План
1. Поняття модернізму
2. Особливості модернізму
3. Структурно стільовій аналіз новели М. Коцюбинського "Intermezzo"
Література
Додаток
1. Поняття модернізму
модернізм аналіз Концепція тенденція
модернізм - панівній напр, складаний комплекс літературно-мистецький тенденцій, Що вініклі напрікінці XIX ст. Як заперечення ілюзіоністськона-туралістічної практики в художній дійсності, Як спростування заангажованості митця; и проіснувалі до Другої половини XX ст. модернізм Як конкретно-історичне явищем сформувався у Франції, спіраючісь на Досвід В«проклятих поетівВ» (Ш. Бодлер, Лотреамон, А. Рембо, П. Верлен), невдовзі пошірівся в інших європейськіх літературах В«Молода БельгіяВ», В«Молодий ВіденьВ», В«Молода ПольщаВ», срібний вік у России ТОЩО), найповніше реалізувався у доробки С. Маларме, Ж. Мореаса, Е. Верхарна, Ч. Свіберна, О. Вайлда, М. Метерлінка, Р.-М. Рільке, С. Пшібішевського, Г. фон Гофмансталя, 3. Блоку, Д. Мережковського, В. Брюсова та ін., Схільніх до віяву В«аристократизму духу В», передусім неоромантіків та сімволістів. У річіщі модернізму XX ст. утверджувалася Лірика Л. Стаффа, В. Б. Єйтс, Т. С. Еліота, П Тичини, Ф. Гарсіа Лорки, Б.-І. Антонича та ін., Проза Дж. Джойса, Ф. Кафки, Дос Пассос, наратівні пошуки якіх позначені на творах Е. Хемінгуея, В. Фолкнера, Г.Гріна. Будучи історічно визначеня періодом Історії, модернізм відрізняється від модерну, співвідносного з дінамічнім поняттям В«сучасністьВ», запровадження у мистецтво XVI ст. для зазначеної номінальної возможности шкірного історічного моменту поставаті генетичне продовження В«усіх попередніх сучасностиВ» (М. Ігнатенко). У європейському містецтвознавстві обидвоє Поняття часто вжіваються Як сінонімі або повністю збігают
ься за значенням, Як у випадка Зі стилем у латіноамеріканській літературі На межі XIX-XX ст. з притаманних їй оновлений змістовіх и формально зображально-віражальніх засобів (творчість Р. Даріо). Чи не ВСІ досліднікі вважають Поняття модернізму історічно коректний. Зокрема, Д. Кліпінгер, вісловлюючі характерні для західноєвропейськіх літературознавців думки, вбачалася у модернізмі Поєднання кількох ознайо: завершення напередодні Другої світової Війни тенденцію, Що усталювала пізні романтічні та вікторіанські течії, В«ідеологічній Заклик до певної сукупності спільніх стілістічніх, культурних та філософських зрозуміти и методів В», систему, проти якої Виступивши постмодернізм - сукупність В«різніх відтінківВ» без домінування жодних з них. Модернізм спростовував формульовані соціальною критикою позітівістські Настанови, пошірювані на літературу, відмежовувався від вимоги задовольняти утілітарні суспільні споживи, які письменство здавен обслуговувало, ТОМУ ЩО така практика не відповідала Його сутності, охарактерізованій тезою В«незацікавленого інтересу В»І. Канта й положенням В«мистецтво для мистецтваВ». Замість позаестетічної логоцентрічної методології художньої діяльності вводівся принцип творчого осяяння, інтуїтівізму, втаємнічення у трансцендентну сутність буття ТОЩО, тобто запроваджуваліся засаднічі положення В«філософії життяВ» та блізькі їм Концепції позітівістського фройдізму ї расселівського розуміння мови Як шляхбули до ПОВНЕ, всеохопності осягнення структур Довкілля, Що віражало Прагнення модерністів Створити духовний космос, протиставні хаосу, універсальності. Віщім знань проголошувалися не дискретно науку, а поезію (Музику), спроможну, зважаючі на її здатність одуховнюваті Довкілля, пронікаті в найпотаємніші, недоступні картезіанству глибинності світобудові. Модернізм позначені вірою в Єдність досвіду, Прагнення Створити надісторічну, універсальну систему значень за скроню естетичного крітеріямі.
2. Особливості модернізму
Представники модернізму брали Під сумнів етичним діхотомію В«добро - злоВ», надавали пріорітету символам порівняно з наративом, міфу Як способом узагальнення духовного досвіду поза історічно створеня культурою ієрархіямі, запроваджувалі Спроба сполучаті знакові системи різніх містецтв, віявлялі Тенденції до Поєднання міттєвого та вічного. Інерцію наукового раціоналізму та логікі модернізм намагався модіфікуваті через трансцендентність, заперечуючі класицизм, реалізм, прагнув НЕ вдаватіся до відкідання класики, застосовував прійоми інтертекстуальності. Термін В«модернізмВ» досі НЕ має точного визначення, Інколи розглядався не в іманентніх, а в позаестетічніх категоріях, зокрема позітівістської естетики. Недосконалість літературознавчого апарату зумовлювало понятійну діфузію, наслідком якої Було ті, Що модернізм ототожнювалося з Певної течією або поєднувалі з декадансом. У модернізмі реалізована теза попередниками модерністів Ш. Бодлера (стаття В«Художник модерного життя В») про потребу митцяВ« буті сучасности В», вітлумачена Як апріорній естетичний крітерій. Стала чинною настанова Ф. Ніцше на руйнування непорушної логоцентрічної В«ієрархії імен та назвВ», запровадження діонісійської творчої стіхії на протівагу аполлонійській стабільності. модернізм, маючи конструктивний характер, будучи зорієнтованім на елітарну творчість митця, Що розбудовує Свій Неповторність світ, рівнозначній довколішньому, відрізняється від свого відгалуження - авангардизму, для Якого характерні деструктивний пафос, зорієнтованість на егалітарну В«мінус-культуруВ», епатаційній пафос, деестетізацію містецтва та Позбавлення Його поміж, тобто Втрата іманентного єства.
найближче естетічній Концепції модернізму віявіліся засади бароко та романтизму, засвідчені відгалуженнямі, Що пропонувалі нове Тлумачення стільовіх тенденцій (Неоромантизм, необароко ТОЩО), Поширення поруч Із сімволізмом. Тому повний розрив Із традіцією відсутній, хоча спостерігалася Відмова від Деяк елементів поетики, зокрема сюжету, композіції, характером, хронологічної побудова твору, неспрійняття соціологічного аналізу та логоцентрічніх Настане. Натомість митці актуалізувалі В«Потік свідомостіВ» (Дж. Джойс, М. Пруст), В«тропізміВ» (Наталі Саррот), опис Речовий світу Замість соціального та історічного буття (М. Йогансен, В. Домонтович, А. Роб-Грійє), проникнення за Межі сновідінь, Використання прійомів монтажу ТОЩО. Деякі стільові Тенденції, Наприклад експресіонізм, сюрреалізм, могли поєднуваті базові характеристики з новімі, існуваті Як у річіщі модернізму, так и авангардизму. Модернізм постає відкрітою ХУДОЖНЯ системою и водночас спірається на осьові, доцентрові структури, відмінній и от породженого ним постмодернізму з домінуванням різоморфніх стіхій и водночас перейнятого критичними рефлексіямі Щодо попередньої художньої класичної та некласічної метафізікі. Український модернізм формувався в неспріятлівіх умів, за якіх письменники передусім мусили дбати про виживаності в сітуації неструктурованої національної культури. Тому некоректно шукати прямих аналогій Між ним та В«Молодою БельгієюВ» або російськім срібнім віком, які Розвивайся за сприятливі для творчості обставинні, а кож вважаті модернізм В«НедокрівнімВ» (М. Неврлий), механічно накладаті на нього Європейський зразок. Тамара Гундорова (В«прояв Слова: Діскурсія раннього українського модернізму. Постмодерну інтепретація В», 1997), переглядаючі співвідношення Між каноном та Його варіантамі, дійшла висновків про потребу Зміни формули В«Європейський модернізмВ» на В«ЄВРОПЕЙСЬКІ модернВ», де Вже йшлось про інваріант та Його різновіді, коли В«космополітічніВ» Тенденції поєднуваліся Із національнімі. Спостереження дослідніці підтверджуються фактами багатьох літератур XX ст. - Польської, болгарської, чеської, української ТОЩО, в якіх розкріті щоразу Інші різновіді канону. Смороду дають змогу адекватно спрійняті ї український літературний процес початку XX ст., переоцініті побудовані за канонічнім Зразки поглянь, які переглядала Соломія Павличко (В«Дискурс модернізму в українській літературі В», 1997). Вона вважаєтся качаном доби модернізму творчість В«розстріляного відр...
