Культурне розвиток Білорусі в радянський період
Зміст
1. Культурне розвиток Білорусі в радянський період
1.1 Становлення і розвиток радянської системи освіти і науки
1.2 Успіхи і проблеми розвитку білоруської радянської літератури
1.3 Архітектура і образотворче мистецтво
1.4 Театрально-музичне мистецтво і кіно Білорусі
Список використаних джерел
1. Культурний розвиток Білорусі в радянський період
наука мистецтво література радянська
У 1917-2010 рр.. Білорусі відбувалися епохальні події, не раз міняли вектори її культурного і цивілізаційного розвитку.
Культурно-національне будівництво із самого початку проходило в складних і суперечливих умовах, які неоднозначно оцінюються вітчизняними і зарубіжними істориками. Лютнева і Жовтнева революції 1917 р., Друга світова війна, інші переломні події та пов'язані з ними зміни викликали глибокі ментальні, культурні зрушення і цивілізаційні перетворення в білоруському суспільстві, змусили національну інтелігенцію переосмислити і десь переглянути світоглядні і духовні орієнтири. За радянської влади багато діячів білоруської культури були поставлені (особливо в роки культу особи Й. Сталіна) перед вибором: або повне пристосуванство, або важке (в силу об'єктивних обставин і суб'єктивних факторів) проходження ідеям національно-культурного самовизначення білоруського народу і загальнонаціонального гуманізму.
І все-таки білоруська культура в радянські десятиліття зробила величезний крок вперед. Значно зміцніла її матеріально-технічна база, зріс творчий потенціал, склалася система культурно-масової роботи, голосно заявили про себе творці національного та світового масштабу.
З набуттям незалежності на етапі економічної стабі
лізації білоруську державу отримало можливість створити власну національну модель розвитку. Перехідний період, незважаючи на всі труднощі, відкрив перспективи якісного поновлення трансформаційного суспільства.
Ми переживаємо важливий момент в культурно-цівілізадіонном розвитку і знаходимося на зламі доленосних змін. Після закінчення радянського періоду і короткою фази неприйнятних ліберальних реформ країна вступила на шлях еволюційного розвитку - органічної перебудови зсередини взаємопов'язаних економічної, державно-політичної, культурної систем. Вже є певні позитивні зрушення в нашому суспільстві, намічаються якісні зміни в господарсько-економічних укладах, системі управління, незважаючи на відомі складнощі, пов'язані з наслідками світової фінансової кризи, зростає життєвий рівень населення, що створює сприятливі умови для прогресу вітчизняної культури. Вона вийшла на нові рубежі, і досягнення її за пострадянський період незаперечні.
1.1 Становлення та розвиток радянської системи освіти і науки
У перші роки радянської влади на розвиток освіти і науки, як і всієї культури в цілому, накладали негативний відбиток наслідки революційних катаклізмів, німецької та польської окупацій, Громадянської війни. Неоднозначне вплив на спадкоємні процеси в культурі надавали також спочатку політика В«воєнного комунізму В», а потім нова економічна політика, індустріалізація, колективізація сільського господарства і власне культурна революція.
При цьому не можна не визнати, що Жовтнева революція розкріпачила творчі сили народу. З соціальних низів висунулися талановиті управлінці, військові, організатори виробництва, професійні діячі культури і мистецтва. Відбувалося широке залучення трудящих мас до культури (правда, з відомими обмеженнями), значне зростання їх освітнього рівня. Художнє, наукова, технічна творчість стало доступне людям з соціальною товщі.
Політика білорусизації. Прагнення отримати підтримку багатонаціонального населення величезної країни, завоювати довіру різних народів підштовхнули партію більшовиків у 1920-і рр.. почати національно-культурне будівництво. У Білорусі перші кроки в реалізації одного з напрямів цієї політики (пізніше воно одержала назву В«БелорусізаціяВ») були зроблені після закінчення Громадянської війни: відкрилися білоруські театри, вищі навчальні заклади, наукові установи, почав функціонувати Інститут білоруської культури. Працювали видавництво В«Радянська Білорусія В», Державний музей і Центральний архів, Республіканська і відомчі бібліотеки. Державними були оголошені білоруська, російська, польський і єврейський мови. Для вихідців з національних меншин створювалися школи, в яких викладання велося на їхній рідній мові.
Офіційно політика білорусизації стала проводитися з липня 1924 р. в виконання рішення II сесії ЦВК Білоруської РСР. Під білорусизації в широкому сенсі слова малося на увазі багатосторонню розвиток білоруської культури, переклад діловодства на білоруську мову, висування уродженців Білорусі на відповідальні посади і т.п.
Найважливішою частиною культури і в той же час корінним умовою її розвитку є мова, тому рідному мові відводилося центральне місце в політиці білорусизації. Він вводився в сфері управління. Активно готувалося видання словників, підручників і посібників з білоруської мови, відповідно велася розробка наукових термінів. В виконанні цього завдання велика заслуга Б.А. Тарашкевіча (1892-1938), Є.Ю. Лесика (1883-1940), Е.Ф. Карського (1861-1931), П.А. Бузуків (1891 - 1938), І.В. Вовк-Леоновича (1891-1943). Підручник В«Беларуская грама-тику для шкілВ» Б.А. Тарашкевіча (1918) вводив уточнені норми дореформеної редакції білоруського літературної мови.
Всього за п'ять років (1924-1928) офіційної політики білорусизації було опубліковано 875 книг на білоруською мовою (для порівняння: у 1917-1920 рр.. - тільки 42). До 1927 р. білоруською мовою володіли 80% службовців республіканських органів і 70% службовців окружних і районних установ. Незважаючи на те що навчання в школах республіки велося на восьми національних мовах, білоруська мова як мова корінної нації мав у ті роки пріоритет.
Правопис білоруського мови вимагало змін, і вчені-філологи підготували проект мовної реформи. 26 серпня 1933 вийшла постанова Раднаркому БРСР В«Про зміни і спрощення білоруського правопису В», орієнтуючих на суттєві новації у мовою. Результати проведеної реформи не раз ставали предметом дискусій, але сьогодні їх незворотність вже не викликає сумнівів.
Розпочаті в СРСР процеси В«інтернаціональногоВ» нівелювання знизили увагу до білоруської мови. В кінці 1920-х рр.. політика білорусизації була згорнута, їй на зміну прийшла контрбелорусізація.
За сфабрикованою справою про так званому В«Союзі визволення БілорусіїВ» (1930) було засуджено понад 100 людина - відомі державні діячі, вчені та представники творчої інтелігенції. Серед жертв репресій - голова ЦВК УРСР А.Г. Червяков (1892 - 1937), директор видавництва В«БілорусьВ», письменник Тишка Гартний (Д.Ф. Жілуновіч, 1887-1939), президент АН БРСР В.М. Ігнатовський (1881-1931). Культурному будівництву республіки було завдано відчутної шкоди.
Реформа та розвиток освіти. Важливим кроком на шляху становлення радянської культури стала кампанія по ліквідації неписьменності і малограмотності. Цього в післяжовтневий період вимагали плани господарських та культурних перетворень. Здійснення політики лікнепу в республіці почалося з кінця 1920 р. після відбиття польської експансії. Робота попереду була чимала: 52,6% жителів республіки у віці від 9 до 49 років залишалися неписьменними.
При Політраді Наркомосу УРСР була створена Республіканська надзвичайна комісія по ліквідації неписьменності. Відкривалися школи і спеціальні пункти по боротьбі з неписьменністю, а також школи робітничої молоді, групи індивідуального навчання. У травні 1926 р. виникло товариство В«Геть неписьменністьВ», яке очолив голова ЦВК УРСР А.Г. Червяков. До 1932 р. воно налічувало 156 тис. членів.
Проводилися конференції з проблем при...
