Свідоцтво про віру і Церкви розписів собору святого рівноапостольного князя Володимира в Києві
ПЛАН
Введення
ГЛАВА 1. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ розпису
Розділ 1. Духовний стан суспільства
1. Релігійний занепад і релігійне відродження в 19 столітті
2. Ставлення до християнства і до Російської Православної Церкви творчої інтелігенції
3. Стан церковного мистецтва
4. Головні художні стилі в мистецтві кінця XIX століття
Розділ 2. Історія створення розписів Володимирського собору в Києві
1. Історія будівництва собору
2. Історія створення розписів
3. Значення Володимирського собору в історії країни і Церкви
РОЗДІЛ 2. УЧАСНИКИ розпису
Розділ 1. Адріан Вікторович Прахов
1. Особистість Прахова
2. Життєвий шлях А.В. Прахова
3. Його внесок у справу місії
Розділ 2. Віктор Михайлович Васнецов
1. Релігійні переконання В.М. Васнєцова
2. Творчий шлях В.М. Васнецова як церковного живописця. Роботи у Володимирському соборі
3. Розуміння Васнєцовим значення російського церковного мистецтва
4. Пошуки і знахідки в створенні святих образів
5. Життєвий шлях В.М. Васнєцова
6. Значення творчості В.М. Васнєцова в російській мистецтві
Розділ 3. Михайло Васильович Нестеров
1. Християнські мотиви у творчості М.В. Нестерова. Образи православних у творчості Нестерова
2. Робота у Володимирському соборі
3. Історія створення образу св. вмч. Варвари
4. Пошуки образу В«Світового ХристаВ»
5. Ставлення М.В Нестерова до російського мистецтва
Розділ 4. Михайло Олександрович Врубель
1. Життєвий шлях М.А. Врубеля
2. Робота над ескізами для Володимирського собору
3. Проблема ескізів Врубеля для Володимирського собору
4. Ставлення М.А. Врубеля до створення церковних розписів
5. Покаяння художника
РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ розпису Володимирського собору В КИЄВІ ДЛЯ ДУХОВНОЇ ЖИТТЯ РОСІЇ
Розділ 1. Розпису Володимирського собору як місіонерське служіння
1. Визначення місіонерського служіння
2. Особливості даної місії. Роль Церкви у даній місії
Розділ 2. Ставлення до розписів сучасників
1. Інтерес, викликаний розписами
2. Полеміка в пресі
3.Толстой і толстовці про розписах Володимирського собору
4. Священик Павло Флоренський про розписах Володимирського собору
5. Проблема правомірності використання моделей при створенні зображень Богоматері, Спасителя і святих
6. Доброзичлива преса
Розділ 3. Доля собору, розписів і ескізів
Розділ 4. Прийняття розписів Володимирського собору в пострадянській Росії
Висновки
ВСТУП
Шляхи православного свідчення незчисленні. Перш за все, таким свідченням є сама Церква, літургійна життя якої незаперечно свідчить про Господі. В«Проповідь - це є сповіщення євангельського вчення про наше спасіння в живій мові перед народом В»- таке визначення наведене в підручнику гомілетики архієпископа Аверкія. [1] Навіть проста поява священнослужителя в рясі на міський чи сільській вулиці нагадує нам про існування Церкви Божої, а значить, і про Бога.
Священиче служіння є особливий вид служіння, служіння небагатьох. Але обраними стали всі християни, В«рід вибраний, царське священство, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Покликав вас із темряви до дивного світла Свого Світло В»(I Пет.2.9).
Кожен християнин може і повинен проповідувати про Воскреслого Господі. І перед кожним постає питання: як, яким чином проповідувати? Преподобні уподібнювалися Христу своїм життям і свідчили, що можна слідувати за Христом, долаючи немочі буття в В«шкіряних ризахВ». Мученики всіх часів своїми стражданнями свідчили про Господа. Словом В«мученикВ», міцно закріпилися в російській традиції, переведено давньогрецьке слово В«МартірВ» - свідок. Батьки і вчителі Церкви захищали чистоту вчення Спасителя в полеміці з єресіархом. Гімнографії і іконописці славили Бога в своїх творіннях.
Весь сонм прославлених і невідомих світові, але відомих Богу святих свідчили, кожен своїм способом.
Як же нам, що живуть в країні, стряхнувшей мана богоборства, тільки-тільки що йде до Отця з В«країни далечеВ», знайти своє місце в цьому хорі тварі війська, що Творця?
Нерідко в Церкву призводить пристрасть профетизму. Відкидаючи неправду світу, людина шукає істину для того, щоб виправити світ, всіх винуватити, навчити. Всім знайомий учительного запал неофітів. У переломні часи неофіти деколи отримують значну вагу. Не дуже добре розуміючи, що є Церква, наполягають на реформах, вносять смуту. Але відомі історичні події, коли і влади церковні були не на висоті положення. Тоді істина зберігалася зусиллями простих священиків і мирян. Так було на Русі під час митрополита Ісидора, в справі дяка Висковатого, у Литві під час Берестейської унії. Час від часу виникає ситуація втручання мирян у суто церковні питання. Добре це чи погано? Що мирянину робити в Церкві, залишатися простим спостерігачем, або ж проявляти активність? Завжди і у всьому покладатися на авторитет священика, чи ні?
Кінець другого тисячоліття і початок третього ознаменовані знову виникли інтересом до потойбічного, до надприродного. Кажуть про духовному відродженні Росії. У зв'язку з цим доречним видається згадати аналогічне явище рубежу XIX-XX століть. В історії немає повторень, і минуле століття не схожий на нинішній, тим не менш, аналіз минулого сприяє здоровому осмисленню сьогодення. Багато рис релігійності сучасної аналогічні рисам релігійності дореволюційній. [2]
На думку Катерини Сергіївни Елбакян, В«звернення до російської інтелігенції XIX-початку ХХ ст., її розумінню ролі та місця релігії в житті суспільства і окремої людини, церкви як соціального інституту є досить актуальним сьогодні з двох причин: по-перше, багато представників сучасної російської інтелігенції, різних її груп, звертаються до поглядам інтелігенції минулого, в тому числі і з питань релігії, і нерідко спираються на ці погляди. Тому зрозуміти духовний світ сучасного інтелігента неможливо без глибокого усвідомлення уявлень російської інтелігенції минулого. По-друге, процеси, що відбуваються в сучасному російському суспільстві, мають ряд аналогій в його історії, що дозволяє виявити певні тенденції і закономірності в розвитку, поведінці, світогляді різних соціальних груп (і не в останню чергу інтелігенції) [3]
Мета даної роботи є саме висвітлити один із прикладів діяльності мирян у Церкві. Серед знаменитих діячів мистецтва тієї пори відомі своєю прихильністю до російської православної Церкви художники Васнецов Віктор Михайлович і Нестеров Михайло Васильович. Їх життєві шляхи зійшлися на кілька років в Києві, під час роботи над розписами Володимирського собору. Цей значний проект був задуманий і здійснений Праховим Адріаном Вікторовичем. Багато років вони працювали, створюючи величний храм, який пережив своїх творців і свою епоху. Храм-сповідник, що вистояла в лихоліття ХХ століття, зараз приналежний розкольників, у країні, яка забула російську мову, проповідує істину Христову розписами, створеними російськими художниками. Представляється актуальним розглянути справу створення розписів храму саме з точки зору православного свідоцтва.
Оскільки жодне культурне явище можна розглядати у відриві від середовища, його породила, слід охарактеризувати духовний стан суспільства того періоду. Наступним завданням стане узагальнення відомостей про створення розписів Володимирського собору. Далі передбачається складання біографічних нарисів учасників створення розписів. І на завершальному етапі належить простежи...
