Теми рефератів
> Авіація та космонавтика > Банківська справа > Безпека життєдіяльності > Біографії > Біологія > Біологія і хімія > Біржова справа > Ботаніка та сільське гос-во > Бухгалтерський облік і аудит > Військова кафедра > Географія > Геодезія > Геологія > Держава та право > Журналістика > Видавнича справа та поліграфія > Іноземна мова > Інформатика > Інформатика, програмування > Історія > Історія техніки > Комунікації і зв'язок > Краєзнавство та етнографія > Короткий зміст творів > Кулінарія > Культура та мистецтво > Культурологія > Зарубіжна література > Російська мова > Маркетинг > Математика > Медицина, здоров'я > Медичні науки > Міжнародні відносини > Менеджмент > Москвоведение > Музика > Податки, оподаткування > Наука і техніка > Решта реферати > Педагогіка > Політологія > Право > Право, юриспруденція > Промисловість, виробництво > Психологія > Педагогіка > Радіоелектроніка > Реклама > Релігія і міфологія > Сексологія > Соціологія > Будівництво > Митна система > Технологія > Транспорт > Фізика > Фізкультура і спорт > Філософія > Фінансові науки > Хімія > Екологія > Економіка > Економіко-математичне моделювання > Етика > Юриспруденція > Мовознавство > Мовознавство, філологія > Контакти
Реклама
Українські реферати та твори » Культура и искусство » До проблеми культурологічної термінології: про механізми культурної мотивації

Реферат До проблеми культурологічної термінології: про механізми культурної мотивації

М.Найдорф

Mark I. Naydorf. On the Problem of Culturological Terminology: Mechanisms of Cultural Motivation

1.

Один з підходів до порівняльного опису культур полягає у визначенні типових і нетипових, припустимих і неприпустимих діяльностей, властивого носіям тієї чи іншої культури. Якщо склад культури розуміти як В«прийняту в даному суспільстві стійку сукупність уявлень про світ і місце людини в ньому В» [1], на основі яких формуються цілі та способи відповідних діяльностей, то, в рамках зазначеного підходу, культура постає в якості специфічного для кожного суспільства універсальної мотивуючої системи - в тому сенсі, в якому, наприклад, середньовічне поділ професій на чесні і безчесні (дозволяються і забороняються) розглядається як мотивоване середньовічною культурою. [2]

Поняття В«МотиваціяВ» у різних науках розуміють по-різному.

В психології мотивацію найчастіше розуміють особистісно - як композицію внутрішніх спонукаючих чинників, які визначають діяльну активність людини. [3] Причому, мотиви відносять до числа відносно стійких властивостей, атрибутів особистості. Психолог скаже, що професійного вченого до наукової діяльності можуть спонукати наступні різні мотиви: самореалізація, пізнавальний інтерес, самоствердження, грошову винагороду, відповідальність, прагнення принести користь суспільству, ідентифікація з кумиром і т.п.

Класифікацію мотивів проводять ще за ознаками В«внутрішніхВ» (залежних від властивостей індивіда) і В«зовнішніхВ» мотивів (що визначаються незалежними від нього умовами і обставинами). [4] Визнається, однак, що всяка скільки складна діяльність формується інтегрованої сукупністю мотивів, коли В«зовнішнє діє через внутрішнє В»іВ« внутрішнє діє через зовнішнє В»(С.Л. Рубінштейн).

В культурології інтегральним чинником є

загрузка...
, в кінцевому рахунку, сама культура. З одного боку, культура багато в чому зумовлює конфігурацію особистості і тим самим - В«внутрішнюВ» мотивацію індивіда. З іншого, оскільки культура утримує той чи інший соціальний порядок, вона тим самим багато в чому зумовлює В«зовнішнюВ» мотивацію індивіда. Крім того, культурний контекст прямо впливає на витлумачення і спосіб діяльного втілення мотиву. Наприклад, психологічний мотив В«самоствердженняВ» по-різному реалізується в суспільствах з різною структурою конкурентності (СР лицарський турнір, ліберальний ринок, виборчий процес). А в тих культурах, для яких індивідуальна конкурентність менш характерна, ніж групова, В«самоствердженняВ» індивіда складається, швидше, в успішної соціалізації і реалізується як В«процес привласнення індивідом існуючої системи соціальних зв'язків В». [5]

2.

Подання про культуру як універсальної мотивуючої системі - це лише загальний принцип, вказуючий на основне призначення культури бути вирішальним фактором упорядкування суспільного життя. Для більш конкретного опису та аналізу мотивуючих впливів, що надаються культурою на поведінку і мислення індивідів і груп, можна застосувати поняття В«мотивуючих механізмів культуриВ».

Зазвичай механізмом називають пристрій, що забезпечує зумовлену його конструкцією структуру дії. У механіці В«механізм - це система, призначена для перетворення руху одного або декількох тіл в необхідні рухи інших тіл В»(наприклад,В« кривошипно-повзуни механізм перетворює обертальний рух в прямолінійно-поступальний або навпаки В»). Механізм, таким чином, є структурою, що служить для відтворення дії.

В переносному значенні ми називаємо механізмами - політичними, економічними, психологічними, екологічними, юридичними і т.д. - Стійкі структури, які забезпечують відтворюваність соціальних або природних процесів. Наприклад, громадськими механізмами є виборчі системи, системи збору податків, механізми правового чи адміністративного вирішення спорів, системи особистісної саморегуляції і т.д., в природному середовищі - це структури її відтворення і самоочищення, механізми біосинтезу, еволюції, адаптації і т.п. В«Мотивується механізмами культури В»можна називати стійкі комплекси уявлень, які забезпечують відтворення схвалюваних в суспільстві тієї чи іншої культури соціально значущих мотивів.

3.

В числі В«мотивуючих механізмів культуриВ» розглянемо п'ять: традицію, парадигму, ідеал, цінність і норму.

Традиція. У словнику "Культурологія ХХ століття" поняття традиції визначається як "Соціальне і культурну спадщину, що передається від покоління до покоління і відтворюється в певних суспільствах і соціальних групах протягом тривалого часу В». Словник включає в В«традиціюВ» як В«об'єкти соціокультурного спадкування В», так іВ« способи В»цього спадкування. Причому, тлумачить В«СпадщинаВ» так широко, що В«в якості традиції виступають певні культурні зразки, інститути, норми, цінності, ідеї, звичаї, обряди, стилі і т.д. В». У підсумку обсяг поняття В«традиціїВ» постає практично рівним обсягу поняття В«культураВ».

Даний приклад дуже характерний. Специфіка традиції залишається не виявленою також і під багатьох інших словниках і підручниках культурології. Якщо хтось стверджує, що « якості традиції можуть виступати ... звичаї, обряди, ритуали, громадські встановлення, ідеї цінності, норми поведінки і т.д. В»[6], то не встановлює чи він тим самим рівності традицій і норм, традицій і цінностей, традицій і ритуалів і т.п.?

Для більшою розрізнення понять В«традиціюВ» слід було б пов'язати лише із поданням про особливому механізмі транслювання людського досвіду. Особливість традиції полягає в тому, що вона організує відтворення в поколіннях взаємопов'язаних навичок і уявлень шляхом їх безпосереднього запозичення - В«з рук в руки В». Тому предметом традірованія є В«ритуалиВ» (цілісні міфо-ритуальні поведінкові комплекси), а також В«звичаїВ», тобто такі ритуали, які з часом В«втратилиВ» зв'язок зі спочатку відтворюваними ними міфами.

Відомо, що в історично більш ранніх цивілізаціях традиції були засобом транслювання з покоління в покоління обширного корпусу прийомів і навичок трудового, військового, палацового, сімейного, кланового і т.д. взаємодії - але тільки, поки вони були укладені в стійкі (рітуалізірованние) форми колективного життя. У наш час традірованію підлягають весільні, похоронні, релігійні ритуали, а також державні та громадські церемонії, бізнес-презентації, спортивні та інші масові свята і т.п.

Ритуал синтетичні, тому мотивація тієї чи іншої діяльності, при передачі її по традиції, невіддільна від одночасно традіруемих цілепокладання, засобів і способів цієї діяльності, а також її сенсу, стійко відтворюється в рамках повторюваних ситуацій. Учасники народного свята, наприклад, не потребують специфічної для кожного випадку мотивації до участі в колективному співі і танцях: суспільна поведінка відтворюється в обряді цілісно і як би само собою.

Однак, не всякий досвід можна традіровать шляхом практичного В«навчання при співучастіВ». Тому традиція не є зараз єдиним механізмом навчання та мотивації, хоча в межах своєї застосовності вона все ще досить ефективна. Поряд з нею в сучасних суспільствах функцію мотивації виконують інші механізми культури.

Парадигма. Це - ще один з цієї групи мотивуючих механізмів поведінки та діяльності. В основі цього поняття лежить уявлення про моделі дії або поведінки (Наукового, побутового, художнього, мовленнєвого і всякого іншого). Таким чином, парадигма - це сформований в даній культурі поведінковий патерн. Поняття найкраще осмислено в рамках наукової діяльності, де В«парад? ДМА (Від грец. Paradeigma приклад, зразок) - вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їх вирішення, методів дослідження, пануючих впродовж певного історичного періоду в науковому співтоваристві В». Але і за межами науки парадигма (культурна парадигма) служить підказкою, якій люди даної культури можуть скористатися при необхідності вирішити задачу побудови власної діял...

загрузка...

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Друкувати реферат
Реклама
Реклама
загрузка...