Федеральне агентство з освіти РФ
Державне освітня установа
вищого професійної освіти
В«Поморський державний університет імені М.В. Ломоносова В»
Северодвінську філія
Кафедра теорії та історії літератури
Тема дитинства у прозі Максима Горького
Северодвинск
2011
Введення
Актуальність теми дослідження. Сучасне вітчизняне літературознавство характеризує небувалий за інтенсивністю інтерес до теми дитинства в російської художньої культурі кінця ХІХ - початку ХХ століття.
Сформована за майже сто років традиція вивчення дитячої літератури обумовлена ​​постановкою провідної наукової проблеми - ідейно-художньої специфікою цього феномена. Вичленення російської дитячої літератури вироблено в роботах Н.П. Чехова, Н.А. Саввіна, В.П. Родникова, І.І. Старцева, А.К. Покровській, Є.П. Привалової, О.В. Алексєєвої, Л.Ф. Кон, А.П. Бабусиній, М.І. Алексєєвої, Ф.І. Сетини, І.П. Лупанова, А.В. Тернівського, О.Є. Зубарєвої, а також М.С. Петровського, Є.О. Путилова. Зв'язки дитячої літератури та фольклору простежені в працях О.І. Капіци, М.А. Рибникова, В.Д. Разової, а також СМ. Лойтер, Е.М. Нейолова, В.В. Головіна, О.Ю. Триковой та ін Жанровою системі дитячої літератури (в основному, казці) присвячені праці Л.Ю. Брауде, М.Ю. Звягіна, М.Н. Липовецького, Е.М. Нейолова, Л.В. Овчиннікової. Зарубіжний компонент у російській контексті отримав опис в роботах Н.М. Демуровой, Е.І. Іванової, Н.К. Мещерякової, І.С. Чернявської. Дитяча література в психолого-педагогічному аспекті висвітлена в роботах А.В. Дановского, Л.В. Долженко, І.П. Мотяшова, Т.Д. Полозова та ін Досвід викладання та вивчення дитячої літератури в системі професійної підготовки педагог
ів узагальнено Л.Я. Зіманов, З.Г. Гриценко, І.Г. Мінераловой, Г.В. Первова. М.В. Осорина і A.M. Губергріц ввели дитячу літературу в контекст культурології. Завдяки Т.А. Бернштам, О.Н. Гречин, М.П. Чередникової, І.І. Шангіної розгорнуті міфолого-фольклористичні дослідження російської культури молодих віків.
Дитинство, як найважливіша морально-філософська і духовно-моральна тема постійно хвилювало вітчизняних письменників. Якщо мати на увазі тільки найбільш значні художні твори, то не можна не помітити, що до неї зверталися безпосередньо такі видатні майстри, як С.Т. Аксаков, Л.М. Толстой, Ф.М. Достоєвський, А.П. Чехов, Д.Н. Мамін-Сибіряк, В.Г. Короленко, М. Горький та інші.
І все ж навіть з урахуванням найвищих досягнень російської класики ХIХ століття сплеск інтересу до теми дитинства в літературі початку ХХ століття не може не вражати. Дитина стала сприйматися як знакова постать епохи. Він опинився в центрі творчих шукань багатьох художників слова. Досить навіть побіжного погляду на літературу того часу, щоб відзначити всю серйозність і принциповість звернення до цієї теми. Світ дитинства привернув І.А. Буніна і Л.Н. Андрєєва, Б.К. Зайцева і І.С. Шмельова, А.І. Купріна і А.М. Горького, Є.І. Чирикова і А.С. Серафимовича, А.М. Ремізова і М.І. Цвєтаєву.
Росіяни письменники включили дитячу тему в загальне коло питань, що викликали широкий відгук в суспільній свідомості Росії на рубежі XIX - XX століть. У їх числі були питання недосконалості суспільних відносин і людської особистості та ін
В останні десятиліття XX століття серед інших аспектів дослідження художньої словесності рубежу XIX - XX століть виявився і феномен дитинства як глибоко змістовне і стійке явище не тільки в літературі, а й - ширше - в художній культурі тієї епохи.
В представленому дослідженні феномен дитинства розуміється як цілісна художня реальність, яка є понятійно-образним втіленням духовно-моральних витоків буття людини і представлена ​​в своїй самобутності у творчості такого художника слова, як М. Горький.
Задача цілісного вивчення феномену дитинства передбачає виявлення та аналіз закономірностей його художнього розвитку. Саме тому в центрі нашої уваги виявилася творчість найбільшого письменника М. Горького. Різні життєві обставини і естетичні мотиви визначили потребу цього письменника звернутися до феномену дитинства.
Мета роботи: розкрити своєрідність теми дитинства у творчості М. Горького.
Завдання дослідження:
1) провести аналіз наукової літератури за темою дослідження;
2) розглянути художню концепцію дитинства у вітчизняній літературі;
3) дослідити феномен дитинства у творчості М. Горького.
Об'єктом дослідження є художня творчість М.Горького. Предмет - сутність феномену дитинства як художньої цілісності в творчих шуканнях М. Горького.
Теоретичне значення: художня концепція дитинства в російській літературі має значення однією з вузлових проблем сучасного літературознавства. Універсальні риси і властивості даної концепції позначаються і в творах, спеціально створених для дітей, і в творах загальної літератури, в яких розвивається тема дитинства та В«дитячогоВ». Ці положення визначають актуальність теми даної роботи.
Практична значимість роботи полягає в можливості використання її положень і висновків у подальших дослідженнях історії і теорії загальної і дитячої російської літератури, типології художніх концептів.
Глава 1. Художня концепція дитинства у вітчизняній літературі
Під художньої концепцією дитинства мається на увазі система образів-ідей про дитинство і В«дитячомуВ», складається під впливом суспільно-історичного та літературно-естетичного контексту у творчості окремих письменників на Протягом деякого історичного періоду. Художня концепція дитинства є система, процес і разом з тим результат прояву рис і властивостей концепту В«дитинствоВ» (як він склався до початку окремо взятого періоду) в конкретних літературних формах.
На думку І.С. Кона, В«віднесенняВ« відкриття дитинства В»до строго певного історичного періоду викликає у багатьох істориків сумніви і заперечення. Тим не менше всі вчені згодні з тим, що новий час, особливо 17 і 18 ст., ознаменувалося появою нового образу дитинства, зростанням інтересу до дитини у всіх сферах культури, більш чітким хронологічним і змістовним резліченіем дитячої та дорослого світів і, нарешті, визнанням за дитинством автономної, самостійної соціальної та психологічної цінності В»[Кон, 2003, с. 7].
У Середні століття внутрішній світ дитини і психоемоційна специфіка дитинства ще не були освоєні літературою.
У літературі класицизму дитячі образи ще не займали скільки-небудь значного місця, так як класицизм В«цікавить загальне, зразкове в людях, і дитинство постає як вікове ухилення від норми (не-зрілість), так само як божевілля - психологічне відхилення від норми (не-розуму) В»[Епштейн, 1979, с. 242].
Дослідники відзначають, що XVII в. ознаменований В«зародженням нового образу дитинства, зростанням інтересу до дитини у всіх сферах культури, більш чітким розрізненням, хронологічно і свідомо, дитячого та дорослого світів і, нарешті, визнанням за дитинством соціальної та психологічної цінності В»[Кон, 2003, с. 8]. У XVII в. тема дитинства-переважно поетична, але в наступному столітті вона відступає з поетичного В«центруВ». В епоху Просвітництва можна відзначити поява інтересу до дітей в літературі, але він носить в основному прозаїчний, виховний характер. Автори В«у своїх демократичних устремліннях стали писати не тільки для третього стану, виводячи літературу за межі аристократичного, вибраного кола, але і для дітей (нижчих у віковій ієрархії), вбачаючи в них благодатний грунт, на якій можуть зійти гідні плоди розумності і гречності В»[Епштейн, 1979, с. 242]. В«Дитячі та юнацькі роки займають все більше місця в просвітницьких автобіографіях та В«романах вихованняВ», зображені як період формування, становлення особистості героя. Однак дитинство, отроцтво і юність для просвітителів - ще не самоцінні ет...
