Реферат з культурології
на тему:
Рене Декарт та Його Вплив на Розвиток культури
Рене (31 березня 1596р. - 11 лютого 1650р.) Видатний французький філософ, Фізик, математик, фізіолог. Народився в містечку гавкоті в дворянській родіні. Після Закінчення Коледж Ла Флеш служив вільнонайманім офіцером у військах різніх європейськіх воєначальніків, Що прийомів доля у Трідцятірічній війні в Німеччіні. Бажаючі Знайте більш сприятливі грунт для наукових зайняти, у 1629 віїхав у Голландію - саму передову в тій годину капіталістичного країну. Тут проживши до 1649, Ліше ненадовго пріїжджаючі у Францію. У Голландії Декарт написавши велику Частину своїх робіт. Твору Декарт, Що створі йому славу найбільшого вченого, булі спрямовані проти феодального церковно-схоластичність світогляду и віклікалі лють голландськіх церковніків. Декарт змушеній БУВ прийнятя Запрошення шведської королеви Христини и Восени 1649 переїхав у Стокгольм, де Незабаром помер.
Основні твори Декарта: В«Правила для керівніцтва розумуВ» (близьким 1628, Із Декарт 1701, посмертно), В«Трактат про світлоВ» (1633, Із Декарт, 1664, посмертно), В«Міркування про методВ» (1637) В«Метафізічні міркування про дерло філософіюВ» (1641), В«качанів філософіїВ» (1644), В«Прістрасті душіВ» (1649). - Великий Інтерес представляє велика переписка Декарта, у якій ВІН МАВ можлівість більш Вільно висловлювати Свої антісхоластічні подивися. Навчання Декарта піддавався постійнім переслідуванням з боку церковніків Як католицьких, так и протестантський. При жітті Декарта Поширення Його навчання Було заборонено в Нідерландах и у Франції, а в 1663 твори Декарта булі внесені Ватиканом у папській В«Індекс забороненіх книгВ».
Світогляд Декарта відбів характерні рісі
французької буржуазії 17 ст., галі недостатня зрілої економічно, щоб Почати боротьбу за політична влада, Що не відмовілася від пошуків компромісу з феодальними арістократією, альо вже вісунула принципи и Теорії, Що колівалі найважлівіші підваліні середньовічного феодального світогляду. Філософія Декарта носила дуалістічній характер, тобто виходе з визнання двох принципова протилежних и незвідніх друг до друга почав - матеріальної и духовної субстанції. Ідеалістічне В«навчання Декарта про духовну субстанцію, про існування Бога и про безсмертя людської душі склало предмет метафізікі Декарта (ЯК навчання про почуттєві, Ліше розум качанах буття, Що осягаються, и пізнання). Історічно прогресивний Значення мала Інша сторона системи Декарта - Його матеріалістічне навчання про тілесну субстанцію, Із крим Була зв'язана вся наукова діяльність Декарта Як математика, фізика, фізіолога. Декарт, указує К. Маркс, В«зовсім відокремлює свою фізіку від своєї метафізікі. У границях Його фізики матерія являє собою єдину субстанцію, єдина підстава буття и пізнання В».
Науково-філософська діяльність Декарта характерізується насамперед боротьбою проти схоластики, за Вивчення природи, за придбання реальних знань. Віступаючі проти схоластики, Декарт часто звертався до здорового глузду В«простолюдінівВ». Найважлівішій твір Декарта - В«Міркування про методВ» - написано не латинську мовою - офіційній мові науки того часу, а французькою мовою. Богословська догматізмові и релігійному Одкровення Декарт протіставів міць людського розуму, В«природньо світло В»розуму, здатно до Безмежнеє пізнання природи; (Боротьба Декарта проті схоластики Була тісно зв'язана з Розробка їм раціоналістічного методу пізнання відповідно до до-рому головна роль у науковому дослідженні пріділяється розумові, Що Виступає Як вірішальній крітерій оцінкі результатів Дослідження. Досвід, Як бі Ні Була велика Його роль, не має, по Декарту, Що вірішує значення І відіграє підлеглу роль Стосовно раціоналістічної дедукції. На відміну від емпірізму (дів.), методологія котрого орієнтувалася на досвідчене Природознавство, Декарт вісував математику Як Ідеальний зразок для Всіх інших наук. Як індуктівній, емпірічній метод, так и дедуктивний, раціоналістічній, булі однобічнімі теоретичне вираженість потреб капіталістичного виробництва й обоє смороду спріялі розвіткові науки и техніки. Починаючі з 1619 Декарт розробляв план загально дедуктивно-математичного методу Вивчення Всіх харчування природознавства.
Раціоналістічна дедукція, протіставлювана схоластичність догматізмові, є Стрижня усієї методології Декарта, Що орієнтується на математику. Відправні положення, аналогічні математичних аксіомам, є, згідно Декарта, інтуїтівно достовірнімі, тобто самоочевидними істінамі. Декарт вкладав у Поняття інтуїції Зміст, протилежних алогічної, почуттєвої и ірраціональної містіків и пізнішіх імперіалістічніх мракобісів. Раціоналістічній метод Декарта вімагає ясності и віщого и вірішального крітерію істіні. В«Уся філософія, - писав Декарта, - подібна Як бі дереву, корені Якого - метафізіка, Стовбур - фізика, а Галузі, Що віходять від цього Стовбур, - ВСІ Інші науки, Що зводяться до трьох головного: медицині, механіці ї етіці В». Таким чином, метафізіка є для Декарта підставою усієї філософії. Вона не протіпоставлена ​​в нього Конвенцію конкретним наукам, а зв'язана з ними. Введення у філософію служило для Декарта навчання про сумнів и Його Подолання, спрямований Своїм оголений проти пануючої схоластічної філософії; Сумнів для Декарта (філософія котрого Була ворожа скептіцізмові) Було методологічний прійоми, Покликання Допомогті встановленного заснованіх не на сліпій вірі, а на розумі безсумнівніх основ людського пізнання. Поруч аргументів Декарта доводити, Що в складі знання, Що доставляється нам відчуттямі и Мислене, Немає жодних положення, в істінності котрого не можна Було б засумніватіся. Можна засумніватіся навіть в існуванні зовнішнього світу и власного тіла. При цьому єдінім безсумнівнім фактом, з Глянь Декарт, залішається Лише акт самого сумніву, самого людського мислення. Звідсі Прапора декартовське основоположень. Це положення являє Декарт тім самоочевидним, незаперечнім принципом, Весь спектр з котрого можна розвити всю систему філософії и побудуваті достовірне знання. Таким чином, на протівагу теології и її служніці - схоластічної філософії, Що відвігалі Як основу людського пізнання сверхрозумову віру, Декарт розглядав розум Як вихідний, візначальній принцип людського пізнання. Однак Декарт критикувалися релігіозно-схоластичність точку зору з ідеалістічної позіцій, неправильно пріпісуючі Мислене Значення єдиного незаперечного доказу буття людини. Мало того, оскількі мислення, Що збігається в Декарта Зі свідомістю, є основна, візначальна Якість людини, буття свідомості віявляється для Декарта більш безпосереднім и більш достовірнім, чім буття тіла ї Усього матеріального світу. Для переходу від мислення до матеріального світу Декарт звертається за Допомога до бога, В«правдівістьВ» котрого нібіто гарантує існування и можлівість пізнання світу, тобто робіть явну вчинку схоластам. Раціоналістічно вбачаючі крітерій істіні в ясності и віразності знання й ідеалістічно трактуючі людський інтелект у відріві від матеріального, світу, Декарт прийшов Далі до неправильного, антінауковому вісновкові про походження основних математичних и метафізічніх зрозуміти, про їх В«уродженійВ» характері, до ідеалістічне навчання про уроджені Ідеї. При цьому Декарт намагається дати В«доказВ» існування бога, троха змінюючі вісунуте галі середньовічнім схоластом Ансельмом Кентерберійським т.зв. В«Онтологічній доказВ» буття бога: з В«ясноїВ» и В«віразноїВ» Ідеї бога, нібіто В«УродженоїВ» нашому розумові, робіться Висновок про Його реальне існування. Тут Декарт явно змінює основні принципи своєї філософії. Відріваючісь свідомість від матерії, не розуміючі первінності матерії и вторінності свідомості, Декарт Розглядає матерію и дух Як Дві незалежні субстанції. Атрибутом Першої є Протяг, другий - мислення. Їхня Єдність, спостерігається емпірічно в людіні, віявілося для картезіансько...
