Введення
Актуальність теми випускний кваліфікаційної роботи виражається тим, що мало хто знайомий із творчістю І. А. Крилова з боку публіцистики. Адже, якщо вдуматися, для більшості людей в нашій країні та за її межами знайомство з творчістю автора обмежується шкільною програмою, в яку входить навряд чи дюжина його творів. Майже ніхто не знайомий з іншими сторонами його життя, з іншими відбитками його характеру, які розкривають перед нами власний, особистий світ автора. Крилов був не тільки сатириком-байкарем, а так само журналістом і, що важливо - поетом. Без цього не народилися б на світ настільки поетичні його байки, в яких кожне слово підігнано в рівний ряд. Не володів Крилов талантом поета, може статися, його твори так і залишилися б без уваги громадськості.
Діяльність і творчість І. А. Крилова вивчали і вивчають досі. І, навіть беручи до уваги те, що безліч видатних критиків, філософів і мислителів розглядало різні питання творчості Крилова необхідно сказати, що до цих пір існує необхідність у його вивченні. Що стосується ступеня вивченості проблеми, то вважаю можливим перерахувати авторів, які тим чи іншим чином розглядали творчість І. А. Крилова: А. А. Потебня, М. А. Добролюбов, П. А. Плетньов, Г. А. Гуковскій, В. Г. Бєлінський, О. Пипін, Н. Колмаков, М. Лобанов, А. П. Могилянський, Д. Д. Благой, М. Л. Степанов та багато інших.
Об'єкт - сатирична публіцистика в російській літературі.
Предмет - байки І. А. Крилова, як яскравий приклад сатиричної публіцистики.
Метою випускної кваліфікаційної роботи є вишукування, аналіз і вивчення явища сатири в публіцистичних творах І. А. Крилова.
У цьому зв'язку дипломне дослідження спрямоване на вирішення наступних завдань:
В· Розгляд та вивчення творчості І. А. Крилова.
В· Аналіз літературної критики по темі.
В· Формування наукових виснов
ків про особливості літературної мови І. А. Крилова.
В· Формування висновків про необхідність більш поглибленого вивчення творчості І. А. Крилова по програмі старших класів середньої школи, а так само у вищих навчальних закладах.
Методологічну основу випускної кваліфікаційної роботи складає навчальний курс з вивчення літератури у вищих навчальних закладах професійної освіти, а так само кілька наукових методів дослідження: використано діалектичний метод пізнання, збір, вивчення та аналіз теоретичної літератури, аналіз і синтез.
Структура випускний кваліфікаційної роботи складається з вступу, двох розділів, висновку, списку використаної літератури та джерел, додатків.
Глава 1. Сатирична публіцистика байок І. А. Крилова
1.1 Історія байки, як жанру сатиричної публіцистики
Байка - один з найбільш поширених у всій світовій літературі жанрів, що має давні і міцні коріння не тільки в літературах західноєвропейських народів, але й на Сході, в Китаї, Індії, арабських країнах. Ще на самому початку нашої ери в Індії був створений чудовий збірник байок В«ПанчатантраВ», висміює вади і недоліки людей, зло викриває царів і жерців. Народне, демократичне початок байки стало причиною її широкої популярності у всіх народів. Через кілька століть ці байки були переказані на арабській мові в популярному збірнику В«Каліла і Димна В», а потім увійшли і в літературу країн Європи.
Особливо велике значення у розвитку світової байки мали давньогрецькі байки Езопа, швидше за все легендарного особи, якій приписували народні байки, що відносяться до VI в. до н. е.. і були тим багатющим фондом, з якого черпали свої сюжети наступні байкарі, по-своєму застосовуючи ці сюжети до сучасності, заново осмислюючи їх. В античній байці, однак, дано лише алегоричне зображення сюжету, відсутня розкриття характерів.
Найвищого розквіту до Крилова цей жанр досяг у творчості великого французького байкаря Лафонтена, який надав умовно-алегоричній античної баєчної традиції життєвий і глибоко національний характер, наповнив байку тонким і гострим галльським гумором.
Враховуючи все багатство світової баєчної традиції, Крилов охоче звертався до сюжетів античної, індійської байки (так, байка В«Пустельник і ВедмідьВ» сходить до В«Каліл і ДимнаВ»), брав сюжети у Лессінга (байка В«БезбожникиВ» підказана сюжетом В«ВелетняВ»), у Лафонтена. Але переважна більшість його байок написано на сюжети, взяті з самої російської дійсності.
Байка - жанр, не тільки тісно пов'язаний з народною творчістю, але й народжений народом. У ній завжди звучав голос демократичних, пригноблених мас, прибігали до алегоричності, езопівської мови, щоб висловити правду про своє життя. За словами Федра, байка - Жанр, що служив для того, щоб пригноблені могли говорити про своє становище, висловлювати свої думки.
Байка в світовий баєчної традиції була переважно моральної алегорією. Лише Лафонтеном вдалося вийти за межі цього алегоризму. Але повністю перетворив цей умовно-дидактичний жанр в соціальну сатиру, надав байок образам реальність і типовість великий російський байкар Крилов.
У своєму визначенні байки О. Потебня зазначав, що: В«Узагальнення окремого випадку може йти без перешкоди до найвищих щаблів. Байка окремо від застосування в цьому відношенні схожа на точку, через яку можна провести нескінченне число ліній. Тільки застосування байки до окремого випадку визначає, які з її рис повинні бути збережені в узагальненні, якщо це узагальнення повинне зберігати зв'язок з самої байки. Це знову-таки вказує, що спочатку байка і її застосування, а потім узагальнення і мораль В». [1] У цьому - запорука життєвості байок образів Крилова, мають безліч В«ЗастосуваньВ»; через В«точкуВ» басенного образу, басенного сюжету проходить у нього цілий ряд смислових В«лінійВ», тоді як байки багатьох попередників і сучасників Крилова часто не мають цієї багатозначності.
Гегель у лекціях з естетиці, даючи визначення басенного жанру, відзначав необхідність тісного зв'язку байки з дійсністю, з життям, для її ідейної та художньої повноцінності: В«... Езопівська байка, - писав Гегель, - являє собою зображення якого-небудь стану неживої і живої природи або випадку зі світу тварин, які не вигадані довільно, а розказані згідно з тим, що було в дійсності, згідно вірним спостереженням, і притому розказані так, що з них можна почерпнути загальне повчання щодо людського існування або, кажучи точніше, практичної сторони цього існування, в відношенні розсудливо і моральності вчинків. Перша вимога, пред'являється нами до байки, повинно тому полягати в тому, щоб певний випадок, який повинен дати нам так звану мораль, був не тільки вигаданим, а головним чином у тому, щоб він не був вигаданий противно увазі і характером дійсного існування явищ в природі. А потім це вимога полягає в тому, що, по-друге, розповідь повинен повідомити випадок не в загальному вигляді, а так, як цей випадок є у зовнішній реальності типом всіх таких пригод, повинен повідомити його в його конкретних подробицях і схоже на деякий дійсне подія В». [2]
Крилов створює реалістичні образи, відмінні від алегорій античної та класичної байки, образи настільки конкретні, що персонажі криловських байок існують як реальні, типові характери. У цьому відношенні Крилов пішов значно далі своїх попередників, в тому числі і Лафонтена.
1.2 байок творчість І. А. Крилова
Відображаючи в байках російську дійсність, Крилов все більше посилює сатиричний елемент байок. Ранні байки 1805-1808 років були переважно моралістичними, не мали конкретного соціального адреси. У байках ж 1812-1824 років соціальна сатира займає чільне місце. Такі байки, як В«Рада мишейВ», В«Листи і КорінняВ», В«Вовк і ЗозуляВ», В«Селяни і РікаВ» і т. д., присвячені головним чином соціальним проблемам епохи, викриттю несправедливості суспільних відносин. Особливо різкого сатиричного напруження досягає байок творчість Крилова на початку...
