СУЧАСНА НАУКА ПРО сутності етносу і етнічності
План
1. Поняття В«етносВ» і В«етнічністьВ»
2. Примордіалізму
3. Інструменталізм
4. КОНСТРУКТИВІЗМ
5. Теорія етносу В ВІТЧИЗНЯНОЇ етнології
1. Поняття В«етносВ» і В«етнічністьВ»
етнос спільність
Люди, що населяють нашу планету, утворюють безліч різноманітних спільнот. Особливе місце серед них як за значущості в культурі, так і по стійкості в історії займають спільності, іменовані в повсякденному російською мовою народами, а в науковій літературі - етносами. Сам по собі термін В«етносВ» використовується в етнологічної літературі вже досить давно, проте наукове осмислення його як спеціального поняття для позначення особливої вЂ‹вЂ‹спільності людей відбулося, по суті, лише в останні десятиліття. У сучасній етнології це поняття нерозривно пов'язане з поняттям етнічності. У 60-90-ті роки у світі з'явилося величезна кількість наукових публікацій з цієї проблеми. Завдяки їм поняття В«етнічністьВ» міцно закріпилося в категоріальному апараті політології, історії, етнології, соціології та інших соціальних наук.
Однією з основних причин зрослого інтересу до проблем етносу і етнічності з'явилася та обставина, що етнічні відносини стали відігравати досить значну роль в суспільному житті багатьох держав і народів, тому ігнорувати їх було просто неможливо. Так саме життя спростувала пануюче з початку XX сторіччя в світовому громадській думці та етнологічної науці переконання, що фактор етнічності буде поступово втрачати своє значення в житті людей внаслідок процесів модернізації, індустріалізації, демократизації, розвитку громадянського суспільства. Та ж точка зору переважала у вітчизняному суспільствознавстві. Однак історична практика показала, що етнічність, а також пов'язані з нею різні форми етноцентризму і навіть націоналізму не тільки не втратили, але й значно посилили свою роль у сучасній соціальній, політичній і культурного життя. Надзвичайно гостро в даний час стоять етнічні проблеми у багатьох регіонах земної кулі, в тому числі і в республіках колишнього Радянського Союзу та сучасної Росії.
Однак, незважаючи на гостроту етнічних процесів і найпильнішу увагу до них представників різних наук, як у вітчизняній, так і в світовій етнології до теперішнього часу не склалося загальноприйнятого розуміння сутності етносу і етнічності.
Оволодіння основами будь-якої науки, у тому числі й етнології, припускає уважне вивчення основних її понять. В етнології такими поняттями як раз і є поняття В«етносВ» і В«етнічністьВ».
Термін В«етносВ» (ethnos) з'явився в давньогрецькою мовою, де він мав кілька значень, серед яких основними були: народ, плем'я, група людей, іноземне плем'я, язичники, стадо, рід і ін Приблизно в VI-V ст. до н.е. панівним значенням цього слова стає В«Плем'я, народ негрецького походженняВ» (В«негрецькі плем'яВ»). У цьому значенні воно увійшло у римську культуру і латинську мову. У зв'язку з його латинізацією з'являється прикметник В«етнічнийВ» (ethnicos), яке використовується в біблійних текстах в значенні В«язичницькийВ», В«нехристиянськийВ».
Аж до кінця XVIII в. вживання поняття В«етносВ» було дуже обмеженим. І лише в XIX ст. цей термін став застосовуватися в науковій літературі в значенні В«народВ». Багато в чому це заслуга відомого німецького етнолога А. Бастіна, який розглядав поняття В«НароднийВ» та В«етнічнийВ» як синоніми, а під поняттям В«етнічнийВ» подразумевал культурно-специфічний вигляд народу.
Значний внесок у розробку теорії етносу в 20-і роки нашого століття вніс російський етнограф С.М. Шірокогоров, який вважав, що етнос - це форма розвитку та існування людства. Відповідно до його визначення, В«етнос є група людей, що говорять на однією мовою, визнають своє єдине походження, що володіють комплексом звичаїв, укладом життя, що зберігаються й освячені традицією і відрізняють його від таких інших груп В»(Шірокогоров С. М. Дослідження основних принципів зміни етнічних та етнографічних явищ. - Шанхай, 1923. - С. 13).
Широке звернення до етнічної проблематики мало місце в 60-і роки нашого століття. До того часу в науковому ужитку виявляється значна кількість етнологічних термінів. Саме тоді в англомовній літературі широке поширення набув термін В«ethnicityВ» (Російський переклад - В«етнічністьВ»). Поряд з цим терміном за кордоном стало використовуватися поняття В«ethnicВ» для позначення індивіда як представника певної етнічної групи.
У вітчизняній етнології з самого початку вживання терміна В«етносВ» за ним утвердилося значення В«народВ». Разом з тим для позначення різних форм етнічних спільнот та відносин у науковій літературі вживаються і похідні від цього слова терміни. Серед них часто використовується поняття В«етнічністьВ» як якась категорія, що позначає існування відмінних рис етнічних груп або ідентичностей. Цей термін акцентує увагу насамперед на поліетнічному характері більшості сучасних суспільств. У визначенні змісту цього поняття серед етнологів також немає єдності. Можна стверджувати лише, що термін В«етнічністьВ» прийшов у вітчизняну етнологію із західної етнологічної науки, де він визначається приблизно як сукупність характерних культурних рис етнічної групи. Це відповідає англомовної трактуванні розглянутого терміна, в відповідно до якої етнічна група розуміється як частина більш широкого соціокультурного оточення, що знаходиться з цим оточенням в конфліктних відносинах, що виражається в специфіці тих культурних рис, які визначаються як етнічність.
Характерною рисою вітчизняної етнологічної науки є те, що в ній завжди переважали теоретичні погляди на етнічні спільноти як на реально існуючі об'єкти, яким властиво, як і будь-яким біосоціокультурним системам, суворо послідовне поетапний розвиток: народження, функціонування, взаємодію, еволюція, смерть або трансформація.
Проблема етносу в сучасній науці. В залежності від аспекту дослідження та методологічного підходу у сучасній етнологічної науці виявилися представленими різні теорії етносу. Це, по-перше, пасіонарна теорія етносу Л.М. Гумільова; по-друге, дуалістична концепція етносу Ю.В. Бромлея, по-третє, інформаційна концепція етносу М.М. Чебоксарова і С.А. Арутюнова; нарешті, системно-статистична, або компонентна, теорія Г.Є. Маркова і В.В. Піменова.
Пасіонарна теорія етносу Л.М. Гумільова. Основний акцент у змісті цієї теорії автор робить на ідеї, що етнос являє собою фізичну реальність, одягнену в соціальну оболонку. Історія людства розглядається Гумільовим як послідовна ланцюг численних етногенезів, причиною яких є пасіонарні поштовхи - Свого роду микромутации, що викликають появу особливо енергійних і діяльних людей - пасіонаріїв, об'єднаних спільними цілями та інтересами. Витоки цих мутаційних процесів знаходяться в біосферних явищах Землі. У продовження свого росту і розвитку етнос проходить кілька стадій від молодості до глибокої старості і смерті, що обумовлене витратами енергії пасіонарності.
Дуалістична теорія етносу Ю.В. Бромлея. Вихідна ідея даної теорії полягає в тому, що в етносі поєднуються, з одного боку, власне етнічні властивості і характеристики (Етнічний мову, народно-побутова культура, обрядова діяльність, етнічне самосвідомість, закріплене в етнонімі - самоназві етносу), а з іншого боку, ті характеристики, які розглядаються переважно в якості умов формування й існування власне етнічних елементів (Природно-географо-територіальні, економіко-соціальні, державно-правові і т.п.). У відповідності з цим поділом будь-який етнос отримує подвійну (дуалістичну) природу і розкривається в двох сенсах - вузькому і широкому.
Етнос у вузькому сенсі був названий автором теорії Етнікос і включав в себе власне етнічні характеристики. Етнос в широкому сенсі був названий етносоціальних організмом і являв собою поєднання власне етніч...
