Вступ
Франція - Справжній заповідник пам'яток Історії і культура різніх епох и цівілізацій. Тут зберегліся печерні житла стародавніх людей єпохи палеоліту, дороги, віадукі, тріумфальні арки та арені (Нім, Авіньон, Арль и Оранж), які представляють галло - Римське архітектуру I Століття Нашої єрі, чісленні пам'ятки романської архітектури (монастірі в СІТО и Клюні, церква в Мон-Сен-Мішель и т.д.).
Батьківщиною готичний стилю, Який розвінувся з романського, став Регіон Іль-де-Франс. Готика представлена ​​такими відомімі Споруди, Як Каплиця Сен-Шапель и собор Нотр-Дам у Паріжі, собори в Шартре, Орлеані, Ле-Мані, а кож у Страсбурзі. Відродження, його призначення та Прийшли з Італії в XVI ст. залиша після себе Такі шедеври архітектури, Як чісленні замки Луари, Палац Фонтенбло и Версаль.
У Франції можна побачіті Такі шедеври Наполеонівської єпохи (неокласицизм), Як Тріумфальна арка, Вандомська колона и церква Мадлен у Паріжі, прекрасні споруди еклектічного XIX ст. - Театр В«Гранд ОпераВ», міська ратуша Отель-де-Віль и Великий палац, знаменита Ейфелева вежа. ХХ ст. доповнено архітектуру французьких міст різноманітнімі будівлямі в стілі модерн и такими сучасности Споруди, Як Центр ім. Помпіду, Луврська Піраміда и комплекс будівель у парізькому районі Дефанс.
Культурне життя Країни представлені чисельності театрами и музеями, Середи якіх всесвітньо відомі Лувр и музей Д'Орсе в Паріжі, а кож різноманітнімі Музична, театральний и кінофестівалямі (в тому чіслі Каннському). В Останні роки своєрідною Меккою для турістів з Усього світу ставши Євродіснейленд.
Найбільшу Популярність у Світі здобули Французька Образотворче мистецтво, література и різноманітна музична культура.
Актуальність теми Дослідження. Розуміння Значення інтелектуального впливим Франції для духовного розвітку європейськіх народів кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. передбачає Дослідження основних напрямів и форм Французька-укра
їнської культурної взаємодії, Що стала Важливим чинників становлення національної культури в Умова настане російського самодержавства на права українства. Всебічне та об'єктивне Вивчення Історії науки, освіти, мистецтва Франції неможливе без урахування інтелектуальніх взаємовідносін Між нашими народами. Конкретно-історичний аналіз трансформації духовних Надбання одного європейського народу на грунті історико-культурних традіцій іншого Дає можлівість глибше осягнути сутність культурного спадку Європи Гірськолижний.
Мета роботи - розкрити Особливості національніх звічаїв Франції, її культуру та Традиції.
Задачі роботи:
- проаналізуваті Розвиток французької культури;
- дослідіті Національні Традиції Франції;
- озирнутися Особливості французької нації та її Звичаї.
Об'єкт роботи - французька культура.
Предмет роботи - Розвиток звічаїв и традіцій Франції на протязі Історії її культури.
Методологічною основою є принципи об'єктивності та історізму. Для реалізації ціх універсальніх Принципів наукового пізнання Було використан методи: історико-генетичний, історико-порівняльній, історико-тіпологічній, історико-системний.
практичність Значення роботи пов'язане з можлівістю Використання її результатів при підготовці узагальнюючіх праць з всесвітньої та вітчізняної Історії.
1. Розвиток французької культури
1.1 Література
На теріторії сучасної Франції існувало кілька літератур, які нерідко перебувалі у взаємному контакті. Найбільш рання - література кельтів (галлів), пісні та оповіді якіх НЕ зберегліся; її відгалуженням стала бретонська література. На Півдні з Х ст. розвівається провансальська література. Каталонська література (в Руссільоні) НЕ виходе за Регіональні рамки. Аж до ХVІІІ ст. у Франції існувало Багато літератури Латинська мовою.
Середньовічній фольклор розвівається з ІХ ст. - Трудові, весільні та Інші пісні, оповіді, легенди, казки, які зберегліся в пізніх ОБРОБКИ и запису. Перші пісемні пам'ятки французької літератури належать до 2-ї половини ІХ ст. - Твори на релігійні тими, створені в руслі латинської Традиції. [7, с. 180-189]
У Х-ХІ ст. у військово-дружинної середовіщі вініклі Перші епічні поеми - жерсті, Що створюваліся жонглера, які булі знайомі Як з латинську традіцією, так и з фольклором. Жерсті прісвячені подіям національної Історії VІІІ-Х ст. ст. (Війни Карла Великого и Його нащадків з В«невірніміВ», феодальні міжусобіці и т.д.), переусвідомлені в дусі свого часу. Жерсті, Що оспівують Військові подвиги одного героя, невдовзі оформлюються в цикли. З ім'ям Карла Великого и Його сподвіжніків пов'язана В«Пісня про РоландаВ».
ХІV-ХV ст. ст. - Перехідній Період для літератури Франції. Поезія, розвіваючі прійоми куртуазної лірікі, вдається до формальних пошуків. Однак Гільом де Машо (близьким 1300 - 77), Есташ Дешан (пріблізно 1346-1407), Крістіна Пізанська (1363-1431), Ален Шартьє (1385 - близьким 1434), Карл Орлеанській (1394-1465) не Тільки зроб довершення Старі Поетичні тими (любов до недоступної пані и т. п.), альо ї передали дух єпохи: національну трагедію Столітньої Війни 1337-1453, крах феодального світогляду, пошуки сенсу життя поза релігійною доктриною.
У кінці ХV ст. Франція вступає в Період Ренесансу. Посілюються контакти з Італією, розвівається кнігодрукування, зростає Інтерес до антічності и гуманітарніх наук; панування релігійної ідеології похітнулося.
На качанах ХVІ ст. французькі гуманісті Ж. Лефевр д'Етапль (1450-1536), Г. Бюде (1467-1540) та Інші ставлять гострі філософські, Соціальні, Політичні питання, ведучі Боротьба з схоластикою и релігійною ортодоксією.
Реформу французької поезії и драми здійснілі в середіні ХVІ ст. поети В«ПлеядиВ» П. де Ронсар (1524-85), Ж. Дю Беллі (1522-60), Р. Белло (1528-77), Е. Жоделе (1532-73) та Інші. [7, с. 180-189]
На качанах ХVІІ ст. французька література пережіває складаний процес розвітку и перетворення реалістічніх, класицистського барокових тенденцій, Що намітіліся в ХVІ ст.
Реалістічні Тенденції в літературі Багато в Чому базуваліся на реалістічному та епікурейському вченні П. Гассенді (1592-1655). З Його філософією пов'язана діяльність т. з. лібертінів (В«вільнодумцівВ») Т. де ВІО (1590-1626), М.А. Сент-Амана (1594-1661) и С. Сірано де Бержерака (1619-55), до якіх прієднався кож Ш. Сорель.
Розробка естетики класицизму загліблюється в теоретичних виступа Ж. Шаплен (1595-1674), К. Вожла (1585-1650), Г. де Бальзака (1597-1654), Ф. д'Обіньяка (1604-76), які сформулювано вчення про В«трієдністьВ», про жанрову и стільову структуру літератури.
Основоположник и найвідатнішій представник класіцістської комедії - Мольєр (1622-73). З позіцій народного здорового глузду ВІН Вікрам и вісміяв негатівні Сторони сучасного йому суспільства.
У середіні і 2-й половіні ХVІІ ст. класицизм, проникла в епістолярну прозу (М. де Севіньє), мемуаристику (Кардинал Рец, Ларошфуко), церковне красномовство (Ж.Б. Боссюе), залішається провіднім напрямком. Альо поряд існують и побутові романи П. Скаррона (1610-60), А. Фюретьєра (1619-88), які іноді пов'язують з тенденціямі бароко.
Вже в кінці ХVІІ ст. у французькій культурі наростають просвітніцькі Тенденції (В«Історія оракулівВ» Б. Фонтенеля), альо епігонській класицизм 1-ї третина ХVІІІ ст. (Драматургія П.Ж. Кребійона-батька, 1674-1762) стрімує Розвиток просвіти. Вінікає література рококо, пронизана гедонізмом и скептицизмом, показною вільнодумністю. [7, с. 180-189]
У 1-й половіні ХVІІІ ст. провідну роль у літературі відіграє Вольтер (1694-1778) - найбільшій співає-сатирик (епіграмі, поема В«Орлеанська ДіваВ», 1755), драматург, Який поставивши класіцістські норми на службу просвітніцькім ідеалам (В«МагометВ», 1742 та Інші), Чудов прозаїк (повісті В«ЗадігВ», 1748, В«КандідВ», 1759), філософ, істор...
