Що таке прислів'я? Визначення жанру. Загальна характеристика
Прислів'я та приказки являють собою згустки народної мудрості, вони виражають істину, перевірену багатовіковою історією народу, досвідом багатьох поколінь. В«А що за розкіш, що за сенс, який толк в кожної приказці нашої! Що за золото! В»- Так говорив про російських прислів'ях А.С. Пушкін. В«Прислів'я недарма мовитьсяВ», - говорить народна мудрість. У них виражені радість і горе, гнів і смуток, любов і ненависть, іронія і гумор. Вони узагальнюють різні явища навколишньої дійсності, допомагають зрозуміти історію нашого народу. Тому в текстах прислів'я та приказки набувають особливого значення. Вони не тільки підсилюють виразність мови, надають гостроту, поглиблюють зміст, але і допомагають знайти шлях до серця слухача, читача, завоювати їхню повагу і розташування.
Прислів'я являє собою короткий, ритмічно організоване, стійке в мові образне вислів.
Прислів'я становить надбання цілого народу або значної частини його і укладає в собі загальне судження або повчання на який-небудь випадок життя.
Прислів'я - самий цікавий жанр фольклору, досліджуваний багатьма вченими, але багато в чому залишився незрозумілим і загадковим. Прислів'я - народне вислів, в якому виражається не думка окремих людей, а народна оцінка, народний розум. Вона відображає духовне обличчя народу, прагнення і ідеали, судження про самі різні сторони життя. Все, що не прийнято більшістю людей, їх думками і почуттями, не приживається і відсіюється. Прислів'я живе в мові, тільки в ній ємна прислів'я набуває свій конкретний зміст.
Створені у віках, переходячи від покоління до покоління, прислів'я та приказки підтримували уклад народного життя, кріпили духовний і моральний вигляд народу. Це як заповіді народу, регламентують життя кожної простої людини. Це вираження думок, до яких прийшов народ через віковий досвід. Прислів'я зав
жди повчальна, але не завжди повчально. Однак з кожною випливає висновок, який корисно прийняти до сведенью.
Визначення приказки. Як відрізнити прислів'я від приказки?
Приказка це широко поширене образний вислів, влучно визначальне-яке життєве явище. На відміну від прислів'їв, приказки позбавлені прямого узагальненого повчального сенсу і обмежуються образним, часто алегоричним виразом: легкий на помині, як сніг на голову, бити байдики - все це типові приказки, позбавлені характеру закінченого судження. Але, приказка в ще більшою мірою, ніж прислів'я, передає емоційно-експресивну оцінку різних життєвих явищ. Приказка і існує в мові заради того, щоб виражати саме і, перш за все почуття мовця. Так, приказка засуджує роботу, яку роблять грубо, як доведеться, абияк: В«Валі лантухом, потім розберемо В».
Прислів'я слід відрізняти від приказок. Головною особливістю прислів'я є її закінченість і дидактичний зміст. Приказка відрізняється незавершеністю умовиводи, відсутністю повчального характеру. Іноді дуже важко відрізнити прислів'я від приказки або провести чітку грань між цими жанрами. Приказка граничить з прислів'ям, і в разі приєднання до неї одного слова або зміни порядку слів приказка стає прислів'ям. В усному мовленні приказки часто стають прислів'ями, а прислів'я - приказками. Наприклад, прислів'я Легко чужими руками жар загрібати часто вживається, як приказка Чужими руками жар загрібати, тобто образне зображення любителя чужої праці.
Приказки в силу своєї особливості образних виразів частіше, ніж прислів'я, зближуються з мовними явищами. У приказках більше національного, загальнонародного значення і сенсу, ніж у прислів'ях. Приказкам часто притаманні всі властивості мовних явищ. Таке вираження свиню підкласти, тобто влаштувати кому-небудь неприємність. Походження цієї приказки пов'язують з військовим строєм древніх слов'ян. Дружина ставала В«клиномВ», на зразок кабанячої голови, або В«свинеюВ», як називали цей лад літописи. З часом був втрачений зміст, вкладений у це вираз в давнину.
Різницю між ними народ висловив в прислів'ї: приказка - квіточка, а прислів'я - ягідка В», вказуючи на те, що приказка - це щось незакінчене, що має натяк на судження
прислів'я приказка жанр афоризм
Походження та історія жанру
Важко сказати, з яких часів серед народу почали ходити прислів'я - усні короткі вислів на самі різні теми. Невідомо і час виникнення перших приказок - влучних висловів, які здатні в розмові виразно і точно охарактеризувати небудь без допомоги утомливих і складних пояснень.
Незаперечно одне: і прислів'я, і ​​приказки виникли у відокремленій давнину і з тієї пори супроводять народові на всьому протязі його історії. Особливі властивості зробили прислів'я і приказки настільки стійкими і необхідними в побуті й мови. Прислів'я не просте вислів. Вона висловлює думку народу. У ній міститься народна оцінка життя, спостереження народного розуму.
Не всяке вислів ставало прислів'ям, а тільки таке, яке узгоджувалося з образом життя і думками безлічі людей - такий вислів могло існувати тисячоліття, перехід із століття в століття. За кожною з прислів'їв стоїть авторитет поколінь, їх створили. Тому прислів'я не сперечаються, не доводять - вони просто стверджують або заперечують небудь у впевненості, що все ними сказане - тверда істина. Прислухайтеся, як виразно і категорично звучать вони: В«Що посієш, те й пожмешь В»,В« Дзвінки бубни за горами, а до нас прийдуть, як козуб В»,В« У чужій монастир зі своїм статутом не ходять В».
Люди, які створили прислів'я, не знали грамоти, і не було у простого народу іншого способу зберігати свій життєвий досвід і свій спостереження. Якщо взяти народні прислів'я у всій їх сукупності, то ми побачимо, що вони відображають менталітет народу у всьому його різноманітності і протиріччях, більш того, вони є важливою частиною народних рис, способу життя, його моральних стандартів. Прислів'я закликає слідувати її Мудрість, навіть кажуть: В«Як прислів'я говорить, так і дійВ». Прислів'я вселяє впевненість у людях в тому, що досвід народу нічого не пропускає і нічого не забуває. Прислів'я - чи не перше блискуче прояв творчості народу.
Насильницьке хрещення в християнську віру лягло кордоном в народній свідомості і викликало до життя прислів'я В«Добриня хрести мечем, Путята - вогнемВ». Прислів'я, що з'явилися після хрещення Русі, стали поєднувати найдавніші язичницькі уявлення з новою вірою - воєдино з'єдналися язичницькі боги і християнські святі: В«Єгорій і Влас - всьому багатству очей В». У насмішку над старими культовими відправами, отличавшимися крайнім розмаїттям у різних місцевостях, звернені в нову віру склали прислів'я В«Церкви не стодоли, в них образу всі єдиніВ».
Століттями жили в народі прислів'я, що відображали залежність селянина від світських і духовних феодалів: від князів і монастирів. Не менш чітко висловилася в прислів'ях безпосередня зв'язок селянської праці з природою і залежність від її примх, міцність сформованого патріархального укладу в родині, в В«світіВ» (громаді).
В епоху склалися феодальних відносин селянство стало кріпаком. З'явилося багато прислів'їв про кріпаків порядках. Селяни, які усвідомили своє безправ'я, говорили: В«Мирське шия товста В»(винесе багато).
Навала татаро-монгольських завойовників загострило почуття зв'язку з рідною землею. Численні патріотичні прислів'я російського народу сходять до часів жорстоких битв стародавньої Русі за незалежність: В«З рідної землі - умри, але не сходь В».
Зростання міст і розвиток торгівлі чинили сильний вплив на село: В«І доріг товар із землі ростеВ». Вступ на шлях товарно-грошових відносин, перетворення селян на товаровиробників відбилися в тисячах прислів'їв, проникливо розкривають безжальні закони ринку: В«Дєнєжка не бог, а полбога єВ». В«Грошам всі кориться В».
У прислів'ях відбився не тільки В«великийВ» світ найважливіших суспільних в...
