Тема: Антоніми в сучасній мові.
План
Введення 3
1. Аноніми в російській мові 4
2. Антонімія і полісемія 6
3. Використання антонімів в російській мові 7
Висновок 10
Список літератури 11
Введення
Особливе місце в російській мовою займають антоніми - слова, протилежні за значенням. Антонімія відображає істотну сторону системних зв'язків в російській лексиці. Сучасна наука про мову розглядає синонімію і антонімію як крайні, граничні випадки взаємозамінності і протиставлене слів за змістом. При цьому якщо для синонімічних відносин характерно семантична подібність, то для антонімічних - семантичне розходження.
Існування антонімів в мові обумовлено характером нашого сприйняття дійсності у всій її суперечливої вЂ‹вЂ‹складності, в єдності і боротьбі протилежностей. Тому контрастні слова, як і позначаються ними поняття, не тільки протиставлені, але і тісно пов'язані між собою.
Предметом розгляду в рефераті буде вживання антонімів в російській мові.
Завдання реферату:
- розглянути визначення антонімів;
- проаналізувати зв'язок антонімів і полісемії;
- розглянути і узагальнити функції використання антонімів в російській мові.
При написанні реферату використовувалися навчальні та методичні матеріали з російської мови та культури мови. Реферат складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку використаної літератури.
1. Антоніми в російській мові
Антоніми (гр. anti - проти + onyma - ім'я) - це слова, різні за звучанням, мають прямо протилежні значення: правда - неправда, добрий - злий, говорити - мовчати. Антоніми, як правило, відносяться до однієї частини мови і утворюють пари.
Антонімія в мові представлена ​​вужче, ніж синонімія: в антонімічні відносини вступають лише слова, співвідносні по якій-небудь ознаці - якісному, кількісному, тимчасовому, просторовому і належать до однієї і тієї ж категорії об'єктивної дійсності як взаємовиключні поняття: красивий - негарний, багато - мало, ранок - вечір, видаляти - наближати. [1] Слова інших значень звичайно не мають антонімів; СР: будинок, мислення, писати, двадцять, Київ, Кавказ. Більшість антонімів характеризують якості (гарний - поганий, розумний - дурний, рідний - чужий, густий - рідкий і под.); чимало й таких, які вказують на просторові і тимчасові відносини (великий - маленький, просторий - тісний, високий - низький, широкий - вузький; ранній - пізній, день - ніч); менше антонімічних пар з кількісним значенням (Багато - деякі; єдиний - численний). Зустрічаються протилежні найменування дій, станів (плакати - сміятися, радіти - сумувати), але таких небагато.
Розвиток антонімічних відносин у лексиці відбиває наше сприйняття дійсності у всій її суперечливої вЂ‹вЂ‹складності і взаємозумовленості. Тому контрастні слова, як і позначаються ними поняття, не тільки протиставлені один одному, але й тісно пов'язані між собою. Слово добрий, наприклад, викликає в нашій свідомості слово злий, далекий нагадує про близький, прискорити - про сповільнити.
Антоніми "знаходяться на крайніх точках лексичної парадигми ", але між ними в мові можуть бути слова, відображають зазначена ознака у різній мірі, тобто його спадання або зростання. Наприклад: багатий - заможний - незаможний - бідний - жебрак; шкідливий - нешкідливий - марний - корисний. Таке протиставлення припускає можливий ступінь посилення ознаки, якості, дії, або градацію (лат. gradatio - поступове підвищення). Семантична градація (Градуальних), таким чином, властива лише тим антонімів, смислова структура яких містить указівку на ступінь якості: молодий - старий, великий - маленький, дрібний - великий і под. Інші ж антонімічні пари позбавлені ознаки градуальних: верх - низ, день - ніч, життя - смерть, чоловік - жінка.
Антоніми, що володіють ознакою градуальних, в мові можуть взаимозамещающие для додання висловленню ввічливій форми; так, краще сказати худий, ніж худий; немолодої, ніж старий. Слова, уживані з метою усунути різкість або грубість фрази, називаються евфемізмами (гр. еu - добре + phemi - кажу). На цій підставі іноді говорять про антоніми-евфемізми, що виражають значення протилежності в пом'якшеній формі. [2]
У лексичній системі мови можна виділити й антоніми-конверсиви (лат. conversio - зміна). Це слова, що виражають відношення протилежності у вихідному (Прямому) і зміненому (зворотному) висловленні: Олександр дав книгу Дмитрові. - Дмитро взяв книгу в Олександра; Професор приймає залік у стажиста. - Стажист здає залік професору.
Існує в мові та внутрісловная антонімія - антонімія значень багатозначних слів, чи енантіосемія (гр. enantios - протилежний + sema - знак). Це явище спостерігається у багатозначних слів, розвиваючих взаємно виключають один одного значення. Наприклад, дієслово відходити може означати В«приходити в звичайний стан, почувати себе краще В», але він же може означатиВ« умирати, прощатися з життям В». Енантіосемія стає причиною двозначності таких, наприклад, висловлювань: Редактор переглянув ці рядки; Я прослухав дивертисмент; Оратор обмовився і під.
За структурою антоніми діляться на разнокорневие (день - ніч) і однокореневі (приходити - іти, революція - контрреволюція). Перші складають групу власне лексичних антонімів, другі - лексико-граматичних. У однокорневих антонімів протилежність значення викликана різними префіксами, які також здатні вступати в антонімічні відносини; СР: вкласти - викласти, приставити - відставити, закрити - відкрити. Отже, пpoтівoпоcтaвлeніe таких слів зобов'язано словотвору. Однак слід мати на увазі, що додавання до якісних прикметників, прислівників приставок не-, без-найчастіше всього додає їм значення лише ослабленої протилежності (молодий - немолодий), так що контрастність їхнього значення в порівнянні з беспріставочний антонімами виявляється В«приглушеноюВ» (немолодий - це ще не означає В«старийВ»). Тому до антонімів у суворому значенні цього терміна можна віднести далеко не всі префіксальні утворення, а тільки ті, які є крайніми членами антонімічної парадигми: вдалий - невдалий, сильний - безсилий.
Антоніми, як уже було сказано, звичайно складають у мові парну кореляцію. Однак це не означає, що те чи інше слово може мати один антонім.
антонімічних відносин дозволяють виражати протиставлення понять і в В«незакритомуВ», багаточленному ряду, ср: конкретний - абстрактний, відвернений; веселий - сумний, сумний, понурий, нудний.
Крім того, кожен член антонімічної пари або антонімічного ряду може мати свої, не пересічні в антонімії синоніми. Тоді утворюється певна система, в якій по вертикалі розташовуються синонімічні одиниці, а по горизонталі - антонімічні.
Наприклад:
Розумний - дурний
Сумувати - радіти
Розумний - нетямущий
печаль - веселитися
Мудрий - безмозкий
тужити - тріумфувати
Головатий - безголовий
Тлумачний - тупий
Подібна кореляція синонімічних і антонімічних відносин відображає системні зв'язки слів у лексиці. На системність ж вказує і взаємозв'язок багатозначності та антонімії лексичних одиниць.
2. Антонімія і полісемія
При вивченні лексичної антонімії слід мати на увазі, що окремі значення багатозначних слів теж можуть бути антонімічні. Наприклад, верхній в значенні В«знаходиться нагорі, вище інших В»має антонім нижній у значенніВ« розташований внизу В»(верхня сходинка - нижня сходинка). У своєму другому ...
