Визначення поняття "культура"
Орлова Е.А.
Поняття В«КультураВ» є центральним у соціальній та культурній антропології. Це поняття в його сучасному значенні почало застосовуватися в Європі в XVIII в. завдяки роботам таких мислителів, як Дж. Віко, І. Г. Гердер, Ш. Монтеск'є. В цей період хвиля географічних експансій, як неодноразово бувало і раніше в історії, призвела до загострення інтересу людей до порівняння власних культурних цінностей, стереотипів, способу життя з тими, що властиві іншим країнам; до дискусіям щодо правомірності культурного різноманіття.
Зі другої половини XIX ст. поняття В«культураВ» поступово набуває статусу наукової (А не тільки філософської) категорії. Воно практично втрачає прогрессівістскій оціночний відтінок, індукований ідеями Просвітництва, і перестає означати В«високийВ» рівень розвитку суспільства. Поняття В«культураВ» стало перетинатися з категоріями цивілізації, суспільно-економічної формації, глобальної регіонолізаціі. Його стали визначати як В«біологічно неуспадковане пам'ять людства В»; через системи локальних стереотипів поведінки і уявлень, через набори антропологічних і В«еволюційнихВ» універсалій і т. п.
В XX в. з наукових уявлень про культуру йдуть обертони романтизму, що додають їм супутні значення унікальності, творчого пориву, духовності, звільнення від тягаря повсякденності. Як відзначав Ж-П. Сартр, культура нікого і нічого не рятує і не виправдовує. Але вона - справа рук людини, в ній він шукає своє відображення, в ній він впізнає себе, тільки в цьому критичному дзеркалі він може побачити своє обличчя 1.
Поняття В«КультураВ» вживається сьогодні в безлічі значень. Однак незважаючи на удаване розмаїтість визначень є деякі загальні позиції, які присутні або ясно маються на увазі в кожному з таких визначень.
Вихідні загальні уявлення, що існують в культурній антропології, не дають відповіді на питання В«що в реальності є культура?В», але накладають обмеження на процеси і явища, що включаються в сферу вивчення, служать підставою для пошуку і інтерпретації зв'язків між матеріальними та ідеальними тлумаченнями людських дій на рівні мікро-і макровременних процесів соціокультурного життя. З цієї точки зору поняття В«культураВ» має на увазі не теорію або модель, що дозволяє поступально рухатися до В«правильномуВ» поясненню людських феноменів, але таке теоретичне поле для їхнього тлумачення, яке попереджає неадекватний редукціонізм або тільки до матеріальних, або тільки до ідеальних феноменам.
Говорячи про сучасну концептуалізації поняття В«культураВ», доцільно зазначити, що вона здійснюється за двома різними, хоча і взаємозалежних напрямках. Перше з них було достатньо докладно розроблене в межах школи Т. Парсонса. Тут культура вважається всього лише однією складовою набору аналітичних конструктів, призначеного для аналізу соціальної дії. Категорія забезпечує В«аналітичну площинуВ» структурування для цінностей поряд з біологією, що виконує ту ж роль для вимог організму, з психологією - для індивідуальних потреб і суспільством - для інститутів. Другий напрямок відродилося в роботах К. Леві-Стросса. Культура вважається особливою впорядкованої селективної областю феноменів, протиставляє В«ПриродномуВ». В«ПрироднаВ» розглядається як матеріал для В«культуриВ» - реалізованої здібності людини специфічним чином В«мітитиВ» оточення як свою В«середовищеВ».
Відмінності між цими тлумаченнями не абсолютні. Мова йде про акценти у виборі предмета і об'єкта вивчення при наявності більш загальних поділюваних уявлень про культурі. У даній роботі (див. вниз - джерело тексту!) Культура розуміється під другому сенсі, широко, як загальне відмінність між штучним і природним в спільного життя і діяльності людей.
Культура як змістовний аспект соціального життя. Під культурою розуміється зміст соціального життя людей. На те, що категорія В«культураВ» акцентує змістовний аспект спільного існування людей, вказував ще Ч. Морріс. У його роботах постійно присутні свідоцтва того, що одні й ті ж В«ПриродніВ» процеси (наприклад, відносини полови, поглинання їжі) в різних суспільствах мають різні зовнішні соціально санкціоновані форми; члени одного і того ж суспільства, існуючі в рамках одних і тих же соціальних структур, можуть орієнтуватися на різні еталони поведінки, дій, взаємодій, оцінок 2. Прихильники концепції культурної системи - Л. Уайт, К. Клакхон, А. Кребер і ін говорили про суспільство як про структурному аспекті розгляду спільної життя і діяльності людей, а про культуру - як про змістовне наповнення цієї структури. Багато культурологи відзначали, що культура матеріалізується в численних об'єктивних формах минулого і сьогодення, але її реальне існування проявляється тільки у взаємодії, інформаційному змістовному обміні між людьми. Це означає також, що яким би не було походження культурних об'єктів, поняття має на увазі, що мова йде про соціальному, а не про індивідуальне специфічному явищі.
Штучність культурних явищ. Культурні явища штучні. Вони створені людьми. Протиставлення культурних явищ природним, природним можна вважати класичним. А.Гелен, Дж. Віко, Ш. Монтеск'є розглядали культуру як природу, перетворену в процесі людської діяльності. Б. Малиновський пов'язував уявлення про культурі з штучними засобами задоволення і регулювання природних людських потреб. М. Вебер вважав, що культура має на увазі розумний і має значення розрив В«безглуздою нескінченності відбуваються в Світ подій В». Культура розглядається як біологічно неуспадковане інформація, а також засоби її організації та зберігання. Як завчене поведінку її визначали К. Кун, Д. Бідний, Р. Лінтон 3. Поряд з широким тлумаченням штучності культурних об'єктів існує більш вузьке (гуманітарна), в якому її штучне утримання обмежується знаковим, символічним рівнем.
Речі. Культура включає в себе речі. Предметний світ культури завжди був основним матеріалом для її вивчення. В археології навіть склався спеціальний термін В«Матеріальна культураВ», що позначає різного роду будови, засоби пересування, знаряддя праці, предмети побуту і т. п.
Зразки людських відносин. Культура включає в себе зразки людських відносин. У свій час Дж. Хонігман при визначенні культури виділяв два роду явищ. По-перше, соціально стандартизоване поведінка в спільнотах. По-друге, матеріальні продукти групової активності. З одиниць такого роду складаються певні зразки, конфігурації, стереотипні форми (В«ПаттерниВ»), які визначаються як відносно стійкі і повторювані способи сприйняття, відчування, мислення, поведінки. Вони можуть бути універсальними для даної культури (наприклад, державні урочистості), а можуть бути специфічними для регіону (наприклад, спосіб обробки землі) або групи (наприклад, жаргон). Культурні зразки можуть носити характер реальних дій і відносин або ж уявних уявлень; до числа останніх відносяться ідеали, тобто бажані, але недосяжні положення справ 4. Як зазначав Л. Уайт, В«культуру слід пояснювати в специфічною для цього термінології. І наскільки б парадоксальним це не здавалося, безпосереднім об'єктом вивчення людства виявляється зовсім не людина, а культура. Найбільш реалістичною і науково-адекватної інтерпретації культури можна досягти, лише відволікаючись від існування людини і звертаючись до продуктів його діяльності 5.
Технології. У культурі значне місце займає технологія. Значимість виділення технологій, або спеціально організованої діяльності, орієнтованої на досягнення певних результатів, в особливу предметну область культури сьогодні не викликає сумніву. Прийнято навіть розділяти технології в залежності від типів об'єктів, на створення яких вони орієнтовані-створення фізичних об'єктів; організація соціальної взаємодії; породження і трансляція символів 6.
Символічні об'єкти. Культура включає в себе символічні об'єкти, в тому числі цінності і норми. У свій ч...
