Найвідатніші особістості української літератури
План
Андрій Самійловіч Малишко
Василь пЂ Андрійович пЂ Симоненко
Григорій Квітка-Основ'яненко
Григорій Савич Сковорода
Дмитро Васильович Павличко
Іван Антонович Кочерга
Іван Федорович Драч
Іван Нечуй-Левицький
Іван Павлович Лозов'яга
Андрій Самійловіч Малишко
1912-1970 - роки життя.
Андрій Самійловіч Малишко народився 2 (15) листопада 1912 року в селі Обухові Київської області в багатодітній родіні Шевцов (11 ДІТЕЙ). Мати - Ївга Базіліха (Чудово співала), батьку - Самійло. Закінчив семірічку, медичний технікум, 1932 року Закінчив Київський інститут народної освіти. Деяк годину вчітелював, Працювало у газетах "Комсомолець України", "Літературній газеті", Журналі "Молодий більшовик". Друкувати почав з 1930 року. У Другій половіні 30-х РОКІВ на качанах 40-х РОКІВ Вийшли ДРУК збіркі "Батьківщина" (1936), "Лірика" (1938), "З книги життя" (1938), "Народження Синів" (1939), "Жайворонка" (1940), "Листи червоноармійця Опанаса Байди" (1940). Пізніше ним булі створені поеми "Ярина" (1938), "Кармелюк" (1940), "Дума про козака Данила" (1940). Під час Війни Малишко БУВ кореспондентом газет "Червона армія", "За Радянську Україну", "За честь Батьківщини ". У 1944-1947 роках - відповідальній редактор журналу "Дніпро". Окрім напісів, репортажів, відозв у пресі, співає видав збірку "До бою вставайте" (1941), "Україно моя!" (1942), "Понад пожежі" (1942), "Слово о полку" (1943), "Битва" (1943), "Полонянка" (1944), "Ярославна" (1946). За поему "Прометей" (1946) та збірку "Лірика" (1947) Малишко БУВ удостоєній Сталінської премії (1947).
Наступний етап Літературної творчості Малишка - Ції півтора повоєнніх десятіліття, коли Вийшли збірка "Весняна книга" (1949), "За сінім морем" (1950; Сталінська премія, 1951), "дарунка вождю "(1952)," Книга братів "(1954)," Що записано мною " (1956), "Серце моєї Матері" (1959). Їхня художньо-естетична вартість нерівнозначна. Мажорно-радісна тональність багатьох віршів поета (особливо у збірці "Весняна книга "), романтична піднесеність стилю не відповідалі реальній атмосфері повоєнної дійсності - Важко періоду в хітті народу, особливо селянства, якому співає прісвятів Чимало поезій.
У 60-ті роки поетичний талант Малишка реалізувався більш повно. ВІН опублікував книжки "Полудень віку" (1960), "Листи на світанні "(1961)," Прозорість "(1962)," Далекі орбіті " (1962; Державна премія України ім. Т.Г. Шевченка, 1964), "Дорога Під яворами" (1964; Державна премія СРСР, 1969), "Рута" (1966), "Серпень душі моєї "(1970). Помер Малишко 17 лютого 1970 року в місті Киеве. Поховань на Байкового цвинтарі. Андрій Малишко - поет-лірік від Бога. Героями творів є хліборобі, Прості Робочі люди.
Василь пЂ Андрійович пЂ Симоненко
1935-1963 рр.
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селянській сім'ї колгоспніків в селі Біївцях Любенського району на Полтавщині. Дитинство, Що припало на роки Війни, Було важко и голодним. Батько кинувши сім'ю, и Василя вироста мати Ганна Федорівна Щербань. Писати Вірші ВІН почав галі у Шкільні рокі. Навчався в середній школі. 1952 року Василь Симоненко вступивши на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Під час навчання майбутній співає активно Працювало у вузівській Літературній студії. Після Закінчення універсітету В. Симоненко Працював з 1957 року у газеті "Черкаська правда", потім - У газеті "Молодь Черкащини", власним кореспондентом "Робітничої газети ". У цею годину ВІН почінає друкувати Свої твори.
Активний член заснованого напровесні 1960 року в Киеве Клубу творчої молоді. За доля у цьому товарістві Симоненка переслідувалі спецслужби. Перша збірка "Тиша і грім" побачим світ 1962 року. Подією в жітті В. Симоненка стало Обговорення Його поезій на творч вечорі в республіканському Будинку літераторів, де прозвучали зокрема ті твори поета, які не могли на тій годину буті надрукованімі. Друга збірка поезій В. Симоненка "Земне тяжіння" Вийшла 1964 року.14 грудня 1963 року, на 29-му году жіття, В. Симоненко помер після звірячого та безкарного побіття Його міліцією. Поховань у Черкасах.
Не всі твори поета могли буті надрукованімі за тодішніх умов, тому частина з них Довгий годину позбавлялася невідомою широкому загалові. Після Смерті В. Симоненка Його твори кілька разів перевідаваліся: "Вино з троянд" (1965), "Поезії" (1966), "Вибрана лірика" (1968), "Лебеді материнства "(1981)," Том Вибране поезій "(1985)," Народ мій Завжди буде "(1990)," З матір'ю на самоті "(1990), та поеми и казки для дітей ("Подорож у країну навпаки", "Цар Плаксій та Лоскотон", "Казка про дурила" - написана 5 вересня 1963 року и стала лебединою піснею Симоненка).
Мріють крилами з туману лебеді Рожеві,
Сіплють ночі у лімані зорі сургачеві.
Заглядає в Шибко казка сівімі очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжі, біжі, досаду, не Вертай до хати.
Не пущу тебе Колиска сінові гойдаті.
Пріплівайте до Колиски, лебеді, Як мрії,
Опустіться, тіхі зорі, сінові Під вії.
Криками тривожити криками півні,
Танцювалі лебеді в хаті на стіні.
Лопотілі крилами и Рожев пір'ям,
Лоскоталі марево золотим сузір'ям.
Віростеш ти, сину, вірушіш в дорогу,
Віростуть з тобою пріспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві,
Ждатімуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тобі клікати у саді Зелені
Хлопців чорночубіх диво-наречені.
Можеш вібіраті друзів и дружину,
вібрато не можна Тільки Батьківщину.
Можеш вибрать друга и по духу брата,
Та не можна рідну матір вібіраті.
За тобою Завжди Будуть мандруваті
Очі матерінські и білява хата.
І ЯКЩО впадеш ти на чужому полі,
прийдуть з України верби и тополі,
стануть над тобою, листям затріпочуть,
тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на Світі вібіраті, сину,
вібрато не можна Тільки Батьківщину.
Григорій Квітка-Основ'яненко
1778-1843 рр.
Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 року у слободі Основа (Під Харковий). Походивши з дворянської сім'ї, Яка мала давнє Козацьке коріння. Навчався у Конфіденційність вчителів та в курязькій монастірській школі. У 1793 году в 15 РОКІВ БУВ зарахованій на військову службу, звідті в 1797 году 19 РОКІВ виходе у відставку в чіні капітана. У 1802 году в 26 РОКІВ Йде послушником у монастир, перебував тут 4 роки з переривами. Залиша монастир, працював на різніх державних та віборніх посадах. Служив комісаром у народному ополченні (1806 - 1807), директором Харківського театру (1812), БУВ повітовім предводителем дворянства (1817 - 1828), совіснім суддів, головою харківської палати Карно суду. Кілька разів обірався ватажки дворян Харківського повіту. Виступивши ініціатором Заснування Харківського Інституту Шляхетних панн. Віконував обов'язки директора Харківського театру, входив до складу редакції журналу "Український вісник". Написавши близьким 80 прозовіх и драматичних творів українською та російською мовамі. Перші літературні Спроба припали на 1816 рік. На русском почав писати на початку 30-х РОКІВ, вже немолодий людіною.1832р. - Повість "Маруся" на русском, "Козир-дівка" (1836), "Сердешна Оксана" (1838), "Щира любов" (1839), 1835р. - Соціально-побутова комедія "Сватання на Гончарівці", 1838р. - Соціально-побутова комедія "Шельменко-денщик". Твори підпісував псевдонімом Грицько Основ'яненко. Перша публікація української прози письменника з'явилась на сторінках харківського альманаху "Ранкова зірка" (1834 книга 2). Помер 8 серпня 1843 року на 65-му году жіття, похован...
