Курсова робота
Історія сіл (Грабовець, Білоскірка, Козівка)
План
Історія села Грабовець
Історія села Білоскірка
Історія села Козівка ​​
Список використаної літератури
Додаток
Історія села Грабовець
Центр сільської ради з 1991 р., Якій підпорядковано с. Білоскірка. Розташоване за 17 км від Тернополя и за 6 км від найбліжчої залізнічної станції Прошова. Село знаходится на південний схід від Тернополя и розташоване на лівому березі р. Гнізна, Яки огінає Його великим півколом. Кількість жітелів за данімі перепису (2001 р.) становила 816 ОСІБ, а у 2002 р. - 850 ОСІБ.
За переказ, в кінці XVII ст. на місці, де розташоване село Грабовець, Було невелика поселення, жітелі Якого проживали в Грабовому лісі и охороняється сусіднє містечко Баворів від набігів татар. Після зруйнування татарами Баворова частина Його жітелів переселитися до Грабівця. Так з'явилося село Грабовець. Пізніше згадується у Йосіфінській метріці 1785 р.
Пам'ятки села.
дерев'яних церкву Було збудовано 1881 р., альо вон згоріла. Місцевий поміщік ​​О. Созанській, на Вимоги батька, збудував кам'яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Її будівництво Було розпочато 1887 р и закінчено 1906 р. Ян Білінській - Перший священик Грабовецької церкви (до 1897).
Пам'ятник січовім стрільцям Було Виготовлено у 1927 р. скульптором з Товстолуг Миколою Назарко. Кошти на спорудження пам'ятника віслав
з далекої Америки житель Грабівця Іван Вішньовській, Який через нестаткі віїхав на заробітки. Альо польська Влада не дозволила Встановити пам'ятник. Лише у 1941 р. завдякі ініціатіві жителя села Івана Березовський пам'ятник Було встановлено. З каменю постала жінка з вінком у руці, и жітелі назвали його "Молодою Україною". У 1945 р. пам'ятник Було зруйновано и реставровано Ліше у 1990 р.
На кошти Івана Вішньовського у 1936 р. Було збудовано Український Народний дім.
Пам'ятник воїнам-односельцям, полягли на фронтах ІІ світової Війни БУВ Відкритий у 1975 р. на кошти місцевого колгоспі "Комунар" (голова правління - Котко В.А.).
Фігура-оберіг для Захист від стіхійніх лих збудована у 1897 р. стараннями жителів Грабівця Стефана Бобрівця и Його дружини Катерини. За комуністічної влади Споруди Було пошкоджено и реставровано жителями села у 1991 р.
пам'ятних хрест на честь скасування панщини Було поставлено в центре села у 1874 р.
У 1897 р. Було споруджено пам'ятний хрест Тверезості.
Будівля Панська Будинку ("Палац") Була збудована у 1891 р. після 1920 р. дом Як и ВСІ навколішні земли належали польській Академії наук. За комуністічної влади приміщення вікорістовувалось Під школу, а зараз в ньому розташована сільська рада.
Нове приміщення Грабовецької ЗОШ І-ІІ ст. Було збудоване у 1987 р. У селі працює клуб, бібліотека, ФАП, крамниці.
На околіці села розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення - відслонення нижнього девону площе 0,7 га, Яки взята під охороною держави у 1994 р.
Події національно-визвольного руху 30-40 рр.. ХХ ст.
Серед учасніків оунівського підпілля Була жителька села Кучмій Марія Іллівна 1925 р.н. член ОУН, Станично. Заарештована 24.06.2023 р. слідчім відділом УМДБ у Тернопільській обл. Засуджена 18.08.2023 р. до 10 років виправно-трудових таборів і 5 РОКІВ Позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільнена 01.10.2023 р. Реабілітована у 1993 году.
До середини липня 1945 р. в районі Грабівця діяла боївка "Хіроман" чісельністю 7 ОСІБ
Видатні постаті села.
Кордуба Мирон Пилипович (29. VIII. 1894 р., м. Тернопіль - 21. І. 1980 р, там само) - релігійній діяч, священик УГКЦ. Воювали в УСС и УГА (1914-1919). Був парохом у селах Грабовець, Товстолуг та Кіп'ячка. 1945 р. Виступивши проти ліквідації УГКЦ, за що БУВ репресованій.
Орест Березовський - кандидат медичних наук. Народився в 1941 р.
У селі проживав співає Борис Щавурській (1989-2000).
Післявоєнні роки.
У травні 1944 р. Було Створено Грабовецький МТС. Першим її директором БУВ Призначений Іван Горобівській. На цею годину підприємство нараховувало 34 Працівники.
У червні 1958 року МТС Була реорганізована в ремонтно-тракторного станцію (РТС) Із числом працюючих 71 особа. У травні 1961 р. РТС перейменовано на Тернопільське районне відділення "Сільгосптехніка", його призначення та розмістілося у Великих Бірках, а в квітні 1964 р. розпочало роботу.
З листопаду 1995 р. підприємство реорганізовано у ВАТ "Агропромтехніка".
Історія села Білоскірка
З 1991 року належиться до Грабовецької сільської ради.
Село знаходится за 12 км від обласного центру и за 6 км від найбільшої залізнічної станції Прошова. Білоскірка лежить на вісочіні, котра Стрімко спадає до лівого берега р. Гнізна. Найвищий точка з південно-східного боку села становіть 342 метрів над рівнем моря.
За данімі перепису 2001 р. кількість жітелів становила 368 ОСІБ (У 2003 р. - 373 особини).
Походження назви села.
Є кілька версій походження назви села. За дере, назва вінікла от прізвіська або й ім'я, мотівованого характерною Ознакою зовнішності Його носія - білою шкірою, білим обличчям
За другою версією пріпускають, Що колись Це Було грабарське поселення, тобто в ньому розвивалась шкіряна промисловість чі дубильні праворуч, а самє Виправлення, дублення шкірі, тобто білошкірніцтво.
Ще одну версію вісунув історик Я. Стоцький, Який вважає, Що назва села походить від білого каменя - білої скіркі (шкірі) горбків, Що тягнуться пасмом Між Білоскіркою и Грабовця, де Це біле каміння Виступає на поверхні білими острівцямі на зеленому кілімі горбків.
Жітелі села добувалі цею камінь донедавна, галі РОКІВ тридцять тому для Будови хат, хлівів, а кож на продаж.
Перша писемна згадка - 1650 року, в контексті "присяги селян Теребовельської земли про спустошіннє сіл. 3 лютого - 11 березня н.ст. 1650 ".
раптом село згадується в Йосіфінській метріці 1785 року.
Пам'ятки села.
У 1936 р. українці Білоскіркі заклали фундамент Під греко-католицьку церкву Із назв Пресвятого Серця Христового. Місце БУДІВНИЦТВА освятивши парох сіл Грабівця и Білоскіркі о. Мирон Кордуба (1894-1980).
Місцем для церкви ставши місто мешканцям села Федора Кожушко, котрой зроб цею дар на пам'ять про Загибла Під годину Першої світової Війни свого сина Михайла. До 1939 р. Вдалині вимурувати Майже метр стіні церкви, альо пріхід Червоної Армії и наступні Події зупінілі будівництво. Комуністична влада у 1939-1941 рр. розібрала недомуровані стіні храму. 12 жовтня 1992 р. в сільському клубі відбуліся збори мешканців села, на котрой Було вірішено відновіті будівництво церкви.
Архітектором храму на фундаменті 1936 року є виходець з Білоскіркі, а в Сейчас годину архітектор Зі Збаража Василь Скочиляс. Вітраж храму віготовіла у 1994 р. художник Зі Збаража Ольга Чорна, а іконостас зроб у 1995 р. майстер Петровський Із Великих Бірок. Дзвініця вімурувана у 1995 р. сільськімі майстрами Під керівніцтвом Михайла Вішньовського. 16 липня 2000 р. на свято Христа Чоловіколюбця (народна назва - Серця Христового) Церкви освятив о. мітрат Василь Семенюк у супроводі парохів навколішніх сіл та у прісутності кількох сотень віруючіх.
Біля дороги Між селами Білоскірка и Грабовець встановлено фігуру Матері Божої, Яка за часів комуністічної влади Була зруйнована и кинуть в р. Гнізна. При фінансовому спріянні жітелів села Томків Галини и Заблоцької Ольги її Було відновлено влітку 1999 р.
У 1898 р. при в'їзді в село Було поставлено хрест. У 1999 р. Було від...
