ПРИРОДА ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ ТА СПОСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
ПЛАН
1. СПЕЦИФІКА ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ ТА ЇХ ПРИЧИНИ
2. ДИНАМІКА І ТИПОЛОГІЯ ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ
3. ФОРМИ І СПОСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ
етнічний конфлікт територіальна претензія
1. СПЕЦИФІКА ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ І ЇХ ПРИЧИНИ
Сучасне людство являє собою досить складну етнічну систему, що включає в себе кілька тисяч різного роду етнічних спільнот (націй, народностей, племен, етнічних груп і т.п.). При цьому всі вони відрізняються один від одного як своєю чисельністю, так і рівнем розвитку. Нерівномірність соціально-економічних, етнічних та демографічних процесів у розвитку народів світу по-своєму відбилася в політичній мапі світу. Всі населяють планету етнічні спільності входять до складу трохи більше 200 держав. Тому більшість сучасних держав поліетнічності. Особливо характерна поліетнічність для країн, що розвиваються. Так, наприклад, тільки в Індії проживає декілька сотень етнічних спільнот різного типу, в Індонезії їх нараховується більше 150, в Нігерії офіційно живе 200 народів, в Кенії - більше 70 і т. д.
Вся ця строкатість етнічної структури закономірно породжує різного роду проблеми, протиріччя, напруженість, конфлікти в відносинах між народами. Одні з них носять затяжний характер і тривають вже декілька десятиліть (ірландці та англійці в Ольстері, фламандці і валлони в Бельгії, англо-і франкоканадці в Канаді), інші різко загострилися в останні 10-15 років (колишні республіки СРСР і Югославія, ряд країн Африки). Практично всі вони є міжетнічними. За даними Стокгольмського міжнародного інституту по дослідженню проблем миру, більше 70% всіх військових конфліктів в середині 90-х років по всій планеті були міжетнічними. Тому проблема етнічних конфліктів в етнологічної науки є, мабуть, самим важливим і актуальним напрямком досліджень.
Поняття В«міжетнічна напруженістьВ». Природа будь-якого соціального конфлікту, в тому числі і етнічного, завжди складна і суперечлива, оскільки має цілий комплекс причин і кон-фліктогенних факторів, явні і латентні (приховані) інтереси сторін, певні етапи розвитку та форми протиборства. Проте всякий етнічний конфлікт починається з етнічної напруженості, особливого психічного стану етнічної спільності, яке формується в процесі відображення груповим етнічним свідомістю сукупності несприятливих зовнішніх умов, що порушують інтереси етносу, дестабілізуючих його стан і утрудняють його розвиток.
Як і будь-який живий організм - а етнос є біосоціо-культурним утворенням, - етнічна спільність або противиться деструктивних дій, або шукає форми адаптації, щоб їх послабити. Тому стан міжетнічної напруженості - не тільки психологічний фон конфлікту, але і спосіб мобілізації внутрішніх психологічних ресурсів етносу для захисту своїх інтересів.
Ступінь етнічної напруженості залежить від структури і змісту міжетнічних комунікацій, особливостей етнічної культури взаємодіючих спільнот та історичного характеру відносин між ними. Ці компоненти знаходять своє існування у вигляді уявлень, думок, переконань, виражають відношення до існуючої практики міжетнічних відносин в державі; у вигляді етнокультурних установок, поведінкових моделей, а також в вигляді окремих фрагментів історичної пам'яті етносу, що включає оцінне знання історичних подій у сфері міжетнічних відносин.
Дуже важлива для формування міжетнічної напруженості історія міжетнічних відносин. Історична пам'ять особливо добре фіксує національні образи і вдячність. А мітинги на історичні теми сприяють переводу соціальної напруженості в міжетнічну. Завжди зручніше вказати на історичного ворога, ніж розібратися в тому, хто винуватий у сьогоднішньому становищі народу і, найголовніше, що потрібно зробити, щоб вибратися з нього. Минуле в цьому випадку починає сприйматися через призму сьогодення.
Етнічна напруженість як масове психічний стан заснована на емоційному зараженні, психічному навіюванні й наслідуванні. Соціально-психологічні процеси в мітингуючої натовпі близькі до масової психології натовпу, де індивід знижує рівень критичного ставлення до себе і відповідальності за свою поведінку, де йде зсув від раціонального до емоційному, усвідомлення спільної сили і особистої анонімності.
Психологи спостерігають в групі кумулятивний ефект - посилення емоційної хвилі, як правило, тривожного або агресивного змісту. У натовпі дуже легко перейти від емоцій до дії - для цього натовпі потрібен лідер або лідируюча група. Тут дуже велика ймовірність переходу до насильству, що ще більше підсилює міжетнічну напруженість.
Значно стимулюють процес нагнітання міжетнічної напруженості чутки, стрімко циркулюють у системі неформальних комунікацій. Слух - це неточне опис реального або вигаданого події, що відображає загальні настрої в суспільстві, етнічні установки та стереотипи. Дуже небезпечно не звертати уваги на чутки, бо інформаційний вакуум або перекручена інформація в ЗМІ викликають нове коло чуток.
Також потрібно сказати, що міжетнічна, як і соціальна, напруженість характеризується таким прикордонним психічним станом, як масова невротизація, а на цій основі розвиваються страх культурної асиміляції і відчуття необхідності етнічної консолідації. Ці стани відрізняються підвищеним емоційним збудженням, що викликає різні негативні переживання: тривогу, масову національну напруженість, неспокій, дратівливість, розгубленість, відчай.
Такі стани викликають широкі негативні емоції, збільшується коло подразників, що провокують негативні реакції. Так, найзвичайніші, нейтральні слова сприймаються як агресивні, люди здаються менш симпатичними і т.д. Ще різкіше поляризуються відносини В«своїВ» - В«чужіВ». Своя етнічна група оцінюється більш позитивно, а чужі - більш негативно. Так, всі успіхи - це наші внутрішні заслуги, всі невдачі викликані зовнішніми обставинами, а головне - підступами зовнішніх ворогів, під якими автоматично розуміються іноетнічних груп.
Напруженість конфліктної ситуації, утрудненість інформаційного спілкування і переконаність партнерів у взаємній несумісності створюють умови для формування у них стану агресивності. Добре відомо, що таке психічний стан робить людину несприйнятливою до раціональної поведінки. Будь-яка дія в таких умовах викликає різку відповідну реакцію іншої сторони і в підсумку завершується загальним протиборством її учасників. Тому під етнічним конфліктом розуміється соціальна ситуація, обумовлена ​​розбіжністю інтересів і цілей окремих етнічних груп в рамках єдиного етнічного простору або етнічної групи, з одного боку, і держави, з іншого, виражається в прагненні етнічної групи змінити своє положення у відносинах з іншими етнічними групами та державою.
Міжетнічна напруженість і конфлікти породжуються не самим фактом існування етносів, а політичними, соціально-економічними та історичними умовами та обставинами, в яких вони живуть і розвиваються. Саме в цих умовах знаходяться основні причини виникнення міжетнічних конфліктів. Відповідно в залежності від причин і цілей етнічні конфлікти можна типологізувати і систематизувати.
Причини етнічних конфліктів. В основі будь-якого етнічного конфлікту, як правило, лежить ціла група причин, серед яких можна виділити головні і другорядні. Найчастіше в якості головних причин етнічних конфліктів виступають територіальні суперечки, міграції і переміщення, історична пам'ять, прагнення до самовизначення, боротьба за матеріальні ресурси або їх перерозподіл, претензії на владу національних еліт, конкуренція між етносами в сфері поділу праці та ін
Територіальні суперечки. Як ми вже відзначали, у сучасному світі налічується кілька тисяч етносів, які проживають в кордонах більш ніж 200 держав. Це означає, що більшість сучасних держав є поліетнічність. Їх створення найчастіше су...
