Зміст
1. Ідейний зміст роману В«Злочин і караВ»
2. Моральні протиріччя бунту Раскольникова
2.1 Витоки бунту
2.2 Причини, підштовхнули до бунту
2.3 Розбіжність теорії на практиці
2.4 Двійники Раскольникова
2.5 Воскресіння Раскольникова через Соню і любов
Висновок
1. Ідейний зміст роману В«Злочин і караВ»
Достоєвський - один з найцікавіших, суперечливих і навіть загадкових письменників в російській літературі. Кожен читач, кожен критик бачать в ньому різні грані, роблять акценти на різних сторонах його таланту. Але спочатку слід звернути увагу на вислів самого Достоєвського про власну творчість. В кінці творчого шляху, незадовго до смерті він визначає як головний принцип В«знайти в людині людинуВ». Це - вираз своєрідного гуманізму Достоєвського, його впевненості, що в будь-якому, навіть самому поганому, людину є В«іскра БожаВ». В«При повному реалізмі знайти в людині людину. Це російська риса переважно ... і в цьому сенсі я, звичайно, народен (бо напрямок моє закінчується з глибини християнського духу народного), і хоча відомий російського народу теперішньому, але буду відомий майбутнього.
Мене звуть психологом; неправда, я лише реаліст у вищому сенсі, тобто Зображення всі глибини душі людської В».
Найголовніші, найважчі - непосильні - питання піднімає він у своїй творчості, самими неспокійними і турбують думками пронизує свій твір.
Серед безлічі творів Достоєвського одним з перших є В«Злочин і караВ». В цьому творі розкривається творчий світ автора як особлива реальність, як живий духовний організм, де має значення буквально все, тобто будь-яка дрібниця, незначні под
робиці. Витоки роману відходять у минуле Достоєвського, коли він був на каторзі. 9 жовтня 1859 Достоєвський пише своєму братові, що він вирішує писати книгу, що в цю книгу він вкладає всі В«серце з кров'юВ» і що ця книга - Його сповідання. Він знав, що В«Злочин і караВ» остаточно затвердить його ім'я.
Мій реферат грунтується на цьому романі. Я вибрала тему В«Моральні протиріччя бунту РаскольниковаВ». Метою мого реферату є знаходження протиріч у бунті Раскольникова і спростування його теорії. Перед собою я поставила такі цілі: знайти витоки та причини бунту, показати суперечності в теорії Раскольникова і спростувати її, а так само показати воскресіння Раскольникова через любов до Сонечки Мармеладової. У моїй роботі мені найбільше допомогла стаття Тюнькіна В«Бунт Родіона РаскольниковаВ».
З незвичайною силою вдалося Достоєвському виявити в романі небезпеку для людини, яка прагне бути особливим. Величезна трагічна міць роману, викриття буржуазної ідеї В«надлюдиниВ», глибоке відтворення соціальних умов життя столичної бідноти, справжній демократизм і гуманізм письменника, його співчуття приниженим і ображеним зробили В«Злочин і покарання В»однією з вершин реалістичних романів 19 столітті.
Роман В«Злочин і покарання В»був задуманий спочатку у формі сповіді Раскольникова, але на каторзі Достоєвський стикається з сильними особистостями, які вплинули на його подальші міркування. У 1859 році роман не був початий, виношування задуму тривало ще шість років. За цей час Достоєвський написав В«Принижені і ображеніВ», В«Записки з мертвого дому В»,В« Записки з підпілля В». Основні теми цих творів - тема бідних людей, тема бунту і героя-індивідуаліста, які синтезувалися потім у романі В«Злочин і покарання В».
Темою роману стало зображення убогості принижених і ображених людей, всього нелюдського. Проблеми, які Достоєвський показав у своєму творі, дуже численні. Це і соціальні умови, і життєві протиріччя, що ведуть до загибелі людини, і взаємозв'язок особистості і суспільства, і моральна відповідальність за злочини, і проблема наполеонизма, і індивідуалізм, і гуманізм, і закон і людина, і бунт і смиренність, і бідність і злидні, і пияцтво і проституція, і багато іншого. У романі закладена ідея зіткнення двох ідеологій, двох моральних законів (помилкового і істинного) і що випливають звідси норми поведінки.
Головна ідея твору - Психологічний звіт стану злочинця.
Злочин Родіона Раскольникова - індивідуалістичний бунт проти порядків навколишнього його життя. Раскольников скоїв вбивство заради любові до людей (так він вважав), але в той же час він зневажає людей. Він не бачив своєї провини, не вважав себе злочинцем, проте совість виявилася сильніше логічно невразливих теорій, що стало трагедією для Раскольникова. Достоєвський глибоко проникає в душу злочинця і за ідеєю оман доброго серця - В«вбивство заради любові до людейВ», В«влади заради добрих справВ» - відкриває саму страшну дивовижну ідею - В«ідею НаполеонаВ», ідею влади заради влади, що розділяє людство на дві нерівні частини: більшість - "тварина тремтячаВ» і меншість - В«ВолодаріВ», покликані від народження керувати більшістю, що стоять поза законом і має право, як Наполеон, в ім'я потрібних йому цілей переступити через закон і порушити божественний мир і порядок. Достоєвський багато думає над В«Злочином і покаранням В», нарешті в остаточній редакції ідея Наполеона повністю дозріває. Отже, у творчому процесі, в виношуванні задуму В«Злочину і кариВ», у образі Раскольникова зіткнулися дві протилежні ідеї: ідея любові до людей і ідея презирства до них. Достоєвський вирішує зберегти обидві ідеї, показати людину, в якому, як каже Разуміхін про Раскольникова, два протилежних характеру черзі змінюються. Болісно створював Достоєвський і фінал роману. В одній із чорнових записів значиться: В«фінал роману. Раскольников застрелитися йде В», але це був фінал тільки для "ідеї НаполеонаВ». Письменник намічає фінал і для любові, коли сам Христос рятує грішника, який розкаявся: В«Бачення Христа. Прощення просить у народу В». Але який кінець людини, що з'єднав в собі обидва протилежних початку? Достоєвський прекрасно розуміє, що Раскольников не прийме ні авторського суду, ні юридичного, ні суду власної совісті. Лише один суд прийме Раскольников - В«вищий судВ», суд Сонечки Мармеладової.
Таким чином, ідейний зміст роману підпорядкований головною і єдиною завданню - воскресінню Раскольникова, позбавленню надлюдини від злочинної теорії, прилученню його до світу інших людей.
2. Моральні протиріччя бунту Раскольникова
2.1 Витоки бунту
Герой В«Злочини і покарання В»- герой часу. Достоєвський недарма підкреслював сучасність свого роману. В«Дія сучасне, в нинішньому роціВ», - писав він М.Н. Каткову у вересні 1865 року. Шляхів найглибшого - соціального, духовного, морального - поновлення шукала передова російська молодь кінця п'ятдесятих - початку шістдесятих років. Трагічні метання Раскольникова мають те ж джерело. Звідси починається рух його думки. Однак у долі молодих людей на зразок Раскольникова роки реакції зіграли фатальну роль, штовхнули їх до особливих, безплідним, трагічним неспроможним формам протесту.
Роки, коли створювався роман В«Злочин і караВ» (1865 - 1866), були і для самого Достоєвського роками важкого самотності, болісних думок і важких рішень. Коли Достоєвський писав В«Злочин і караВ», жив він у тій частині Петербурга, де селилися дрібні чиновники, ремісники, торговці, студенти. Тут в холодному осінньому тумані і спекотної осінньої пилу В«серединних петербурзьких вулиць і провулківВ», що лежать навколо Сінний площі і Катерининського каналу, виник перед ним образ бідного студента Родіона Раскольникова, тут і поселив його Достоєвський, у столярному провулку, де у великому прибутковому будинку знімав квартиру сам.
Під вечір жарчайшего липневого дня, незадовго до заходу сонця, вже кидає свої косі промені, з жалюгідної комірчини В«під самою покрівлею високого п'ятиповерхового будинкуВ» виходить в тяжкій тузі колишній студент Родіон Раскольников. Так починається роман Достоєвського. І з ц...
