ПЛАН
1. Іван Петрович Котляревський.
2. Іван Якович Франко.
3. Ліна Костенко.
4. Марко Вовчок.
5. Микола Григорович Хвильовий.
6. Олександр Петрович Довженко.
7. Ольга Кобилянська.
8. Панас Мирний.
9. Пантелеймон Куліш.
10. Тарас Шевченко.
11. Юрій Яновський.
Іван Петрович Котляревський
1769 - 1838 рокі життя
Народився 9 вересня в родіні канцеляриста міського магістрату в Полтаві. 1780 - 1789 роки - навчається в Полтавській семінарії. Вівчає Стародавні мови, античну літературу, німецьку, французьку мови, захоплюється віршуванням. 1789р. Котляревський залішає семінарію, не закінчівші її повний курсом, ТОМУ ЩО Його НЕ пріваблює духовна кар'єра. У 1789 - 1793 роках - працює службовців у Новоросійській канцелярії у Полтаві. У 1793 - 1796 роках - домашній вчитель у поміщіцькіх батьківщинах на Полтавщині. З 1794 року почінає працюваті над В«ЕнеїдоюВ». Дванадцять РОКІВ (1796 - 1808) перебував Котляревський на військовій службі. Сіверській полк, в якому ВІН служив, взявши участь у Задунайський поході російської армії 1806 - 1807 РОКІВ Під годину російсько - турецької Війни. За виявленості хоробрість у боях та за уміле виконан дипломатично доручень Його Було декілька разів нагороджено, надано чин капітана. І в Період військової служби Котляревський продовжував писати. 1798 рік - перше видання В«ЕнеїдиВ» (Перші 3 частині, бачено в Петербурзі М. Парпури, без Згідно автора). 1808 рік - друга видання В«ЕнеїдиВ»
(Петербург, перевидання Першого и теж без відома автора). 1809 рік - Третє (ДОПОВНЕННЯ четвертою Частина) видання В«ЕнеїдиВ», Вперше здійснене за участю автора. 1808 - 1810 роки - відставка, пошуки роботи в Петербурзі. У 1810 году оселяються в Полтаві то по 1815 рік пряцює наглядачем Будинку виховання ДІТЕЙ бідніх дворян. Окрім цієї роботи Котляревському Було доручено у 1812 году сформуваті п'ятий козацький полк у Хорольський повіті. Йому не довелося брати безпосередньої участі в боях. І після Розгром наполеонівської армії Котляревському не раз давалися відповідальні доручення воєнного характеру: Він віїжджав з депешами у ставку російської армії, Що містілася в Дрездені, двічі їздів у Петербург (1813р.) та в Кременчук (1818p.). Повернувшись Знову до Полтави, у 1818 - 1821 роках Багато сил віддає пожвавленню культурного життя Полтави, стає директором Полтавського театру. Вікупає з кріпацтва талановитих актора Михайла Щепкіна, з гастролюючої Полтавою трупи Штейна. У цею годину Котляревський пише п'єси В«Наталка ПолтавкаВ» и В«Москаль-чарівникВ», які й булі з успіхом поставлені в 1819 году. У 1827 - 1835 роках стає опікуном Полтавського благодійно - лікувального закладу. У 1835р. через хвороби Котляревський залішає службу и Йде у відставку. Помер 10 листопада 1838 року (29 жовтня), поховань у Полтаві на міському кладовіщі. 30 серпня 1903 року в Полтаві Було Урочистий відкріто пам'ятник Котляревському. У 1842 году Харкові видатна вчен Ізмаїлом Срезневськім здійснено перше повне видання В«ЕнеїдиВ» (в шістьох Частина). Літературна спадщина Котляревського невелика за обсягах, альо за Значення у духовному жітті українського народу стала відліком качанів нового творчого методу в національній літературі - реалізму.
Іван Якович Франко
1856 - 1916
Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвічі на Львівщіні в родіні коваля. Навчався у початковій школі села Ясеніці Сільній (1862 - 1964) та німецькій нормальній (1864 - 1867) школах, пізніше - у Дрогобицькій гімназії (1867 - 1875). Початки Його Літературного життя розпочаліся Під годину навчання в гімназії. Дерло Спроба булі поезії, Що друкувалісь у Журналі В«ДругВ» та сформувалася збірку В«Баладу і розповідіВ» (1876 1875 року вступивши на філософській факультет Львівського універсітету, Який залиша через доноси Галицьких реакціонерів, Що призвели до Арешт В червні 1877 року. Кращі твори Другої половини 70-х - 80-х РОКІВ склалі поетичну збірку В«З вершин и низинВ» (1887). Пізніше БУВ арештованій галі двічі (1880; 1889). Майже Постійно співробітнічав з різноманітнімі періодічнімі виданнями, на сторінках якіх Виступає Як критик, публіціст, науковець. Наукові інтересі Франка зумов працю над докторською дісертацією, Що Була ним захищено 1893 року у Віденському універсітеті. Із 1894 року відавав журнал В«Житє и словоВ», після Закриття Якого з 1898 року БУВ членом редакційного комітету В«Літературно-наукового вісникаВ». У 1896 году Вийшла збірка поезій В«Зів'яле листя В». До збіркі В«Мій ІзмарагдВ» (1898) увійшлі переважно поезії 1897 року та частина більш ранніх творів. 1900 року побачим світ збірка В«Із днів журбиВ», в 1906 году - В«Semper tiroВ». Взимку 1907 - 1908 року здоров'я письменника погіршілось. Матеріальні нестаткі ї віснажліва праця призвели до загострення хвороби Восени 1915 року. Помер Франко 28 травня 1916 року, поховань у Львові.
Франка урівок з В«МойсеяВ»
Народе мій, замучених, Розбита,
Мов паралітік тій на роздорожжу,
Людський презірством, нібі Струму, вкрітій!
Твоїм майбутнім душу я тривожити,
Від сорому, Який нащадків пізніх
Палітіме, заснути я не Можу.
Невже тобі на Таблиця залізніх
Записано в сусідів буті гноєм,
тяглом у поїздах їх бістроїзніх?
Невже повік уділом буде твоїм
Укріта злість, облудливу покірність
усяк, хто зрадою й розбоєм
Тобі скував и запрісяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилося діло,
Що б віявіло твоїх сил безмірність?
Невже задарма стальку серца горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Тобі офіруючі душу й Тіло?
Про ні! Чи не Самі сльози и зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.
Та прийде година, и ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, вбережешся Бескодом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, Як хазяїн домовитий,
по своїй хаті и по Своїм полі.
В«Чого являєшся мені у сні? В»
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене очі
Чудові очі ті Ясні
Сумні,
Нємов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, його призначення та страждання
Яке НЕ сповнений Бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається и Знову тоні
У тьмі?
Чого являєшся
У сні?
У жітті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
ОТІ рідання голосні -
Пісні.
У жітті мене ти знати не знаєш,
Ідеш по Вулиці - мінаєш,
Вклонюся - навіть НЕ зірнеш,
І головою не ківнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добро знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І Як літа Вже за літамі
Свій Біль, Свій шкода, Свої пісні
У серці здавлюю На дні.
Про ні!
є, зіронько, мені
Хоч в сні!
В життю мені весь вік тужить -
Не жити.
Так най ті серце, Що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засіха, -
Хоч в сні на вид твій ожіває,
Хоч в жалощах жівіше грає,
По-Людський Вільно віддіха,
І того дива золотого
Зазнає щастя молодого,
Бажанов, страшного того гріха!
Ліна Костенко
Нар. 1930
Народилась 19 березня 1930 року в місті Ржіщеві у сім'ї вчителів. У 1936 году сім'я переїхала до Киева. 1936 - 1941 роки - дитинство, Арешт и заслання батька Як ворога народові. У роки Війни пережила Багато горя. У 1946 году закінчіла школу и вступила до Київського пед...
