Волгоградський Державний Університет
РЕФЕРАТ
На тему:
В«Поетика нової драми Г. Гауптмана В»
Виконала:
Студентка гр.Ж-081
Молокова Є.
Перевірив:
Пестерев В.А.
2010
Введення
За грандіозності ломки особистісного і суспільної свідомості, по прагненню до нової якості світу і нової якості особистості, епоха рубежу ХІХ-ХХ ст. порівнянна єдино з епохою Відродження. У мистецтві ця ломка, в першу чергу, пов'язана з тим, що центром художньої всесвіту виявляється якісно нова особистість зі своїм якісно новим ставленням до світу. На зміну приватного життя, приватним формам приходить якась узагальненість, існування людини в космосі, протистояння людини і світу, схоже з світовідчуттям людини ренесансного. Але відразу виявляли і суттєві відмінності. Якщо людина Відродження, окрилений внутрішньою свободою, протистояв світу, космосу, Бога на рівних, стверджуючи загальну гармонію, то в Рубіжному епоху трагічно очевидним стає протиріччя: прагнення невільного людини усвідомити себе в рамках вічності.
Цей процес істотно вплинув на розвиток драми на рубежі ХІХ-ХХ ст., В«нової драмиВ», того художнього явища, яке протистояло ренесансної театральної системі. Якщо в традиційній шекспірівської драми склалося уявлення про безмежних можливостях особистості (як зазначав Гегель: В«... духовні сили ... виступають в області драми, як пафос індивідів, що стоять проти один одного В»), то до кінця ХIХ в. встановилося протиріччя між невільним, що не дає можливості діяти, станом людини і дієвою природою драми. Особистість виявлялася не метою прогресу, а потрапляла під владу непояснених, всевладних, що асоціюються з роком громадських сил. Так герої драми, створювалася на рубежі ХІХ-ХХ ст., розташовувалися не як раніше - В«один проти друга В», а опинялися перед обличчям ворожої дійсності. В«Театральне мистецтво, яке сформувалося на зламі ХІХ-ХХ ст., відповідало потреби в цілісному поетичному баченні дійсності - на противагу аналізуючим приватним формам, характерним для театру другої половини минулого століття. У найбільш значних художників цього переломного часу постійно займає їх проблема цілісної і всебічної картини життя переростає в проблему цільної, необроблений, неусеченной життя. Проблема художньої гармонії, так чи інакше, зв'язується з проблемою гармонійної суспільного життя В».
Формування В«нової драми В»зумовило в подальшому ті художні принципи, які отримали свій розвиток в драмі ХХ в. У коло драматургів В«нової драмиВ» прийнято включати А.Чехова, Г.Ібсена, Стріндберга,, М.Метерлінка і, звичайно, й творця В«Нової драмиВ» Г.Гауптмана. Загальним для В«нової драмиВ» можна вважати поняття В«СимволВ», що знаходить різні художні втілення в структурі твори. Категорія В«символВ» вживається у значенні, яке пропонує С.Аверинцев: В«Символ є образ, взятий в аспекті своєї знаковості ... він є знак, наділений всією органічністю й невичерпною багатозначністю образу. Всякий Символ є образ ... але категорія символу вказує на вихід образу за власні межі, на присутність якогось сенсу, нероздільно злитого з образом, але йому не тотожного В». За допомогою символу художник прагнув доповнити зображене, розкрити невидимий сенс явищ і немов продовжити реальність натяками на її глибинне значення. Символи - лейтмотиви образу, символи - матеріалізація процесів, що відбуваються в несвідомо інтуїтивною сфері душі, символи - знаки присутності на землі В«невідомих силВ», року, - все ці смисли були покликані створити глибокий другий план твору. Але частіше все, символ, який розуміється в самому широкому сенсі слова, виступав як образ, зв'язує два світи: приватний, побутової, одиничний і загальний, космічний, вечностний.
Поетика В«нової драмиВ» Гауптмана
Герхарт Гауптман - одна з найбільш значних і суперечливих фігур у літературному процесі кінця XIX - Першої половини XX ст. Його творча спадщина, велика частина якого до цих пір не опублікована, налічує сотні томів. Перу Гауптмана належать майже 50 п'єс, 20 прозових творів, 2 поетичні збірки, безліч есе, промов, щоденників. Однак найбільш яскраво Гауптман заявив про себе в драматургії, вважаючи В«драматизм початковою формою відношення людини до світуВ» .1 Будучи, поряд з Ібсен, Стріндберг, Чеховим, одним з творців європейської В«нової драми В», він вивів німецький театр на світову арену.
Сам Гауптман ніколи не зараховував себе до одного певного літературного напряму. Прагнучи стати вище усіляких обмежень, запропонованих якими школами або теоріями, він писав: В«Реалізм, натуралізм. Перше з цих слів має в моїх очах стерпну забарвлення, друге виглядає болотно-зеленим, дуже похмурим, безрадісним. Реалізм повинен. Натуралізм повинен. Хіба ці два поняття тварини, яких можна дресирувати, - що вони таке? Та, що таке реалізм, що таке натуралізм? Якщо мій погляд правильний, то це ніби вивіски на магазині. Але що там всередині, вони не позначають. І точно так само ідеалізм. Коли я чую слово В«ідеалізмВ», у мене виникає уявлення про художників-дилетантів, які гойдаються на ходулях і потребують підтримки. Коли я чую слово В«реалізмВ», мені згадується жующая корова. Дехто скаже В«натуралізмВ», і мені бачиться Золя у великих темно-синіх окулярах В».
Успадкувавши високий гуманістичний ідеал Гете, Гауптман сприймався в середовищі німецької інтелігенції як духовний наставник нації. У 1922 році, коли в Німеччині урочисто відзначався 60-річний ювілей художника, Генріх Манн писав: "Поруч з політичним главою держави править він, президент серця, яке є у цієї держави. Подібних прикладів Німеччина ще не бачила, так само як і вся Європа з часів Гюго. Республіка знає, що обраний нею письменник затвердить і підійме її В».
Характеризуючи новаторську поетику В«нової драмиВ», дослідники стверджують, що вона В«мобілізувала арсенал засобів, за допомогою яких в рамках п'єси виявляється власне авторське В«ЯВ». Драматурги вдавалися і до використання античного хору, героя-резонера; створювалася принципово інша система ремарок; з'являвся В«ліричний геройВ»; могла бути представлена ​​особливого роду В«психологічна ситуаціяВ», ситуація екстазу, коли герой кричить В«не своїм голосомВ».
При всіляких новаторських пошуках основним секретом техніки В«нової драмиВ», наріжним каменем її поетики з'явилася нова суб'єктно-об'єктна організація. Змінилося саме уявлення про присутність автора в тексті п'єси, у виставі завдяки зміни системи ремарок. Ремарки в В«новій драміВ» перестають грати чисто службову роль. Тепер вони покликані в прямому авторському висловлюванні висловити настрій, почуття, позначити ліричний лейтмотив, пояснити характери і обставини біографії героїв, а іноді і самого автора. У В«новій драміВ» ремарки виявляються зверненими не стільки до режисера, скільки до глядача і читачеві, стають прозової частиною драми, своєрідним монологом автора.
У В«новій драміВ» частіше всього стильові відмінності їх мови скрадаються не особисту, побутову характерність, а спорідненість душ, настроїв.
Аналогічне явище можна побачити і в драматургії Гауптмана. Сценічна мова визначає тут не індивідуальні особливості персонажів, їх соціально-психологічні або емоційні відмінності, а загальність, рівність їх положень, душевного стану. У промові головних героїв В«словесне вираження стає самим висловлюваним станом - однак не стільки за допомогою лексичної семантики, тобто змісту мови, скільки за допомогою семантики синтаксичної, тобто мовної формули В». Так, наприклад, пасивність героїв, їх несвобода, здивування, розгубленість перед життям виражається в В«безособових конструкціяхВ», В«Питальних пропозиціяхВ», В«в пропозиціях еліптичних,В« рваних В», в бурмотання В».
Двоїста природа слова в В«новій драміВ» утворює явище, зване зазвичай підтекстом, або В«Діалогом другого розрядуВ». Підтекст у В«новій драміВ» тісно примикає до внутрішн...
