Зміст
казка комізм література стиль
Введення
1. Комізм у літературній казці 20-30-х років
1.1 А.Н. Толстой
1.2 Ю.К. Олеша
1.3 Стиль культурної епохи в казках Ю Олеші В«Три ТовстуниВ» і О. Толстого В«Золотий ключикВ»
1.4 В«Солдатські казкиВ» Саші Чорного
2. Комічне у віршованій та драматичної казці
2.1 Гротеск як засіб художнього відображення життя в п'єсах-казках Е. Л. Шварца (В«Голий корольВ»)
2.2 Казкові поеми К.І. Чуковського як єдиний художній світ і осередок різних форм пародіювання
3. Еволюція казкового жанру в літературі - еволюція комічного: літературна казка для дітей і дорослих останніх десятиліть
3.1 Фольклорна основа казкового комізму
3.2 Казки Е.Н. Успенського
3.3 В«Справжні казкиВ» Л. Петрушевської
Висновок
Література
Введення
Само слово В« казкаВ» стосовно до загальнозрозумілим фольклорному жанру з'явилося тільки в XVII в., раніше такі твори усної народної словесності називали В«байкамиВ» або В«байокВ» (Слово В«баятьВ» породило ці В«визначенняВ»), а оповідача іменували В«БахарВ».
В«Літературна казка - авторське, художнє, прозовий або поетичний твір, засноване або на фольклорних джерелах, або суто оригінальне; твір переважно фантастичне, чарівне, що малює чудові пригоди казкових героїв і в деяких випадках орієнтоване на дітей; твір, в якому чарівництво, чудо відіграє роль сюжетообразующую фактора, служить основною відправною точкою характеристики персонажів В»[1].
Визначення, дане Л. Ю. Брауде, ближче за інших підходить до характеристики феномена літературної казки, хоча і воно потребує деяких уточнень і поправок. Так, слід зауважити, що під літературної казкою ми маємо на увазі твори трьох типів мовних конструкцій:
1) прозова казка,
2) віршована казка,
3) драматична казка.
В російській літературі найбільш поширені перший і другий типи, хоча є і яскраві зразки казки драматичної. Прикладом останньої можуть служити казкові п'єси Е.Л.Шварца. Показовий для літератури ХХ століття приклад казки віршованій - казкові поеми К.І. Чуковського.
З точки зору родової приналежності всі літературні казки можуть бути розділені на епічні, ліричні та драматичні. Але віднесення конкретного твору казкового жанру до якого-небудь роду в більшості випадків пов'язано з труднощами аргументації, оскільки літературна казка - це соприсутствие ліричного, епічного і драматичного. Більш правомірно говорити про родовий домінанту, наприклад, епічною.
Літературна казка виросла з казки фольклорної, успадкувавши її риси, які проявляються в різного ступеня. Тут можна говорити про жанрової еволюції, на яку вказував у своїй В«Теорії літературиВ» Б.В. Томашевський . [2] . Безсумнівно, фольклорна традиція - той самий чинник, який спочатку формує зародження нового жанру в літературі, а згодом його жанрово-видових модифікацій. Без перебільшення можна сказати, що перші письменники, що звернулися до жанру казки, переказали, обробили, перевели на літературна мова твору усної народної словесності (Я. і В. Грімм, В.І. Даль), давши їм друге - книжкову - життя. Найчастіше це обробка рідного фольклору, але деколи - особливо в XX в. - сюжет літературної казки підказують письменникові вельми екзотичні джерела. Наприклад, серед казок В«Тисячі і однієї ночіВ» є два відомих сюжету - В«Казка про рибакаВ» та В«Чарівна лампа АладдінаВ». Л. Лагін, відштовхуючись від цих сюжетів, створив казкову повість В«Старик ХоттабичВ».
Перші літературні казки мали очевидну епічну домінанту, оповідному-казкове в них самоочевидне, але з плином часу, з настанням епох бароко, сентименталізму, романтизму ліричний компонент почав виразніше заявляти про себе.
Двадцяті-тридцяті роки ХХ століття - час великих змін і великих експериментів в літературі. На 20-30-е роки припадає небувалий розквіт жанру літературної казки. Однак такому зльоту передувала бурхлива і тривала полеміка. Представники відомої в ті роки організації РАПП оголошують казку шкідливим жанром, стверджуючи, що вигадка і фантастика відволікають увагу читача від реальних проблем і що подібним віджилим явищам немає місця, зокрема, в сучасній літературі. І все ж перемогу в цій полеміці беруть ті, хто розумів, наскільки широкі можливості літературної казки як жанру в будь-який час. У вересні 1933 р. виходить постанова ЦК ВКП (б) В«Про видавництво дитячої літературиВ», в якому йдеться про необхідності широкого видання казок для дітей. Звичайно, не з цим постановою пов'язують розквіт літературної казки, сучасні дослідники [3] стверджують: жанр літературної казки активізується в переломні моменти, коли змінюється система цінностей і духовні орієнтири суспільства. Як раз таким Згодом в історії Росії і були 20-30-ті роки ХХ століття. У ці роки з'являються найрізноманітніші різновиди літературної казки: віршований комічний епос К. Чуковського, повісті-казки А. Волкова "Чарівник смарагдового міста" і А. Толстого "Золотий ключик", п'єси-казки С. Маршака та Є. Шварца, В«Солдатські казкиВ» Саші Чорного.
У даній роботі літературна казка ХХ століття розглядається в ракурсі комічного зображення, як жанр, що успадкував традиції вітчизняної гумористики. Гумористики, як і багато інших явища літератури, що бере початок у все тому ж фольклорі, також представлена ​​прозовими, віршованими і драматургічними творами. Прийоми і засоби комічного, властиві кожному типу художнього висловлювання, переломлюються в з'єднанні з жанровими рисами казки. Казковий комізм - явище в літературі дуже примітна. Його осмислення в науці відбувалося, як правило, завдяки зверненню до творчості певного автора, персональний принцип розгляду цієї проблеми залишається переважаючим.
Специфіка літературно-мистецької гумористики в тому, що вона, як багато напрямків у літературі, служила і служить розвазі, грає роль психологічної розрядки, а з іншого боку, служить виправлення вдач та застереженню від поганих вчинків. Комічне, сміхове входить органічною складової в різні літературні жанри. Гумористики, як, мабуть, ніякої інший вид літератури, орієнтована на розповідання, розігрування, і в цьому вгадуються її природа, її коріння, якими є народні ігрища, благання уявлення, сатирична казка, байка і анекдот.
Літературні жанри часто стилізують фольклорні зразки, але найпопулярніший літературний жанр в XVIII - першій половині XIX ст. байка, т. тобто коротка розповідь, найчастіше віршований, що володіє алегоричним змістом
Домінанти комічного, властиві байці, збережені і в літературній казці: в одних переважає сюжетний початок; алогічні положення, абсурдні вчинки виявляють характер героя; в інших - наявна спочатку комічний (майже блазнівської) тип, В«формуєВ» комічні ситуації.
гумористики як легкий жанр, в деякому розумінні вторинна по відношенню до серйозної літератури, базується в кінці XIX-XX ст. на характерах і положеннях; тому в гумористики нового часу переважає гра як спосіб пародіювання, фельетонірованія, шаржування, наприклад, серйозної норми життя. Не менш важливо враховувати, що в художньо досконалому гумористичному творі діалог, драматургічна як наслідок гри і розіграшу мають майже першочергового значення.
гумористики XVIII в. несла в собі яскраво виражену повчальну, повчальні функцію. Цьому сприяв і той факт, що байка була В«царицею гумористичних жанрівВ», а комедія класицизму мала просвітницьку спрямованість. У XIX столітті ситуація помітно змінюється. В аспекті нашої теми особливо важливо поява віршованих казок В.А.Жуковского, А.С. Пушкіна, П.П. Єршова, сатиричних прозових казок М.Є. Салтикова-Щедріна.
Під другій половині XIX - початку XX...
