Зміст
Введення
Глава I. Поняття символу в літературі
Глава II. Символіка роману Л.Н. Толстого В«Анна Кареніна В»
2.1 Історія вивчення питання
2.2 Символи Толстого
2.2.1 Імена героїв
2.2.2 Символіка залізниці
2.2.3 Символіка скачок
2.2.4 Світло в романі
2.2.5 Природні символи
2.2.6 Символіка деталей
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Вже з першого дня виходу у світ роман Толстого мав неоднозначну оцінку. Слівіцкий О.В.: В«Анна Кареніна В»як би розрахована на те, що судження про неї можуть бути і повинні бути вельми різноманітні. Таке її органічна властивість. Сама художня тканина роману провокує ефект багатозначності В»[2.22: 34]. Спори в дослідницьких колах не замовкають і по сей день.
Дана робота своїй метою переслідує вичленення і аналіз символів в романі. Ця тема бачиться актуальною, так як на сьогоднішній день є однією з слабо розроблених. У процесі міркування ми спробуємо визначити основні особливості використання Толстим символів в поетиці В«Анни КареніноїВ», визначимо найбільш яскраві з них, спробуємо витлумачити і дешифрувати їх.
Перша частина роботи буде присвячена виявленню чіткого визначення поняття символу та символіки в художній літературі. Виділенню специфіки символу і його відмінності від алегорії.
У другій частині наведемо характерні символічні образи і деталі, постараємося дати їм характеристику, спираючись не лише на художній тканині роману, але і на світовому літературному спадщині.
Глава I . Поняття символу в літературі
Перш, ніж приступити до розбору та аналізу символіки роману Л.Н. Толстого В«Анна КаренінаВ», не зайвим буде сказати кілька слів про саме поняття символу як такому. Ожегов С.І. визначає символ як те, що служить умовним знаком якої-небудь поняття, явища, ідеї [4.4: 717]. Дане поняття занадто загальне, що не дає повного уявлення про символ у літературі. Спробуємо глибше розібратися в цьому понятті.
Саме слово символ прийшло до нас з грецької мови (symbolon - Знак, пізнавальна прикмета; symballo - З'єдную, стикаються, порівнюю). У Древній Греції символами називали половини розрізаної надвоє палички, на якій знаками наносилися розміри боргу, зібраного податку і т.п., а також умовний розпізнавальний знак для членів таємної організації [3.3: 489]. Якщо виходити строго з грецької значення слова, то символ - це емблема, умовний художній образу. Оскільки символ має знакову природу, то йому притаманні всі властивості знака. Однак, якщо сутністю простого знака є лише вказівку, то чи обмежується цією функцією символ?
Символ не є тільки найменування якої окремої Зокрема, на відміну від знака, він схоплює зв'язок цієї Зокрема з безліччю інших, підпорядковуючи цей зв'язок одному закону, єдиним принципом, підводячи їх до якоїсь єдиної універсалії [3.6: 654]. Об'єднуючи різні пласти реальності в єдине ціле, символ створює власну складну багатопланову структуру, своєрідну значеннєву перспективу, пояснення і розуміння якої вимагає від інтерпретатора роботи з кодами різного рівня. Тому символ в літературі має не одне, а невичерпне безліч значень і володіє незвичайною смисловий ємністю.
Лосєв А.Ф. розвиває поняття символу як конструктивного принципу можливих проявів окремої одиничності або як загальної спрямованості об'єднаних в В«едінораздельную цільність В»різних і конфронтуючих один одному единичностей [3.6: 666]. В символі досягається В«субстанціональний тотожність нескінченного ряду речей, охоплених однією моделлю В», тобто Лосєв визначає символ, виходячи з його структури як сполучення означає і означуваного, в якій ототожнюється те, що по своєму безпосередньому змісту не має нічого спільного між собою. Істотою тотожності, по Лосєву, виявляється відмінність. Дослідник говорить про відсутність у символу безпосереднього зв'язку та змістовного рівності з символізована, так що в сутність символу не входить схожість.
Нерідко можна зустріти тлумачення символу як іносказання, тобто алегорії. Таке пояснення занадто поверхневе, і, мало того, воно не дає чіткого визначення символу і змішує два поняття воєдино, не диференціюючи і не розводячи їх якісних індивідуальних особливостей. Зупинимося на цій проблемі.
Алегорія в перекладі з грецького allos - інший і agoreyЕЌ ' - Кажу, інакше кажучи - іносказання. Белокурова дає алегорії таке тлумачення - вид іносказання: зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ [3.1: 31]. Зв'язок алегорії з позначається поняттями досить пряма і однозначна. Алегорія зображує строго певний предмет, явище чи поняття, при цьому зв'язок між алегоричним чином і поняттям (Тобто між зображенням і його маються на увазі глуздом) встановлюється за аналогії. Одним словом дешифрування алегорії пряма і однозначна.
Принципове ж відмінність символу від алегорії полягає в тому, що зміст символу не можна дешифрувати простим зусиллям розуму, він невіддільний від структури образу. Сама структура символу спрямована на те, щоб дати через кожне приватне явище цілісний образ світу [3.5: 958]. Символ не розрахований на осягнення розумом або свідомістю, а прагне викликати асоціації, емоційно впливати на сприймає, В«вселитиВ» певне враження, настрій, стан і тим самим змусити побачити в предметі або явищі їх глибинну, приховану сутність.
Кожна з символічних форм представляє певний спосіб сприйняття, за допомогою якого будується своя сторона В«дійсногоВ». Предметом інтересу тут виявляються можливі типи відносин між символом і означуваним їм явищ дійсності.
Критеріями відмінності відносин можуть бути довільність - мимовільність значень символу. Мимовільність (вмотивованість) заснована на визнанні наявності загальних властивостей у символу й об'єкта, на подобі видимої форми з вираженим у ній змістом, як якщо б вона була прямим наслідком з нього, таке поняття символу характерно для античності. Ставлення аналогією зберігається і при підкресленні неспівпадання знакового вираження і значимого змісту (релігійне розуміння символу).
Довільний (Невмотивований) символ визначається як умовний знак з чітко визначеним значенням, не пов'язаним з цим знаком. Невмотивований символ приділяє особливу увагу означаемому, форма і денотат можуть бути будь-якими. В даному випадку аналізується зв'язок між чуттєвими і уявними образами. Тоді, за визначенням Ю.М. Лотмана, уявлення про символ пов'язане з ідеєю деякого змісту, яке, в свою чергу, служить планом вираження для іншого, як правило, культурно більш цінного змісту [3.6:655].
Таким чином, під символом ми будемо розуміти образ, взятий в аспекті своєї знаковості; він є знак, наділений всією органічністю й невичерпною багатозначністю образу. Художня завдання символу в літературі полягає в тому, що впливаючи на почуття, уяву, емоції, пробудити готовність сприймати ідеальні (Нематеріальні) поняття, а не пояснювати їх логічно; дати якийсь натяк, вказівка ​​на існування у зображуваного потаємного сенсу і стати В«ПровідникомВ» до нього (В'ячеслав Іванов) [3.1:32].
Глава II. Символіка роману Л.Н. Толстого В«Анна КаренінаВ»
2.1 Історія вивчення питання
Вивченням символіки роману В«Анна КаренінаВ» поглиблено і детально стали займатися порівняно недавно. Проте вже такі імениті вчені, як Ейхенбаум, Білінкіс, Бабаєв в своїх роботах вказували на особливість цього роману 70-х рр.., що вийшов з-під пера Л.Н. Толстого. Не зайвим буде детально розібрати етапи розвитку даного напрями у вивченні В«Анни КареніноїВ».
Одним з перших про символіці роману заговорив Д.С. Мережковський у своїй роботі В«Л. Толстой і Достоєвський В». На основі зіставлення двох видатних письменників, дослідник виводить особливості творчості кожного з них, аналізує їх ...
