ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ І. ВІДРОДЖЕННЯ ЯК Єдиний ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ РУХ
1.1 Проза доби Відродження
1.2 Пікарескній роман Як ранній етап роз В¬ витку європейського роману
РОЗДІЛ ІІ. ЦІЛІСНЕ Осмислення Функціонування жанру ПІКАРЕСКІ В ЛІТЕРАТУРІ
2.1 Теоретичні й історико-літературні аспекти жанру пікарескного романом
2.2 Особливості іспанської пікарескної літератури
ВИСНОВКИ
Список використаної ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Пікарескній роман з'явився у літературі Іспанії в ХVІ-ХVІІ ст. Свій качан ВІН бере в народніх романах. Пікарескній роман звичайна зображував людей, вібітіх з незалежних від них обставинних з їхньої соціальної ніші ї змушеніх шукати Нові засоби до існування Замість звичних, а самє махлюваті ї шахраюваті. Пікарескній роман в Іспанії вічерпав собі Вже до середини XVII Століття, альо Згідно відродівся в інших країнах. Багато жанрових новацій и прійомів авторів В«пікаресокВ» у ТІМ ж столітті ставали Надбання інших національніх літературніх традіцій, булі успадковані романістамі XVIII и Наступний століть (Лесажа, Маріво, Прево, Дідро, Дефо, Філдінгом, Смолетт, Теккереєм, Діккенсом, ін.).
У російській прозі жанр пікарескі заявивши про себе в 20-30-і роки ХХ Століття та На межі ХХ-ХХІ ст [13, c.7]. Жанр пікарескного роману вніс Багато нового и плідного в літературу. Дерло за все, Це Створення нового типу сюжету, побудованого на матеріалі реальної, непрікрашеної дійсності, Вперше змальовано Строката соціальну картину, зображено людину в її повсякдення жітті, намічено Нові тими ї мотиви, зокрема, розбещення молодої людини власніцькім суспільством та влада грошів.
Дослідження пікарескі з її властівостямі "пам'яті" (М. Бахтін) та "Жанрової інерції" (С. Аверінцев) відкріває доступ до поетики творів, допомагає проникнуті у світовідчуття письменника І, таким чином, спріяє осмислення спеціфікі художньої свідомості єпохи. Трагікомічній пафос пікарескі Як характерна Ознака Літературної творчості кож потребує детального аналізу [4, с. 14; 1, с. 3].
Увага вчених до пікарескного жанру (В. Кожинова, Ю. Манна, П. Орлова, В. Переверзєва, Л. Пінського, Ю. Стенник та ін.) Була спрямована на Вивчення літературніх фактів ХVІІІ-ХІХ століть. Їх міркування Щодо пікарескної прозі малі переважно критичний чі скептично характер.
Cистемное Вивчення пікарескної прози з урахування різніх рівнів: генетичного, змістового, поетологічного, компаратівістського, Вирішення Проблеми традіцій та новаторства, простеження еволюції Головна цього жанру - Ліше почінається. Так Як жанр пікерескі, а кож еволюція цього спеку є Досить цікавім явищем, а спеціальніх робіт, прісвяченіх дослідженню пікарескної прози у літературознавстві мало, то ЦІМ и обумовлюється Актуальність теми курсової роботи.
Мета роботи - простежіті еволюцію, віявіті спеціфіку жанрового змісту й найважлівіші компоненти жанрової структури пікарескі.
Для Досягнення поставленої мети необхідно вірішіті Такі Завдання :
В· проаналізуваті наявний літературу з Проблеми Дослідження;
В· дати визначення поняттям пікарескній роман, візначіті Його характерні рісі;
В· простежіті процес розвітку жанру в літературі;
В· розкрити Особливості проблематики пікарескної прози;
В· проаналізуваті трансформацію героя пікарескі, відзначіті Його відмітні рісі, Особливості характерології.
Об'єктом Дослідження є твори, напісані у пікарескному жанрі (Матео Алеман В«Гусман де АльфарачеВ», В«Життя Ласарільйо з ТормесаВ», Франсіско де Кеведо «» Історія життя пройдісвіта на Ім'я дон Паблос В»).
Предметом Дослідження є генезис, проблематика, поетика пікарескі в прозі доби Ренесансу.
Методи Дослідження : історико-культурний, порівняльно-історичний, тіпологічній та генетичний.
Теоретико-методологічною базою Дослідження є Наукові праці вітчізняніх та зарубіжніх дослідніків, прісвячені загально проблемам жанрології, - М. Бахтіна, Г. Косікова, І. Кузьмічова, Г. Поспєлова, Н.Тамарченка, Ю. Тинянова, В. Тюпі, Л. Чернець, а кож проблемам жанру пікарескі - Д. Затонського, Л. Пінського, З. Плавскіна, В. Шкловського, А.Блекберна, У. Вікса, Ф. Чендлера та ін.
Наукова новизна . У роботі запропоновано цілісне осмислення процесу Функціонування жанру пікарескі.
теоретичність значущість роботи вбачається в уточненні поняття "пікареска"; візначенні Місця пікарескного роману в жанровій сістемі літератури, в розкрітті основних рис жанрової поетики досліджуваніх творів.
практичність Значення Дослідження полягає в формуванні суспільної думки, Яки заперечує принцип В«багатство любою ціноюВ», підвіщенню суспільної моралі, духовності.
Структура Дослідження. Работа Складається Із вступити, двох розділів, висновка та списку використаної літератури.
Розділ І. ВІДРОДЖЕННЯ ЯК Єдиний ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Культурні РУХ
1.1 Проза доби Відродження
Доба Відродження - ції перехідна доба в роз В¬ витку Європейської культури, від Середньовіччя до Нового часу. Їй властіві Такі ознайо, Як пробудження наукового духу й історічної точки зору, добір пам'яток античного світу, Розвиток індівідуалізму, емансіпація особістості, піднесення науки, світській характер мислення ТОЩО. А проза доби Відродження, характерізується міцною стійкістю середньовічнім літературнім традіціям и світогляду. Своє найбільш яскраве вираженість вон знаходится в серії чисельності ріцарськіх Романів, розквіт якіх якраз и доводитися на початок XVI ст. У цьому ж столітті, формується Один з основних жанрів іспанської літератури доби Відродження - шахрайській роман (Роман про пригоди шахраїв и пройдісвітів), з'явилися Якого пов'язана з розпадом старих патріархальніх зв'язків, розкладанням стає стосунків, розвітку торгівлі и супутніх їй Шахрайство и обману [12, c. 145].
занепад літературніх форм у кінці XVII и качанів XVIII ст. Було пришвидшити політічнімі подіямі. Після Закінчення Війни за іспанській спадок, Іспанія ЦІЛКОМ підпадає Під Вплив Франції. Література, створ Під егідою іспанського королівського двору в XVII ст., автоматично вітісняється літературою, вірощеною Французька абсолютизмом [5, с. 56].
До кінця XVI - качанів XVII ст. Вже закінчувалі Своє існування ріцарській и пасторальних романів. Пора утопій пройшла, Почаїв єра національної драми и реалістічного по своїх основних тенденціях роману.
видатна письменником, Який Певної чином відбів складнощі вступити Іспанії в Цю епоху, БУВ Франсіско Гомес де Кеведо-і-Вільегас (1580-1645). ВІН походивши Із старовинного роду, Представники Якого НЕ унікнулі національної іспанської хвороби - прістрасті до гербів. На родовому гербі Кеведо красувалося претензійне: "Той, хто зупінів", тобто "Той, хто зупінів Нашестя маврів "[5, с. 61].
Франсиско вчився в університеті Алкала де Енарес, де ОТРИМАНО широку освіту (цивільне и церковне право, математика, медицина, політика, мови древні и Нові).
Істотна відмінність Кеведо от тітанів Відродження - відсутність у нього оптімістічної Концепції природи, суспільства и людини. Великі відродженці булі гармонійні Як та ідеальна людина, Якові смороду Самі створі и обожнюю. Кеведо ж вітканій з протіріч. ВІН реаліст у тому сенсі, Що Його прітягає багатогранність буття. ВІН намагається відтворіті дійсність в усіх її протіріччях и складнощах, альо у нього Немає узагальнювальної конструктівної думки.
ВІН захоплювався філософією, протікають Це не зроб Його філософом: Він НЕ вірізняється суворістю мислення, не володіє чіткою Наукова методологією. За відсутності міцної методологічної основи скептицизм обертається песімізмом. Речі НЕ Такі, якімі смороду здаються. Світ - ніщо, а ЯКЩО Це так, то ВІН нічого І не кошту...
