У західних слов'ян колядники починали ходити ще під час передріздвяного посту; у південних слов'ян - з дня св. Гната (20.XII/2.I). Але найбільш типовим періодом колядування вважалися перші три дні святок (Святвечір, Різдво, день св. Степана), а також напередодні і перший день Нового року та Водохреща. Найчастіше такі обходи дорослих колядників відбувалися у вечірній і нічний час. За южнославянским звичаям, колядувати можна було з півночі до сходу сонця. Разом з тим відома і практика ранкових Колядні обходів, коли задовго до світанку по хатах ходили з поздоровленнями діти, звані В«колядникамиВ», В«полазникаВ», В«ПосевальнікаміВ», В«щедрувальникиВ»; вони бажали господарям благополуччя в Наступного року і здійснювали ряд магічних дій: обсипали дім зерном, розносили хвойні гілки, вибивали іскри з різдвяного поліна.
Учасники колядування ходили по домівках, одягненими у святковий одяг, прикрашену особливими букетиками, на шапки надягали вінки з вічнозелених рослин і паперових квітів.
Відвідування колядників, за народними повір'ями, забезпечувало господарям врожайність у полі, приплід худоби і загальне благополуччя в домі. Зазвичай самі учасники обряду стежили за тим, щоб по помилці не пропустити чийсь будинок: це було б сприйнято як велика образа і передвістя біди. Виняток робився лише щодо тих будинків, де протягом року хтось помер (там зазвичай не колядували). В Відповідно до правил колядники рухалися по селу в напрямку з заходу на схід, а в гірській місцевості - з нижнього краю села вгору, щоб так само В«процвітало і йшло в гору В»господарське добробут в відвідуваних ними будинках. У Колядні текстах самі виконавці називали себе В«Божими слугамиВ», В«Божими посланниками В»,В« небувалими гостями В», що приходять на землю один раз в році. При вході в будинок вони говорили: В«Я в будинок і Бог зі мною!В», а при виході: В«Ми звідси, а Господь - сюди! В». Разом з тим участь у колядування в багатьох місцях осмислювалося як небезпечне і В«нечистеВ» заняття: наприклад, подекуди вважали, що учасників обходу впускати в будинок не можна і що обдаровувати їх слід через особливу (Пічне чи димове) вікно (пн.-рус.); У південних слов'ян колядники протягом декількох днів після обходів утримувалися від статевих контактів з дружинами. У всіх слов'ян широко відомий звичай, за яким усі, хто брав участь у колядування (Особливо ряджені), повинні були пройти обряд церковного очищення або викупатися в ополонці; бувало, що їх насильно обливали Богоявленської водою, щоб очистити від скверни.
Ось одна з колядок, яку ми розглянемо:
Так Виноград да червоно-зелене.
Да уж ми ходимо, не ходимо по Нову-місту,
Вже ми шукаємо, не шукаємо Господінов двір.
Господінов двір да високо на горі,
Так високо на горі, та далеко осторонь,
На семідесят верстах да на восьмідесят стовпах.
Та на кожному чи стовпі по маківці,
Та на кожній на маківці по замчужке,
Та на кожній на замчужке по стрічці,
Та на кожній на стрічці по пензлику,
Та на кожній на пензлику по свічці горить.
Та це чий стоїть будинок, та чий високий новий терем?
Так цей будинок стоїть Пилипа Івановича,
Та ці світлиці Ірини Іванівни.
Та ти дозволь, добродію господар, до двору прийти,
Та до двору прийти, та на круто ганок зійти,
Та на круто ганок зійти, та за вітое кільце взяти,
Та за вітое кільце взяти, да по новим сінях пройти,
Та за новими Сеня пройти, да в нову світлицю зійти,
Та в нову світлицю зійти, да проти грядочки встати,
Та нам ще того вище - на лавочку сісти,
Та нам на лавочку сісти, да В«виноградВ» заспівати,
Та в В«виноградВ» заспівати, в будинку господиню Пріпетью.
Так як господар у будинку - да як Адам в раю,
Так як господиня під дому - да як оладка під меду,
Так як малі діточки - да зірочки дрібнесенькі,
Та нам господар-то дарував да золоту гривню,
Та нам господиня-то дарувала бел крупітчатим калач,
Та малі діточки - да по копієчці.
Та золоту гривню ми в шинок знесемо,
Та ми в шинок знесемо, та на вині проп'ємо,
Та бел крупітчатим калач да на закуску з'їмо,
Та ці копієчки - на конфеточкі.
Та виноград да червоно-зелене!
Жанр цієї колядки - ліричний. Колядування входить в зимовий цикл календарної обрядової поезії. У даній колядці описується початок, коли люди ходять у пошуках будинку, в якому можна було поколедовать, звернення до господарів будинку, побажання всіх благ мешканцям сього будинку, символічний портрет господарів, вимога винагороди за свої побажання.
Манера виконання колядки - Це спів хором, найчастіше з пріплясиваніем. Зазвичай під акомпанемент якогось музичного інструменту: балалайки, псалтиря, гармошки та інші. Тематика твору - побажання багатства і благополуччя мешканцям будинку і вимога взамін гостинців за побажання.
Основні образи даної колядки - Пилип Іванович, Ірина Іванівна-господаря будинку і їх маленькі діти. Чоловіка порівнюють з Адамом, жінку з оладок в меду, а дітей із зірочками. Які особливості цієї колядки? Тут відсутні загрози господарям, якщо ті не дадуть винагороду за побажання. Зазвичай у традиційній колядці цей елемент загроз присутній.
Спочатку дівчата та хлопці, присутні поколедовать, ходять у пошуках будинку, в якому можна було провести даний захід. В«Так вже ми ходимо, не ходимо по Нову-місту, вже ми шукаємо, не шукаємо Господінов двір. В». Знайшовши цей пан дім В«на сімдесяти верстах да на вісімдесяти стовпах В», вони просять дозвіл у хлзяев цього будинку (у Філіпа Івановича та Ірини Іванівни), що б ті дозволили їм В«заспівати вВ« виноград В». Після своїх побажань, які колядники заспівали на главам будинку, йде вимога подарунків від всіх членів сім'ї В«так нам господар-то дарував да золоту гривню, Та нам господиня-то дарувала бел крупітчатим калач, та малі діточки-да по копієчці В». Закончівается колядці тим, що колядники розповідають, що будуть робити з подарунками, які подарують їм господарі: В«Так золоту гривню ми в шинок знесемо, Та бел крупітчатим калач да на закуску з'їмо, Та ці копієчки-на конфеточкі В»
Рима в цій колядці неоднорідна: В«... Адам в раю - оладка під меду ..В». Також присутнім багато порівнянь і метафор: В«.. Так як малі діточки - да зірочки дрібнесенькі ..В». Вживається просторічні і зменшувально-пестливі слова В«.. на вині проп'ємо .. В»,В« .. по копієчці .. В». Невелика особливість колядки в тому, що кожна нова строчка починається зі слова В«такВ».
Так, у Болгарії ходять під Різдво, славлячи Христа - кольедарі, під Новий рік - васільічарі; на Україні колядують члени церковних братств, іноді зі старостою на чолі, випросивши благословення священика, захопивши церковний дзвіночок і маючи на увазі виколядованное звернути на яку-небудь благочестиве мета, щедрують ж переважно діти, рідко молоді жінки і молоді люди; в Румунії під Різдво один склад співаків (юнаки і батьки сімейств, люди від 18 до 45 років), під Новий рік - інший (діти та юнаки від 7 до 8 років).
