МІНІСТЕРСТВО освіти и науки
Чернівецький національний університет
Реферат
Чернівецькі некрополі
Тоненької Надії
(1-курсом, 121гр.)
Чернівці 2003
Християнські та іудейські цвинтарі - невід'ємна складового частина Чернівців.До цього спричинилися жваві демографічні процеси, течія якіх селила в міськіх мурах Різні народи, котрі жили за Своїми звичаєм, сповідувалі притаманне їм віру. Того Кожна громада молилася у своєму храмі, відсілала ДІТЕЙ до запровадженої нею школи, хова померлих на облаштованому її силами цвинтарі.
Розташоване на торговельно шляху Краків - Львів - Коломия - Сучава - Білгород на Чорному морі, головне місто Буковинського краю прийомів до себе представніків різніх народів. У ньому мешкали українці та румуно, німці та євреї, поляки та вірмені, угорці, чехи, словаки, словенці, турки, татари, греки, Росіяни. Ці динамічні спільноті наклав Свій відбіток на історичний Розвиток Чернівців, залиша чималі спадок по собі. Цвинтарі без сумніву одна з Його ознак.
Досі спеціалізованого и кваліфікованого Дослідження чернівецькіх некрополів не проводилося, хоча окремі згадка про Кладовище Міста зустрічаються у краєзнавчіх працях місцевіх історіків, як-від Ф. А. Віккенгаузера, Ф. Ціглауера, Р.Ф. Кайндля, І. Гроніха, О. Масан та І.Чеховського
Історична Традиція розпоряділася так, Що при шкірному чернівецькому Християнська храмі існував цвинтар, на якому покоїліся пріналежні до нього віруючі. Хова Всіх, не звертаючи Увага на ті, помер небіжчік природною смертю чи від якоїсь інфекційної хвороби, Що часто-густо тягнуло за собою спалахі в місті різніх епідемій. Така Ситуація зберігалася в Чернівцях до 70-их РОКІВ ХYІІІ Століття. Після підпісання Кючук-Кайнарджійського мирного договору, Що завершивши російсько-турецький війну 1768-1774
рр., Буковина, котра досі входила до складу Молдавська князівства, відійшла до Австрійської імперії
У першій половіні ХІХ ст. спостерігається значний Приплив до Чернівців нових жітелів, чісельність якіх Зростай. Смороду Безкоштовно отрімувалі Земельні наділі, кредити Під забудови ТОЩО.
Хоч Чернівці Зростай, альо смороду довго Залишани невпорядкованімі. І Як наслідок, у місті вінікла серйозна санітарно - епідеміологічна проблема, пов'язана Зі спалахом холери на Буковіні, а ВСІ Кладовище знаходится в межах Міста, Що Було Дуже небезпечний для Його мешканців. У зв'язку з ЦІМ підшуковуються Місця, зручні для облаштування Кладовище, які булі б безпечні Із санітарно-епідеміологічніх міркувань.
У 1848 р., коли громадськість Міста звернули до муніціпалітету з Проханов перенести Місця поховання євреїв на Інші прістосовані для ціх цілей ділянкі, вінікло питання Стосовно старого Християнська Кладовище його призначення та Було переповнення и знаходится близьким от помешкання. У квітні 1850 р., Згідно з рішенням Буковінської окружної управи, булав створі Спеціальна комісія, Що складалася Із представніків усіх існуючіх тоді у Чернівцях релігійніх конфесій, якій дали доручення розглянуті впоратися Щодо переносу и Розширення Кладовище. 25 вересня 1855р. Крайова начальник Вінклер домагався розташуваті Кладовище для померлих від холери на пагорбі Гореча и в кінці гори Домінік. У 1866р. на Горечі розмістілі Такі Кладовище: Римо-, греко-та вірмено - католицький; православної ; Євангелістське; Іудейське.
Ще в 1831 р. Під годину епідемії холери на пагорбі Гореча булі закладені Перші поховання померлих від цієї хвороби городян.
Одним Із найстарішіх поховань Серед тих, які зберегліся на цьому цвинтарі, є могила Йосифа Шнірха, Що помер в 1836р. У 40-их роках ХІХ ст. кількість могил збільшується. У цею Період тут ховають Лазаря Міхаловіча (1840р. кв. № 61), Людвіга Денаровського (1840 р. Кв. № 54). та інших. У 60-их роках ХІХ ст. австрійське командування ухвалило збудувати в Чернівцях Великі склади амуніції. Тодішній бургомістр Яків Петрович вірішів перенести поховання, котрі підпадалі Під військову забудови, на цвинтар до Горечі. Це Була Тільки Ідея, Яку розвінув Його наступнік Антон Кохановській. І у 1866 р. перепоховано на Горечі велику кількість останків померлих. Цього ж року новий цвинтар Було освячена и офіційно зареєстровано.
починаючих з середини 60-их РОКІВ ХІХ ст., померлих християн хова Тільки на Горечі. З годиною цвинтар розшірювався, територія загущувалася новімі могилами.
Насамперед вулиця, на якій розмістівся цвинтар, отримавших назви "Фрідгофсгассе". Відповідно до "Особлівої постанови про Кладовище", на цвинтарі передбачалося п'ять відів поховань: родовий склеп, Сімейне Місце поховання; Власне Місце поховання; Окрема Місце поховання; Загальне Місце поховання. Всі без вінятку поховання повінні булі Отримати Свій порядковий номер, Який заносівся до протоколу поховань. Напису на монументах, пам'ятниках чі Хресто підлягалі ЗАТВЕРДЖЕНЕ управлінням.
За розробка будівельного інженера Реллі територія Християнська Цвинтар становила ансамбль садово - паркової архітектури. Проводить роботу по осушуванню теріторії, які доручаліся фірмі Є. Таубера.
Розширення міського некрополя продовжувалось и в Період румунський правління. Зокрема у 1942 р. начальник ТЕХНІЧНОГО відділу прімарі Еп. Осадець рекомендував адміністрації Кладовище зайнятості ділянку площе 2,9 га, Що знаходится позаду Кладовище Між вулицею Авіаторілор (тепер Московської Олімпіаді) i старою дерев'яною церкви Успіння Богородиці на Калічанці. ЦІМ земельних набутком процес Формування сучасної цвінтарної теріторії Фактично и завершівся.
Ще в 1783 р. цісар Йосиф ІІ видав рескрипт, Якиме дозволялося споруджуваті надмогільні пам'ятники найбільш заслужених перед Влад особам. У середіні ХІХ ст. надгробок МіГ дозволіті собі шкірні. Внаслідок цього цвинтар чимраз Більше набирати репрезентативного характеру, ставали Царина творчості будівнічіх художніків, скульпторів, поетів.
Для оздоблення Цвинтар найбільше прислужилися Місцеві майстри: Карл Кундль, Лаврін Кукурудза (Віготовів надгробкі на могилах Сидора Воробкевича, Франциска Вайди та Міхала Регвалда), Микола Жемна (надгробкі Гуго Жуковського, Георге де Реус-Мірзі, гробівець Морошкевічів).
Батьківщина Москалюків мала каменярські МАЙСТЕРНЯ, Яка знаходится на Вулиці Руській. Карл Москалюк БУВ головою фірмі. Вона проіснувала до качанів 40-їх РОКІВ ХХ ст.
На цвинтарі зберегліся роботи й інших чернівецькіх майстрів: Карла Готтмана, Н. Легерлеца, Бетону Реба, Д. Дюкштайна-Чізека.
Для спорудження Чисельність надгробків, гробівців, каплиць потрібен БУВ материал. ВІН завозівся з Трансільванії, Добруджі, Поділля. Розробка кам'яних кар'єрів проводить в долині Дністра, поблизу сіл Чунькова, Василева, Дорошівців, Самушина, в самих Чернівцях працювать Керамічні та цегельні заклади. Оздоблення надмогильних пам'ятників не могло обійтіся без металевих ВИРОБІВ: хрестів, огорожі, ліхтарів, вазонів ТОЩО. Виготовлення ціх та інших промов Займан робітня Володимира Будзінського.
На Християнська цвинтарі знайшлі Свій починок люди різніх національностей, професій и конфесійної пріналежності, котрі мешкали в Чернівцях. Тут знаходяться могили вчених: Гуго Жуковського, Франца Вікенгаузера, Фердинант Ціглауера; педагогів: С. Шпойнаровського, В.Корна, Ю. Кобилянська; п'ятьох чернівецькіх бургомістрів та інших. Велику Частину поховань Християнська некрополя становляит могили церковних діячів, інженерів, літераторів, які Своєю працею прімножувалі славу Буковинського краю. Тут знайшов Свій спочінок "буковинський соловейко "Юрій Федькович (1888р.). За свідченням сучасніків, день поховання письменника відавілі морозним, альо похорону БУВ багатолюдній.
На цьому кладовіщі поховані письменники: брати Григорій и Сідір Воробкевічі, Ольга Кобилянська, Євгенія Ярошінська. Тут же спочіває Німецький письменник, автор багатьох розвідок з Історії Буков...
