«Молчаліна розкошують на світі!В» - недарма з гіркотою зауважив Чацький.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .fictionbook.ru/
