Десятий рік після закінчення Троянської війни. На острів німфи Каліпсо, де ось вже сім років живе Одіссей, прибуває Вісник богів Гермес з донесенням і вказівками: Страннику настав час повернутися додому і навести там порядок. Але Одіссей не прагне на Ітаку, бо розуміє, що його знову змусять вбивати, а він завжди був не стільки царем і воїном, скільки орачем. Його змусили покинути батьківщину і взяти участь в загарбницької війні, затіяної олімпійцями, щоб показати, що і війна - В«БожествоВ», що вимагає жертв. І Одіссей приніс у жертву Трою, ідучи на війну тільки потім, щоб скоріше повернутися. Але тепер Странник просто боїться знову відчути плин часу, якого не відчуваєш тут, у Каліпсо. Може бути, він був її бранцем, хоча ніколи не намагався виїхати. Тим не менше вибору у нього немає: він повинен підкоритися волі богів.
... А на Ітаці в останні роки справді творилися заворушення. Женихи Пенелопи, що заснували Партію Прогресу, бажаючи прибрати до рук стан і влада Долгоотсутствующего царя, намагалися змусити Дружину дати згоду на шлюб, переконавши в тому, що вона розорена. Але Пенелопа тим не менше залишалася жінкою заможної. Годувальниця Одіссея Евріклея, всюдисуща баба, то й справа відправлялася на материк, де вела торгівлю сама або через підставних осіб. На острові йшла економічна та політична боротьба. Дружина тягнула час: спочатку Евріклея надоумила її перепрясть всю наявну вовну (це розтягнулося на кілька років), а потім, коли женихи перекрили постачання, приступити до Тканиною похоронного покриву для свекра, чутки про хворобу якого поширювала все та ж стара.
Наближається час від'їзду Мандрівника. Він покине місце, де йому вдалося скуштувати спокій, і відправиться в невідомість, у світ, що змінився, мабуть, занадто сильно за минулі двадцять років. Знову на війну, яка настільки мила богам, не охочим бачити рід людський піднесеним і ніжним, що робить все, щоб вивести В«породу людей, де чоловіки наспіх полегшують важку плоть, породу <...> чоловіків, які не мають часу відпочити на жіночих грудях В».
... Політичні виверти Подружжя не подобалися Синові, який багато в чому був ще хлопчиськом, наївним і прямодушним. Телемах підсвідомо відчував, що його мати. Жінка середніх років, свій вибір уже зробила і що, коли довгоочікуваного думає про бажаючих її молодих чоловіках, її човник бігає швидше ...
В останню ніч у Німфи Странник розповідає їй про те, що йому довелось випробувати. Ні, не йому, а людині по імені Утіс - Ніхто. Про те, як його супутники взяли звичайних дівчат за сирен, а вири - за чудовиськ, як, напившись міцного вина на острові Кирки, поводилися як свині ... І ще про те, що його переслідують спогади про вбивство сина Гектора - Астіанакса. Не пам'ятаючи, хто зробив це. Одіссей намагається переконати себе в тому, що це був не він, а війна.
... тканини тривало довго. А Жінка середніх років сумувала скоріше не по Дружину, а по чоловікам взагалі. Вона не знала: бути сильною - це значить чекати чи самій подбати про свою життя? Потім їй довелося (з підказки Евріклею) потроху розпускати полотно, не обманюючи, а В«проводячи політикуВ». Женихи провідали про все раніше, ніж офіційно оголосили про це: вони були не проти покористуватися чужим добром. Але так чи інакше, виверт з тканиною була викрита, і Пенелопу примусили пообіцяти вибрати нового чоловіка через місяць. Спогади не відпускають Одіссея: він занадто часто думає про Трою, про Війну і про спуск в Аїд, який йому бачився в маренні. Тоді провісник Тіресій повідав Страннику про те, що його чекає повернення додому по коліно у крові, коли вже не буде бажання повернутися. І Одіссей буде нещасливий до тих пір, поки не знайде на заході людей, які не знають моря і війни. Тоді, може бути, він стане першою людиною нової породи, і щастя посміхнеться йому.
Тим Згодом за порадою якогось Ментеса Телемах вирішує відправитися до Нестора і Менелая, щоб дізнатися що-небудь про батька і довести всім, що сам він уже виріс. Спроба офіційно домогтися цього провалюється: Партії Прогресу легко вдається розпустити Народні збори. Синові доводиться відправитися в Пілос таємно.
Плавання Одіссея починається добре. Але незабаром буря, гнів Посейдона, обрушується на нього. Кілька діб Мандрівник проводить в бурхливих хвилях, поки не потрапляє на берег. В«Я людина далеко від моря, я живуВ».
Пілос і його правитель Нестор обманюють очікування Телемаха. Юнак чекав побачити могутнього героя, а зустрічає балакучого старого п'яничку. Плутаючись у думках, той починає свої спогади словами: В«Ну, спершу-то ми, звичайно, перебили дітей ... В»Нестор так і не сказав про Одіссея нічого певного.
Змучений, голодний Мандрівник виявляється в землях феакійців, де його знаходить царівна Навзикая, молода дівчина, марить про своє Єдиному, сьогодення героя. В«... Справжні герої - благородні панове, вони дітей не вбивають ...В» феакійскій цар приймає Одіссея як бажаного гостя, і той отримує можливість трохи перепочити. Але й тут він продовжує згадувати про Астіанакса, якого вбила Війна. В«Я був учасником Війни. Але Війна - це не я В».
Про те, що Телемах поїхав, стає відомо Партії Прогресу, і женихи вирішують усунути Сина як зайве перешкода до влади над Ітакою (а потім і над іншими землями) якомога швидше. Про задум женихів шпигун доносить Пенелопі, і Евріклея негайно відправляє його на материк, щоб попередити Телемаха про небезпеки.
Між тим на бенкеті у царя Алкіноя Мандрівник відкриває своє справжнє ім'я: частково істинне, частково награне хвилювання при звуках пісні про Троянської війни видає його. Тоді він розповідає всім про свої мандри, перетворивши їх не в головному, а в докладно ностях. Щоб йому повірили, він створює легенду, оповиту ореолом божественності: вулкан перетворюється на циклопа, міцне вино - в чаклунський напій, вири - на кровожерних чудовиськ ... Одіссей домагається того, щоб феакійці допомогли йому повернутися на батьківщину. Може бути, він би й залишився тут, одружившись на Навзикаи, але вже пізно. Він повернеться на Ітаку і виконає уготованную йому роль ката.
Першим, кого зустрічає Одіссей, потрапивши додому, виявляється головний свинопас Евмей. Роблячи вигляд, що не впізнав Царя, той каже, що Одіссей, знову ступивши на землю Ітаки, всі одно не повернеться з війни, бо почне її заново. У нього немає вибору, адже він всього лише бранець веселих, граючих богів, яких самі ж люди і придумали. Кров заллє не тільки маленький острівець Одіссея, але і всі інші країни. Але, можливо. Царю Ітаки, віднявши у женихів влада і розділивши її між багатьма громадянами, вдасться закласти основу нового царства людини, коли люди самі зрозуміють, хто вони такі і що їм робити. І тоді влада богів уже не зможе втягнути їх у нову війну.
Повернувшись зі свого невдалого подорожі (Менелай теж не сказав нічого нового і не надав суттєвої допомоги), Телемах зустрічає батька, але не впізнає його: людина, яку він побачив, не був схожий на його мрії про Отця, Герої і Захиснику. І Одіссей, відкривши синові свою таємницю, розуміє, що сім'я прийме його, може бути, дізнається його тіло, але його самого - ніколи.
Під виглядом жебрака Странник проникає в свій будинок. Незважаючи на постійні образи женихів, йому все ще здається, що вбивати їх усіх немає необхідності і багатьох можна помилувати ... Невпізнаний, він говорить зі своєю дружиною і розуміє, що повернувся занадто пізно: Пенелопа по своїй волі вийде заміж за того, хто позбавить її від двадцятирічного очікування, тривоги і туги.
Згідно задуманому плану винищення женихів Телемах оголошує, що його мати стане дружиною того, хто зможе пустити стрілу з лука Одіссея крізь кільця дванадцяти сокир. Женихи не можуть зробити цього. Вони намагаються звернути все на жарт і, насміхаючись над Телемахом і нібито померлим Одіссеєм, один за іншим підтверджують свій смертний вирок. Якби Странник міг залишити в живих хоча б одного з них, він би сказав собі, що, нехтуючи божественним наказом, зумів врятувати Астіанакса. Але він прийшов, щоб вбивати. Взявши лук. Одіссей приступає до виконання своєї місії.
І він вбиває їх всіх. Згодом чутка перебільшила кількість жертв цієї різанини майже вп'ятеро. Насправді їх було не більше двадцяти. Лялька в руках богів, уособлення війни, Одіссей знищує світ на довгі роки, проливаючи кров під стогони народжуючої рабині, що доносяться з приміщення для слуг. А у себе в кімнаті плаче Пенелопа, зрозумівши, що нікому не потрібний уламок війни позбавив її свободи вибору і права на щастя ...
Коли разом з женихами знищують і рабинь, їх колишніх коханок, Одіссей дізнається, що родившую жінку і її дитину теж хочуть видалити з В«світу тих, хто чистийВ». Це рішення викликає у Мандрівника протест, адже жодна дитина в цьому світі не заподіяв і не заподіє йому зла. Але вже пізно. Крім того, йому ніколи думати про це: він повинен відправитися у свою подорож, далеку мандрівку на захід. Однак стара мудра Евріклея, віддано посміхнувшись, зупиняє його: В«Мандрівка закінчено, дитино, кораблі витягнуто на берег для зимівлі. Я приготувала тобі ванну, ненаглядний мій пан ... В»
переказати В. В. Смирнова
Список літератури
Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література XX століття/Ред. і сост. В. І. Новиков. - М.: Олімп: ACT, 1997
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту briefly.ru/
