Повітового малого Анфима Барибу називають В«праскоюВ». У нього важкі залізні щелепи, широченний чотирикутний рот і вузенький лоб. Та й весь Бариба з жорстких прямих і кутів. І виходить із усього цього якийсь страшний лад. Хлопці-уезднікі побоюються Барибу: звірюка, під важку руку в землю вб'є. І в той же час їм на потіху він розгризає камінчики, за булку.
Батько-швець попереджає: з двору зжене, коли син не витримає в училищі випускні іспити. Анфим провалюється на першому ж - по Закону Божому і, боячись батька, додому не повертається.
Він поселяється на дворі покинутого будинку купців Балкашинов. На городах Стрілецькій слободи да на базарі все, що вдається, краде. Якось Анфим краде курчати зі двору багатої вдови шкіряного фабриканта Чеботаріхі. Тут-то його і вистежує кучер Урванка і тягне до господині.
Хоче Чеботаріха покарати Барибу, але, глянувши на його звірячі-міцне тіло, відводить в свою спальню, нібито щоб змусити покаятися в гріху. Однак расползшейся як тісто Чеботаріха сама вирішує згрішити - для сіротінкі.
Тепер в будинку Чеботаріхі Бариба живе в спокої, на всьому готовому І бродить в солодкому неробство. Чеботаріха в ньому з кожним днем ​​все більше душі не чує. Ось Бариба вже і на Чеботаревская дворі розпорядки наводить: мужиками командує, що провинилися штрафує.
В чуріловском трактирі знайомиться Анфим з Тимком-кравцем, маленьким, востроносая, схожим на горобця, з посмішкою на зразок теплою лампадки. І стає Тимоша його приятелем.
Одного разу бачить Бариба на кухні, як молоденька служниця Полька, дура босонога, поливає деревце апельсинове супом. Деревце це вже півроку вирощує, береже-пестить. Вихоплює Анфим з коренем дерево - так за вікно. Полька реве, і Бариба виштовхує її ногою в льох. Тут-то в його голові і повертається якийсь жорно. Він - за нею, легенько налягає на Польку, вона відразу і падає. Слухняно рухається, тільки ще частіше пхикає. І в цьому - особлива насолода Барибе. В«Що,
перина стара, з'їла, ага?В» - Говорить він вголос Чеботаріхе і показує дулю. Виходить з льоху, а під сараєм копошиться Урванка.
Бариба сидить в шинку за чаєм з Тимком. Той заводить своє улюблене - про Бога: Його немає, а все ж жити треба по-Божі. Та ще розповідає, як, хворий на сухоти, він їсть зі своїми дітьми з однієї миски, щоб дізнатися, прилипне чи ця хвороба до них, чи підніметься у Бога рука на хлопців нетямущих.
В Ільїн день влаштовує Чеботаріха Барибе допит - про Польці. Анфим мовчить. Тоді Чеботаріха бризкає слиною, тупотить ногами: В«Геть, геть із мово дому! Змій підколодна! В»Бариба іде спочатку до Тимоші, потім в монастир до ченця Евсею, знайомому Анфиму з дитинства.
Батюшки Овсій і Інокентій, а також Савка-послушник пригощають гостя вином. Потім Овсій, позичивши в Анфима грошей, відправляється з ним і Савкою гуляти далі, в Стрільці.
На Наступного дня Овсій з Барибой йдуть в Іллінську церкву, де зберігаються гроші Овсія, і чернець повертає Анфиму борг. З тих пір крутиться Бариба біля церкви і одного разу вночі після святкової служби - шасть у вівтар за грошиками Євсея: на кою ляд вони ченцеві?
Тепер Бариба знімає кімнату в Стрілецькій слободі у Апросі-салдаткі. Читає Анфим лубочні брошури. Гуляє в полі, там косять. От би так і Барибе! Та ні, не в мужики ж йому йти. І подає він прохання в казначейство: авось візьмуть писарем.
Дізнається Овсій про пропажу грошей і розуміє, що вкрав їх Бариба. Вирішують ченці напоїти Анфімку-злодія чаєм на заговореної воді - авось зізнається. Сьорбає Бариба з склянки, і хочеться сказати: В«Я вкравВ», але мовчить він і лише посміхається звіриного. А засланий в цей монастир дьяконок підскакує до Барибе: В«Ні, братику, тебе ніякої розрив-травою не проймеш. Міцний, литий В».
неможуть Барибе. На третій день тільки відлягло. Спасибі Апросе, виходила Анфима і стала з тих пір його Сударушка.
Осінь в цей рік якась недолуга: падає і тане сніг, і з ним тануть Барибін-Євсєєва грошики. З казначейства приходить відмова. Тут-то Тимоша і знайомить Анфима з адвокатом Семеном Семеновичем, прозваним Моргуновим. Він веде у купців всі їхні делишки темні і ніколи не говорить про Бога. Починає Бариба ходити у нього в свідках: обумовлює, кого велить Моргунов.
В країні все палає, на сполох б'ють, ось і міністра вгатили. Тимоша і Бариба з приятелями перед пасхальної вечерею сидять у трактирі. Кравець все в хустку покашлює. Виходять на вулицю, а Тимоша повертається: хустка в трактирі проронив. Нагорі шум, постріли, викочується стрімголов Тимоша, слідом хтось стрілою і - в провулок. А інший, його спільник - чорнявенький мальчішечка, лежить на землі, і власник корчми старий Чурилов штовхає його в бік: В«забрала! Убег один, зі ста рублями убег! В»Раптом підскакує злий Тимоша:В« Ти що ж це, нехрист, вбити хлопця-то за сто карбованців хочеш? В»На думку Тимка, Чурилова від сотні не убуде, а вони, може, два дні не їли. В«Ясла б до нашого сонного озера дійшло, в самий б вир поліз! В»- говорить приятелям Тимоша про революційні подіях.
Понаїхали з губернії, суд військовий. Чурилов під час допиту скаржиться на Тимошку-дерзеца. Бариба ж раптом говорить прокурору: В«Хустки ніякого не було. Сказав Тимоша: справа вгорі є В».
Тимошу заарештовують. Справник Іван Арефьіч з Моргуновим вирішують підкупити Барибу, щоб той показав на суді проти приятеля. Шість четвертних да местішко урядника - не мало ж!
В ніч перед судом нудить всередині у Бариби якийсь Мурашов надоедний. Відмовитися б, приятель таки, якось чудно. Але життя-то всього в Тимоші піввершка. Сняться іспити, поп. Знову провалиться Анфим, другий раз. А мозговатий він був, Тимоша-то. В«Був?В» Чому В«бувВ»? ..
Бариба впевнено виступає на суді. А вранці у веселий базарний день стратять Тимошу і чорнявенька мальчішечку. Чийсь голос говорить: В«шибеник, дияволи!В» А інший: В«Тимошка Бога забув .. Скінчилося у посаді старовинне житье, збаламутили, да В».
Білий новенький кітель, погони. Йде Бариба, радісний і гордий, до батька: нехай-но тепер подивиться. Буркан постарілий батько: В«Чого треба?В» - В«Чув? Три дні як справили В». - В«Чув про тебе, як же. І про ченця Овсія. І про кравця теж В». І раптом затрясся старий, забризкав слиною: В«Во-він з мово дому, негідник! Во-він! В»
Очумілий, йде Бариба в чуріловскій трактир. Там веселяться прикажчики. Вже здорово навантажившись, рухається Бариба до прикажчика: В«У нас тепер сміятися з-строго НЕ д-дозволяется ... В»Погойдується величезний, чотирикутний, гнітючий, ніби не людина, а стара воскресла курганна баба, безглузда російська кам'яна баба.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту briefly.ru/
