етнології як науки, ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СО Суміжних дисциплін
План
1. СТАНОВЛЕННЯ Етнології як науки
2. Предмет етнології
3. Методів етнології
4. ЗВ'ЯЗОК етнології з ІНШИМИ НАУКАМИ
1. СТАНОВЛЕННЯ етнології як науки
Передісторія етнології. Історія будь-якої області наукового знання з більшою або меншою очевидністю свідчить, що її виникнення завжди було обумовлено практичними потребами людей. Становлення етнології як самостійної науки в цьому відношенні не є винятком. Численні історичні дослідження вчених-етнологів з різних країн переконують нас, що впродовж всієї людської історії (від первісного стану до наших днів) у людей існувала й існує потреба в знаннях не тільки про своє життя, традиціях і звичаях, але й про культуру оточуючих народів. Наявність такого роду знань дозволяло легше орієнтуватися в навколишньому світі, надійніше і впевненіше почувати себе в ньому. Протягом декількох сторіч накопичувалися етнографічні знання про близьких і далеких народах. Такого роду відомості ми знаходимо в міфах, казках, легендах стародавніх народів. У Стародавньому світі в державах Месопотамії, Єгипту, Персії в написах, графічних зображеннях і інших писемних пам'ятках тієї пори також зустрічається чимало відомостей про різних народах.
До епохи античності такого роду відомостей про далекі народи і землях було накопичено досить багато, вони були точні і докладні. Тому в Стародавній Греції і Стародавньому Римі були зроблені перші спроби навести численні знання і матеріали в систему. Вони послужили основою для народження перших етнографічних описів. Їх характерною рисою був етноцентризм, тобто поділ народів за рівнем їх культурного розвитку на цивілізовані і дикі, причому еталоном була власна культура цих Перші вчені.
У раннє середньовіччя в результаті відбулися демографічних, екологічних та соціальних змін інтерес до етнографічним знань у Західній Європі падає. Провідними центрами їх накопичення і зберігання стають Візантія, Китай і Арабський Схід.
Відродження інтересу до знань про інших народах і країнах в Західній Європі було викликано інтересами католицької церкви і колоніальною політикою європейських держав. Хрестові походи, подорожі місіонерів і купців, Великі географічні відкриття дозволили західноєвропейцям зібрати великі відомості про народи Африки, Америки, Південно-Східної Азії, а пізніше Океанії та Австралії.
З епохи Просвітництва (XVIII в.) починається безпосередня передісторія етнології як особливої вЂ‹вЂ‹науки про народи. В цей час панівною була теорія географічного детермінізму, в відповідно до якої людина, народи і культури розглядалися як продукти навколишнього природного середовища. Широке поширення набуло також уявлення про В«благородному дикуніВ», що живе за природними законами, з якого шляхом еволюції утворився сучасний цивілізований людина, що живе по законами соціуму. Обширний етнографічний матеріал став, таким чином, основою для побудови теорії поступального розвитку окремих народів і їх культур.
Виникнення самостійної науки про народах відноситься до середини XIX століття і було пов'язане з назрілої необхідністю теоретичного пояснення відмінностей в культурному розвитку народів, розуміння механізмів формування та особливостей етнічної психології, з'ясування причин расових відмінностей народів, встановлення взаємозв'язку етнічних особливостей та суспільного устрою, визначення причин розквіту та занепаду культури і історичної ролі того чи іншого народу. У відповідь на ці проблеми і почали виникати теорії та концепції, складатися наукові напрямки і школи, які поступово трансформувалися в єдину науку про народи, названу етнологією.
Сама назва науки В«етнологіяВ» було взято з грецької мови, воно складається з двох слів: etnos - народ і logos - слово, наука. В античні часи древні греки застосовували поняття В«етносВ» до іншим народам (негрекам), які відрізнялися від них мовою, звичаями, віруваннями, способом життя, цінностями і т.п.
Аж до XIX століття поняття В«ЕтнологіяВ» не мало широкого розповсюдження і спорадично вживалося при описі різного роду етнографічних процесів, але не як позначення особливої вЂ‹вЂ‹науки. Використання цього поняття в якості найменування новоутвореному Народ науки про народи і культурах було запропоновано французьким ученим Жан-Жаком Ампером, який в 1830 році розробив загальну класифікацію антропологічних (гуманітарних) наук, серед яких виділив і етнологію. Це назва досить швидко набуло широкого поширення в найбільших європейських країнах, а з середини XIX століття стало вживатися і в російській мовою.
Офіційним фактом затвердження етнології як самостійної науки стало заснування в 1839 році Паризького суспільства етнології. Проте ця подія відразу ж був ознаменований початком гострої науково-теоретичної дискусії різних напрямів і шкіл про предмет, цілях і місці даної науки. В певній мірі ці суперечки не припинилися і сьогодні. Серед них одним із самих тривалих та інтенсивних стала суперечка про змісті та значенні самої назви розглянутої наукової дисципліни. В Внаслідок багаторічних обговорень склалася досить різноманітна і строката картина значень і інтерпретацій поняття В«етнологіяВ».
Середина XIX століття виявилася вельми сприятливим часом для швидкого розвитку етнології в провідних західноєвропейських країнах. Цей процес був стимульований глобальної територіальної експансією європейців, в ході якої вони зіткнулися з народами і культурами, зовсім несхожими на їх власні. Колоніальна політика промислово розвинених країн вимагала найрізноманітніших знань про підкорених народах. Основну масу необхідних відомостей могла дати тільки етнологія, і тому нова наука користувалася підтримкою своїх урядів. В той же час в залежності від політичних і економічних інтересів різних країн розвиток етнології в Англії, Німеччини, Франції, Австрії, США мало свої особливості.
Спочатку етнологія розвивалася як наука про В«відсталихВ», тобто не створили власної державності, народах. У цій якості вона існувала аж до перших десятиліть нашого сторіччя, коли стали з'являтися уявлення про етноси як про своєрідні спільнотах людей, що не залежать від рівня їх соціально-економічного розвитку. Цей методологічний підхід домінує у етнологічної науці і в даний час.
Розвиток етнології в Німеччині. Найбільш глибокі традиції наука про народи мала у Німеччині, де ще в 1789 році сформувався науковий напрямок VГ¶lkerkunde, що ставив своєю метою вивчення позаєвропейських народів і культур. У 30-ті роки XIX століття для загального назви описів всіх інших народів, зроблених німецькими мандрівниками і вченими, став використовуватися термін В«етнологіяВ». Приблизно з середини XIX сторіччя поняття В«VГ¶lkerkundeВ» і В«етнологіяВ» стали розглядатися як рівнозначні. Обидва вони позначали самостійну і порівняльну науку про людських культурах. Синонімічне тотожність понять В«етнологіяВ» і В«VГ¶lkerkundeВ» у німецькій науці зберігається і в даний час.
Разом з тим в німецькій науці про народах склалося ще один напрям, що отримало назву В«VГ¶lkerkundeВ» (Народознавство), що вивчало головним чином німецькомовні народи та їх культури. Цей напрямок також зберігається сьогодні в німецькій науці.
Розвиток етнології в Великобританії. Становлення етнології в англомовних країнах йшло кілька іншим шляхом. Наука про народи там розвивалася як складова частина антропології. Поява антропології як біологічної науки про природу людини вчені пов'язують з виходом у 1596 році в світ книги О. Гасманна з відповідним назвою. Бурхливий розвиток антропології відбувалося в XVIII столітті завдяки колонізації, зрослому увазі до демографічним і расовим процесам. У XIX столітті в розвинених європейських країнах стали з'являтися антропологічні с...
