Зміст
Введення
1. Тематика і проблематика творів курського письменника
2. Релігійні мотиви в оповіданні О.І. Носова В«Усвятскіе шлемоносци В»
Висновок
Література
Введення
Традиційно, літературна критика зараховує Євгенія Носова до письменників-деревенщікам. Однак в його кращих творах читачі знаходять не тільки вузьке селянське розуміння природних і життєвих процесів на рідній землі, але й масштабне філософське осмислення буття людей і Вітчизни. Майстерність, широта інтересів і реалістичний досвід Євгенія Носова натуральні, природні, багаті й різноманітні, він легко, вільно і художньо цільно малює картини трудової села і життя міську, фабричну, відступаючу грізним влітку 1941 року армію, що піднімається на священну боротьбу народ.
Літературно-творчу роботу Євген Носов незмінно поєднував з великою і плідної громадської діяльністю, будучи членом правління Спілки письменників СРСР, секретарем правління Спілки письменників Росії, членом редколегій журналів В«Наш сучасник В»,В« Підйом В»іВ« Роман-газети В».
За книгу В«Шумить лугова вівсяниця В»йому присуджено Державну премію РРФСР імені М. Горького (1975). За розповіді 90-х років він відзначений Міжнародною літературною премією імені М.А. Шолохова (1996), а в 2001 році удостоєний премії імені А. Солженіцина.
За видатні заслуги в розвитку радянської літератури і плідну громадську діяльність Євгену Носову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці (1990), він нагороджений двома орденами Леніна (1984, 1990), орденами Трудового Червоного Прапора (1975) і В«Знак По
шаниВ» (1971).
Наведені відомості дозволяють нам говорити про Є.І. як про різнобічно талановиту людину, і природно, його літературна творчість також різноманітно достатком тим і мотивів, серед яких трапляються як домінуючі - тема війни, так і на перший погляд непомітні, але тим не менше надзвичайно важливі для розуміння творчої концепції автора, як наприклад, релігійні мотиви.
Таким чином, метою нашої роботи є розгляд релігійних мотивів в оповіданні О.І. Носова В«Усвятскіе шлемоносциВ».
При аналізі повісті В«Усвятскіе шлемоносциВ» нами робиться спроба встановити її зв'язок із традицією давньоруської літератури і фольклором, а також виявити християнські мотиви в повісті, про наявність яких неодноразово згадувалося багатьма дослідниками (С. Брикіна, Л. Дудіна, В. Васильєв, Н. Подзорова, Н. Сегованцев, Ф. Чапчахов та ін.)
Об'єкт вивчення - процес втілення релігійної тематики в тексті оповідання. Предмет - методи і прийоми вираження релігійних мотивів в оповіданні.
Завдання:
- виявити домінуючі проблеми та ідеї творів Є.І. Носова;
- проаналізувати характер прояву релігійних мотивів в оповіданні В«Усвятскіе шлемоносциВ».
Практична значимість нашої роботи полягає в тому, що матеріал, викладений у ній, може бути використаний при вивченні курсів В«Російська література 20 століттяВ», В«Літературна краєзнавство В», а також при освоєнні оглядових темВ« Військова проза 20 ст. В», «ѳльська проза 20 ст.В», В«Курські письменникиВ».
1. Тематика і проблематика творів курського письменника
носів повість література християнський
В життя Євген Іванович, за свідченням численних шанувальників його таланту, - бував різним: неговірким і похмурим, дивиться на всіх спідлоба, коли дають знати про себе старі фронтові рани, буває сповненим ласки і гумору, і тоді весь він, великий, кремезний чоловік, світиться добротою і хитрим розумом, заповнював собою серця і уми рідних і друзів, бував дивовижним усним оповідачем, зачаровувати або валить в регіт приятелів і слухачів.
Є.І. Носов є одним з тих письменників, кому вдалося зберегти яскраву творчу індивідуальність, не йдучи назустріч В«поверхневим політизованим очікуванням читачаВ».
У свідомості масового читача ім'я Е.І.Носова пов'язується в першу чергу з сільською прозою. Більшість дослідників розглядали творчість письменника переважно в рамках естетики сільської прози, військова ж тема відтісняють на другий план, а сам письменник говорив, що В«взагалі-тема війни у ​​мене не головна, як, наприклад, у Василя Бикова або у Юрія Бондарєва ... Головною темою була та залишається село, її насущні проблеми ... Але війна жива в історії села. Адже суспільство не призвело себе в порядок після війни, Я вдивляюся в людини села, який пройшов війну, знає її сувору правду В». [1]
Однолітки Євгенія Івановича Носова Ю. Бондарєв, Г. Бакланов, В. Биков почали свій шлях у велику літературу з творів про Велику Вітчизняну війну. На відміну від них Носов заявив про себе як про талановитого письменника з виходом збірки В«На рибальському стежці В»(1958), де зображені поетичні картини природи, пофарбовані філософськими роздумами автора. У мальовничих замальовках і картинах з селянського побуту, немудрих на перший погляд, звучить сильне життєстверджуюче начало, величезний гуманістичний сенс.
Однак, починаючи з середини 60-х, пам'ять про війну в оповіданнях письменника починає проявлятися все більш і більш творчості центральне місце. На глибоке переконання Є.І. Носова, достовірно і глибоко писати про війну може тільки людина, яка побувала в її горнилі. Глибокі роздуми письменника В«про час і про себеВ», про гіркий досвід свого покоління, про важливість цього досвіду для інших поколінь, про війну, про світ, про фронтовиків поза фронту є гідним продовженням кращих традицій вітчизняної літератури.
Гуманістична основа творчості письменника, чистота морального почуття, соціальна та філософська насиченість, художня майстерність письменника, безперечно, являють справжній інтерес для письменником значення вивчення. Звертає на себе увагу блискуче володіння російською літературною набуває спроба мовою. У зв'язку з цим актуальне акцентувати увагу на ідейному і стильовому своєрідності втілення військової теми в прозі письменника. Будучи майстром короткої розповіді і невеликий повісті, письменник зробив неоціненний внесок у розвиток малих літературних жанрів російської прози, а за оцінкою В.Васильєва, В«значення Е. Носова в розробці жанрів оповідання і короткої повісті для радянської літератури можна порівняти з відкриттям нових можливостей у В«малій прозіВ» для XIX століття І. Тургенєвим В». [2]
Найбільш повно висвітлені ранні військові твори письменника оповідання В«Червоне вино перемогиВ», В«Шопен, соната номер два В»і повістьВ« Усвятскіе шлемоносци В».
Уникаючи в ранніх творах батальних сцен, письменник концентрується на психологічному зображенні російського селянства в найстрашніший в історії людства момент. Цієї творчої мети він залишився вірним протягом усього життя. Відтворення самих подій війни, окопного побуту, страшних (переважно нерівних) боїв в пізніх творах не тільки не затьмарює, але й підкреслює моральну суть героїв, яким довелося битися на В«трьох фронтах В»- з фашизмом,В« всякої сволотою поруч В»серед своїх же кар'єристів командирів і з власним єством, яке патологічно не сприймало війну, якому не було чуже ніщо людське, у тому числі і елементарний страх смерті.
Народна трагедія в творах Є.І. Носова продовжилася і після війни, якщо В«перший фронтВ» перестав існувати, то два інших залишилися, дещо трансформувавшись. Негласне протистояння солдатів окопників зі штабним командуванням, далеким від їх потреб, після війни змінилося протистоянням колишніх фронтовиків з місцевою і державною владою, байдужою до долі свого народу.
Внутрішні сили учасників війни в нових умовах виявилися мобілізовані на протиборство з навколишнього їх душевною черствістю, моральним заціпенінням, на те, щоб зберегти внутрішній кодекс, засвоєний на війні, яка навчила їх відрізняти зерна від полови і допомогла усвідомити справжню ціну життя. Авторську біль вик...
