ГОУ ВПО В«Південно-Уральський державний інститут мистецтв ім. П.І.Чайковського В»
Реферат
оперно-хорового ТВОРЧІСТЬ М.П. МУСОРГСЬКОГО
Виконав (а): Шишова Е.А. Науковий керівник: Михальченко Е.В.
Челябінськ 2011
В історію опери Мусоргський увійшов як найбільший оперний реформатор. Орієнтована на запитання філософії, драматургічно відкрита для контактів із законами мовного театру, опера Мусоргського з'явилася найяскравішим втіленням прагнення до синтезу слова і музики - тієї ідеї, з якою колись народилася опера як жанр. Немов би В«ТримаючисьВ» цієї ідеї, Мусоргський вирішував своє завдання в широкому контексті сучасної йому російської художньої культури, в умовах глибокої осягнення властивого їй реалістичного методу.
Муза Мусоргського була вигодувана естетикою просвітництва. У творчості композитора з'явилися небувалі досі в музичному мистецтві герої і персонажі. Семінаристи та піддячих, збіглі монахи і юродиві, корчмакі і діти-сироти, народні низи в болісною і оголеною правдивості своєї злиднів, безправ'я, темряви прийшли в музику прямо з життя. А поряд з цим з'являються в мистецтві Мусоргського веселі українські парубки і чудові дівчини, молодецькі стрільці і бунтівна селянська голота, могутні характери, кряжисті, волелюбні, горді. Саме нові люди - в них була суть, сіль мистецтва Мусоргського.
Мусоргським знайдені нові прийоми композиції, які підкреслюють особливе значення системи речитативного листи, вказують на мелодію, народжену людським говіркою і самим Мусоргським названої осмисленою. Правдивість, свобода інтонування, реалістична обрисовка типів - все це є у Мусоргського. Головне в його новаторстві було пов'язано з новими для мистецтва людьми, по-новому побаченими й почутими, завоювали своє право на увагу в російського композитора демократа.
А прийоми речитати
ву, поліфонії хорових сцен - все це пішло від нових героїв, знадобилося для їх реалістичної окреслення.
Хорове творчість Мусоргського представлено оперними хорами, оригінальними творами великої форми та обробками народних пісень. У кожному з названих жанрів композитор створює твори високої художньої цінності. Однак найбільшою яскравістю і повнотою риси його хорового стилю розкриваються в операх.
Оперні хори Мусоргського відрізняються монументальністю форми. З ними пов'язані найбільш значні етапи розвитку сценічної дії. У В«Борисі ГодуновіВ» - це перша і друга картини Прологу, сцена у Василя Блаженного, сцена під Кромами; в В«ХованщинаВ» - це епізод зустрічі Хованського, сцена в Стрілецькій слободі, фінал IV дії. Під всіх наведених сценах хори являють величезні за масштабом музичні полотна, що грають в драматургії опери першорядну роль.
реалістичному показі масових сцен в операх Мусоргського багато в чому сприяє широко застосовуваний композитором діалог між різними партіями хору або окремими персонажами з народу. Наділені яскравим індивідуальним розвитком, ці сольні та хорові голосу природно і органічно вплітаються в загальну звучність, расцвечівая її безліччю нових відтінків. Такі прийоми хорового письма Мусоргського можна зустріти в першій картині Прологу В«Бориса ГодуноваВ», в сцені з Кромами, а також у багатьох епізодах В«ХованщинаВ».
Говорячи про особливості оперно-хорового стилю Мусоргського слід зупинитися на якісно новій ролі речитативу. Його значення в розвитку народних сцен надзвичайно велике. З допомогою хорового речитативу композитор досягає в масових сценах ще більшого динамізму, жанрової загостреності у замальовці народних образів, багатопланового хорового звучання. Ритмічно та інтонаційно відточені, що володіють яскравістю і своєрідністю музичного колориту, хорової речитатив стає у Мусоргського одним з найважливіших засобів драматургічного розвитку.
До числа характерних прийомів хорового письма Мусоргського відноситься часте використання композитором тембрових контрастів. Найбільш значне відображення вони отримали в моменти переклички хорових партій. У той же час Мусоргський часто застосовує змішані хорові тембри і, зокрема, різні октавні подвоєння чоловічої групи хору жіночої і т. д. Такі темброві нашарування надають хоровому звучанню значну густоту і щільність.
Народ, а точніше російське селянство стало головним героєм театру Мусоргського. Російські селяни з'явилися в музиці Мусоргського після його роботи над індивідуальними народними образами в піснях і романсах. Індивідуальні герої перейшли в селянську масу, яка постала перед нами вперше в пролозі В«Бориса ГодуноваВ» - в сцені у Новодівичого монастиря; в сцені В«У Василя БлаженногоВ» В», а потім в народних сценах В«ХованщинаВ». У свою чергу народ у Мусоргського то й справа розчленовується, виділяючи і висуваючи з зі свого середовища окремі народні типи. Це Мітюха, баби, виють біля стін Новодівичого монастиря в В«Борисі ГодуновіВ», стрільці у першій дії В«ХованщинаВ».
Але народ у Мусоргського В«РозпадавсяВ» ще й інакше: в В«ХованщинаВ» і стрільці - народ, і розкольники - народ. Та й дівчата, що розважають піснями старого Хованського, - теж народ. Це не безлика оперна маса - В«підтакував героямВ», а жива, як у Насправді, диференційована В«масаВ», що складається з В«особистостейВ». Народ дан у розвитку, в зіткненні протиріч.
Народність хорів Мусоргського - одна з відмінних рис його стилю. Вона проявляється не тільки в інтонаційному кревність з російськими народними наспівами, а й у принципах розвитку музичної думки. Диатоническая основа, ладова змінність, широке застосування різних плагального оборотів, специфіка будови музичної фрази, витікаюча з синтаксичної природи російської народної пісні, знайшли у Мусоргського різне втілення.
У своїх операх Мусоргський часто вдається до використання народних мелодій. У ряді випадків він поглиблює зміст пісень, надаючи їм більш значний, соціальний зміст. Такими якостями володіють два хори з опери В«Борис ГодуновВ»: В«Не сокіл летить по піднебессі В»і середня частина хоруВ« Витрати, розгулялася В». Мусоргський застосовує народні пісні різних жанрів: урочисту, величальну В«СлаваВ» ( друга картина Прологу В«Бориса ГодуноваВ») і обрядову, весільну В«придане, молодецькі, ладу, ладу В»(Хованщина), старообрядческуюВ« Господь мій, захисник В» (Заключний хор в В«ХованіщінеВ» і протяжну В«То не яструб совикался з перепелушкою В»(В« Борис Годунов В»), хороводнуюВ« Стій, мій милий хоровод В» (В«ХованщинаВ») і жартівливу, танечну В«Заграй моя волинкаВ» (сцена під Кромами в В«Борисі ГодуновіВ»). Звучання даних, а також ряду інших народних пісень, використаних у В«Борисі ГодуновіВ» і В«ХованщинаВ», ще більше підкреслює ту нерозривний зв'язок з російськими народно-пісенними витоками, яка характерна для всього хорової творчості Мусоргського і особливо для його оперних хорів.
"Я розумію народ як велику особистість, одушевлену единою ідеєю. Це моє завдання. Я намагався дозволить її в опері В»(з посвяти М.П. Мусоргського на першому виданні клавіруВ« Борис Годунов В»).
Оригінальність рішення цієї образної сфери разюча. Мусоргський показує народ з природністю В«Прихованої камериВ».
У характеристиці народу виникає безліч образних аспектів: бездумність і незнання, невдоволення і відчай, гумор і гнів, затурканість і захватом силою. Ця різноманітність досягає реального, В«звучногоВ» ефекту завдяки гнучкості художнього методу Мусоргського. У хорах цільного будови, підлеглих єдиної музично думки, виникає народ як В«особистість, одушевлена ​​єдиною ідеєюВ»; у складній і строкатій, образної поліфонії хорових сцен, де кожен голос - репліка належить одному з натовпу, вся юрба сприймається багатоликої, що рухається, діє, по-різному думаючої. Немов кінокамера з масовою картини вихоплює різні В«Місця діїВ», складаючи ціле з безлічі частковостей.
В хорових сценах, відзначених персоніфікацією натовпу, панує метод мовної ...
