ВСТУП
М. Зощенко своїм творчістю зробив величезний вплив на становлення сатиричного оповідання в вітчизняній літературі. Його твори є віхою в її історії. І хоча критики і дослідники по-різному ставилися до нього і як до письменника, і як до людині, безсумнівно одне - М. Зощенко - яскравий і самобутній письменник, який гідний того, щоб його літературна спадщина вивчалося і перечитувати.
До цих пір в читацькому свідомості ім'я Зощенко міцно пов'язується, в першу чергу, з поданням про герої його сатиричних творів. Тому що ці В«дрібніВ», за термінологією ряду літературних критиків минулих років, оповідання та повісті та визначили місце Зощенко в В«великийВ» літературі, затвердивши за ним по праву репутацію одного з найбільших і найоригінальніших майстрів російської літератури
Дослідницька література про Зощенко складається з декількох монографій і великої кількості статей, як публіцистичних, так і академічних.
Особливе місце серед дослідників творчості М.М. Зощенко займає Ю.В. Томашевський, який присвятив своє життя публікації статей про письменника, збиранню спогадів про ньому і архівних матеріалів. Йому належить стаття, в якій досліджується проблема взаємин А.М. Горького та М.М. Зощенко. У журналі В«ЗвездаВ», в честь 100-річчя з дня народження Зощенко, були опубліковані цінні матеріали про письменника і поміщені статті про його життя і творчість.
У книзі А.К. Жовківського В«Михайло Зощенко: поетика недовіриВ» [Жовківський: 1999] докладно розглядається і класифікується критика по творчості письменника, наводяться цитати сучасників.
Але ці дослідження спрямовані на вивчення літературної спадщини письменника з літературознавчої та літературно-історичної точки зору, ми ж ставимо за мету проаналізувати тексти оповідань письменника з лінгвістичної точки зору, точніше - з позицій вживання в них синонімічних одиниць мови.
Дана контрольна робота - спроба аналізу синонімів як засоби творення
комічного, їх ролі в творах Зощенка.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
- дати визначення синонімів як мовним одиницям;
- розглянути природу комічного в художньому творі;
- розглянути приклади вживання синонімів у розповідях Зощенко;
- виявити роль синонімів у створенні комічного ефекту в творах письменника.
Матеріалом для дослідження послужили розповіді М. Зощенко 20-х з яких методом суцільної вибірки було відібрано синонімічні одиниці, піддані лінгвістичному та стилістичному аналізу.
Практична значущість роботи полягає в тому, що матеріал викладений у ній, може бути використаний студентами і викладачами для ознайомлення з творчим спадщиною М. Зощенко.
ГЛАВА 1. ПОНЯТТЯ Про синонімів
Щоб передати свої почуття іншим необхідно, по-перше, підібрати такі слова, які найбільш точно і наочно відображали їх, а, по-друге, розташувати їх в правильному порядку.
Чому це необхідно? Ми можемо, емоційно розповідаючи про яку-небудь трагедії, викликати співпереживання у своїх слухачів. Однак приберемо з цієї розповіді міміку, жести, зниження або підвищення голосу, пристрасність, сміх, сльози і записаний буквально слово в слово розповідь не буде виробляти первісного враження. Ось чому в літературному тексті необхідно ретельно підбирати і розставляти слова, щоб в голові їх читає викликати хоча б дальній відгомін спочатку закладаються емоцій.
Однак, для позначення одного і того ж дії можливе існування декількох слів.
Почуття холоду можна просто передати словом холодно, а можна і словами - мерзну, Коченов, Леденьов, замерзаю, морозить, мерзну і т.д. І всі ці слова будуть містити різні відтінки одного і того ж поняття.
Синоніми - як раз і є слова, що позначають різні відтінки одного поняття.
Чим більше запас синонімів, тим більш багатше мова пишучого, а значить і їсти більше можливостей викликати В«нове почуття, а в ньому і нову думкуВ».
Синоніми (грец. synonimos - однойменний) - слова однієї і тієї ж частини мови, що позначають одне і те ж поняття, близькі або тотожні за своїм значенням, що відрізняються (або не мають відмінностей) один від одного відтінками значення, або стилістичним забарвленням і сферою вживання, або обома цими ознаками [Александрова: 1993, 7].
Явище синонімії тісно пов'язане з багатозначністю слова (полісемією). У різних значеннях одне і те ж слово може мати різні синоніми. Наприклад: удвох - в парі і вдвох - самоті, затримати - уповільнити і затримати - заарештувати.
Два і більше синоніма, що співвідносить між собою при позначенні тих самих предметів, ознак, дій і т.п., утворюють в мові синонімічний ряд (синонімічних парадигму). Наприклад: дружба, товариство, приятелювання (розм.); прикрасити, прибрати, декорувати, обробити і т.п. [Александрова: 1993, 7]
В синонімічному ряду завжди можна виділити якесь одне слово, максимально ємне по семантиці, за рідкісним винятком нейтральне по стилістичній забарвленні (Тобто без додаткових стилістичних характеристик) і найбільш вільне у вживанні. Це основне, стрижневе, опорне слово називають домінантою (від лат. dominans - панівний).
В синонімічний ряд, крім окремих слів, можуть входити словосполучення і фразеологічні одиниці. Наприклад: далеко, далеко, далеко, на віддалі, на чималій відстані, на краю світу, бог знає де (розм.) і т.п.
Прагнення мови до оновлення своїх лексичних засобів, що приводить до виникнення точних синонімів, повніше і ясніше за все проявляється в сфері експресивної лексики. Прикладами можуть служити ляпути - ляпнути (что-н. несусвітнє), вкотити - вліпити (догана кому-л.); барахло - манатки, базікало - пустодзвін - пустобрех - Пустослов; безголовий - безмозкий; крупиця - крапелька (ні крупиці таланту), трохи - крапля (жалості). Цікаво, що саме в сфері експресивної лексики з найбільшою силою проявляється один з найцікавіших семантичних процесів - процес синонімічної аналогії, інакше званий синонімічної деривації, або синонімічної іррадіацією
Внаслідок своєї експресивної маркованості легко вступають у синонімічні відношення і фразеологічні одиниці, ср байдикувати - бити байдики, навести кого-л. на розум (на розум) - навчити кого-л. уму-розуму; щодуху - в усі лопатки - зі усіх ніг - що є духу (бігти); не всі вдома - винятково в голові не вистачає.
У промові синоніми виконують три основні функції: функцію заміщення, функцію уточнення і експресивно-стилістичну функцію.
1. Функція заміщення пов'язана з бажанням говорить чи пише уникнути небажаних повторів.
2. Функція уточнення пов'язана з бажанням говорить чи пише більш чітко передати думка.
3. Експресивно-стилістична функція пов'язана з виразом різноманітних оцінок, заснованому на різної стильової належності синонімів.
У нашому випадку, ми будемо розглядати синонімічні одиниці з більшою мірою точки зору їх третьої функції.
1.1. Засоби створення комічного
синонім комічний розповідь Зощенка
Засоби і прийоми комічного зазвичай розглядаються на матеріалі художньої літератури, на тлі дослідження манери письма окремих майстрів. Дослідник нерідко знаходиться під враженням індивідуальної творчої манери видатного письменника, що певною мірою перешкоджає виведенню узагальнень. Спроби подібних узагальнень спостерігаються лише в деякій частині естетичної літератури, присвяченій питанням теорії комічного [Борі: 1957, 35].
Комічне, поряд з прекрасним, піднесеним, трагічним і героїчним, являє собою одну з найбільш значних і в той же час вельми складних категорій естетики. В«ПідВ« комічним В»маються на увазі як природні події, об'єкти і виникають між ними відносини, так і певний вид творчості, суть якого зводиться до свідомого конструювання якоїсь системи яви...
