ЕТНІЧНА КАРТИНА СВІТУ
План
1. ЕТНІЧНА ІСТОРІЯ ПЛАНЕТИ
2. ЕТНІЧНІ ПРОЦЕСИ XX СТОЛІТТЯ
3. ГЕОГРАФІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ
4. Антропологічної класифікації
5. Мовні (лінгвістичні) КЛАСИФІКАЦІЯ
6. ГОСПОДАРСЬКО-КУЛЬТУРНА КЛАСИФІКАЦІЯ
ЛІТЕРАТУРА
1. ЕТНІЧНА ІСТОРІЯ ПЛАНЕТИ
12 жовтня 1999 в столиці Боснії місті Сараєво експертами ООН була проведена символічна церемонія, зафіксувала появу шестимільярдний жителя Землі. Сама церемонія носила умовний характер, так як в цей же день на нашій планеті народилося близько 260 тис. немовлят. Її значення полягало в тому, щоб офіційно відзначити черговий рубіж у розвитку процесу антропогенезу, який почався, за оцінками вчених, близько 4 млн років тому.
В історії людства процес зростання чисельності народонаселення був складним і суперечливим: періоди В«Демографічних вибухівВ» змінювалися періодами скорочення загальної чисельності населення. І ті й інші були викликані відповідними біологічними, соціальними та історичними причинами. У XX столітті ми є свідками все більш швидкого зростання загальної чисельності людей на планеті в цілому. Про це переконливо свідчить те, що всього лише 39 років тому населення Землі було удвічі менше, а більше половини землян ще не досягли 25-річного віку.
Протягом багатьох тисячоліть населення світу зростало надзвичайно повільно, що може бути пояснено великий залежністю людини від природи на ранніх етапах людської історії. В давнину і середньовіччя народжуваність була досить високою, але дуже високої була і смертність, яку викликали періодичні епідемії, хронічне недоїдання, часті війни і загальна низька середня тривалість життя. Рівень народжуваності в цілому опинявся ненабагато вище рівня смертності. І хоча в окремих районах виникали більш-менш сприятливі умови для зниження смертності, природний приріст населення залишався досить низьким.
До кінця палеоліту (приблизно 15 тис. років тому) загальна чисельність людей на Землі сягала приблизно 3 млн. На цьому етапі своєї історії людина освоїла менше третини сучасної ойкумени (Приблизно 40 млн м2), а середня щільність населення не перевищувала 8-10 чоловік на 100 км2. На всій іншій частині планети люди зустрічалися надзвичайно рідко. Це було багато в чому пов'язано з вимогами присвоюють типу господарства (Збиральництво, мисливство, рибальство), що використовувався людьми і вимагав великій території для забезпечення життєдіяльності невеликої групи людей.
Перехід до осілого способу життя, поширення землеробства і скотарства, що почалися на Близькому Сході близько десяти тисяч років тому, істотно послабили залежність людини від природного середовища і стимулювали зростання чисельності населення. В результаті цих новацій 4-5 тис. років тому населення Землі орієнтовно налічувало 25 млн чоловік. При цьому основна частина населення була зосереджена в Давньому Єгипті, Месопотамії, Індії, долинах річок Хуанхе і Янцзи, в Середній Азії. Вся подальша етнічна історія людства безпосередньо пов'язана з розвитком і вдосконаленням господарської діяльності людини (поліпшення агротехніки, створення нових знарядь праці, одомашнення нових видів тварин). У силу цих факторів зростання населення став відбуватися значно швидше. Його загальна чисельність на планеті до початку нашої ери (2 тис. років тому) досягла, за припущеннями етнологів і антропологів, 150-250 млн чоловік. При цьому багато регіонів Землі були ще зовсім не освоєні або заселені дуже слабо. Дані археології та палеонтології дозволяють зробити висновок, що близько 70% населення було зосереджено в Азії. Найбільш великі популяції людей були в Китаї (50 млн людина), країнах Південної Азії (35 млн.) і в Римській імперії (48 млн). На частку цих трьох регіонів припадало близько 4/5 всього населення планети. На всій решті території проживало менше 6% населення.
За дев'ятнадцять століть нашої ери загальна чисельність населення світу збільшилася в 10 разів, і цей процес розвивався нерівно. Були періоди, коли чисельність населення не зростала чи навіть знижувалася за численних воєн, навал, епідемій. Так, наприклад, в XIV столітті від епідемії чуми тільки в Європі загинуло більше чверті всіх жителів. Тому за першу тисячу років нашої ери населення світу збільшилося всього в 1,5 рази. На рубежі I і II тисячоліть основна частина населення планети як і раніше була зосереджена в Південній Азії (79 млн. осіб) і в Китаї (66 млн). На частку цих регіонів припадало 55% людства. У Європі найбільш заселеними країнами були Франція, Італія та Іспанія.
До середини II тисячоліття населення земної кулі зросло в 1,6 рази. Особливо швидко цей процес розвивався в Європі і по Росії (зростання більш ніж в 2 рази). Китай в цей період став самою населеною країною земної кулі (110 млн). Різко зросло населення Японії (з 4500000 в 1000 р. до 17 млн ​​в 1500 р.). Найбільш населеними країнами Європи залишалися Франція (15 млн) та Італія (10 млн), а місце Іспанії зайняла Німеччина (9 млн). Чисельність населення африканського континенту в цей час майже не росла.
Різке прискорення росту населення планети почалося в другій половині XVIII століття. У цей час стався перші демографічні вибух. Якщо з 1500 по 1750 р. населення збільшилося приблизно на 300 млн осіб, то з 1750 по 1900 р. - на 910 млн. Особливо різке збільшення темпів приросту було характерно для другої половини XIX століття, що пояснюється започаткованим зниженням смертності, особливо дитячої, і збільшенням середньої тривалості життя.
За чотири століття другої половини II тисячоліття (з 1500 по 1900 р.) істотно збільшилася і географія населення. У результаті Великих географічних відкриттів склалися значні міграційні рухи, особливо в країни Америки та Австралії, населення яких зросла відповідно в 10,4 і 19 разів. Населення Росії і Європи в ці століття росло набагато швидше, ніж населення Азії і Африки. Так, в Росії чисельність збільшилася в 8,1 рази, в Європі - в 4,1 рази, тоді як населення Азії за це Водночас зросла в 3,4 рази, а Африки - тільки в 2,4 рази.
У результаті до початку XX століття самою населеною країною залишався Китай (475 млн чоловік), за яким слідували країни Південної Азії (290 млн). Третє місце займала Росія (130 млн чоловік), слідом за якою розташовувалися США (76 млн), Японія (45 млн), Німеччина (43 млн), Франція (41 млн), Індонезія (38 млн), Велика Британія (37 млн). Решта країни за чисельністю населення значно відставали від них.
2. ЕТНІЧНІ ПРОЦЕСИ XX СТОЛІТТЯ
Динаміка чисельності населення на Протягом усього XX століття відрізнялася ще більшою інтенсивністю. Населення Землі зросла більш ніж на 3 млрд осіб, або практично в 3 рази. При цьому швидше за все зростало населення Латинської Америки (у 6,1 рази) і Африки (в 4,7 рази), найповільніше - населення Європи (у 1,7 раза) та СРСР (у 2,1 раза). Причини цього дисбалансу слід шукати в міграційних потоках (вони значно прискорювали зростання населення в Північній і Латинській Америці, Австралії та Нової Зеландії), наслідки двох світових воєн, дуже швидких темпах природного приросту населення в країнах, що розвиваються після Другої світової війни. Темпи приросту населення Землі протягом усього XX століття були як ніколи раніше інтенсивними. Так, чисельність населення світу в 1 млрд була досягнута приблизно в 1820 р.; 2 млрд - у 1927 р. (через 107 років); 3 млрд - в 1959 р. (через 32 роки); 4 млрд - в 1974 р. (через 14 років); 5 млрд - в 1987 р . (через 13 років); 6 млрд - в 1999 р. (через 12 років). В кінці XX сторіччя дві країни мають населення більше 1 млрд людей: Китай - 1,2 млрд і Індія - 1 млрд, а сім країн мають чисельність більше 100 млн чоловік (США, Індонезія, Росія, Бразилія, Японія, Нігерія, Пакистан).
Всього у світі в даний час нараховується 225 держав, що мають постійне населення і є суверенними. Однак всі їх на...
