План
Введення
1.Понятія В«етнічна культураВ», В«національна культура В», їх співвідношення. Місце і роль національних та етнічних культур у світовій культурі
2. Особливості розвитку і функціонування національних та етнічних культур у сучасному світі
Висновок
Список використаної літератури
етнічний національний етнос культура
Введення
Еріх Фромм зазначав: англійський джентльмен, не знімає смокінга в самій екзотичній обстановці, або дрібний буржуа, відірваний від свого середовища, відчуває себе заодно з нацією або якимись її символами. Американський фермер, відірваний від цивілізації, починає робочий ранок з того, що водружають національний прапор США. Люди постійно знаходяться в процесі напруженого пошуку культурної ідентичності.
Професор С. Хантінгтон з Гарварду, якось зауважив, що в Радянському Союзі комуністи можуть стати демократами, багаті можуть перетворитися на бідних, а бідняки - в багачів. Але російські при цьому ніколи не зможуть стати естонцями, а азербайджанці - вірменами. При цьому Хантінгтон мав на увазі культурні відмінності між народами, які, по його думку, подолати найважче. Але яким чином національні відмінності пов'язані з культурою? І чи є національна приналежність головною формою ідентифікації особистості?
Більшість людей пов'язує національну приналежність з "кров'ю". Недарма в розмовному мові використовують слово "напівкровка", маючи на увазі тих, хто народився в змішаному шлюбі. В даному випадку, самі того не відаючи, люди підходять до себе подібним, як до тваринам. У тварин "напівкровки" народжуються при змішанні чистою і простий породи, у людей - при змішанні націй. Таким чином, за словом "напівкровка" стоїть певний підхід до людини. У відповідності з ним національна приналежність передається у спадок і виражається в будові тіла, рисах обличчя і багато іншого, пов'язаному з природженими особливостями людини.
Колись так думали всі. Сьогодні в цьому впевнене більшість. Але є й такі, хто думають інакше. І якщо б не існувало людей, переконаних у тому, що з часом кровне спорідненість в якості об'єднуючої сили відступає, а на перший план виходить культура, то національне питання не мав би відношення до культурології. Тут перед нами не просто розбіжності, боротьба думок або пристрастей. По суті, в цій суперечці протистоять одна одній дві історичні реальності - етнос і нація. На зміну одному способу згуртування і, навпаки, ідентифікації в ході історії прийшов інший, але цей процес йшов довго і болісно і у багатьох народів ще не завершився.
Етнічна культура є тим, що виділяє людей з "тваринного царства" на самих ранніх ступенях розвитку. Етнографічні дослідження показали, що навіть у дикунів Південної Америки, Африки та Полінезії, і в наші дні не досягли ступеня варварства, існують способи культурної ідентифікації, тобто поділу людей на "своїх" і "чужих".
"Ідентичний" перекладається з латині як "тотожний", а "ідентифікація" - Це встановлення тотожності між предметами, процесами і інш. Зрозуміло, що повне тотожність навіть між родичами можливе лише у близнюків. Але в людському співтоваристві ідентифікація - це визнання збіги між людьми не в деталях, а в головному. І на ранніх ступенях розвитку те головне, що об'єднує людей в колектив, має явно виражені, зримі риси. На щаблі дикості люди жили згуртованими кровноспорідненими колективами. І дикун відрізняв "свого" від "чужого" насамперед по зовнішності. Але вже у диких народів етнодіфференцірующіх роль відіграє також культура. Адже "своїх" від "чужих" тут відрізняє не тільки колір шкіри, але і її розфарбування, не тільки характер волосся, але і зачіска, а також побутові і культові предмети, мову і поведінку людини.
Однак люди, на відміну від тварин, здатні і на більше, а саме на самоідентифікацію. І відбувається це на ступені варварства, коли культура включає складну систему ритуалів і міфів, в яких люди, ототожнюючи себе з тваринами і природними силами, розповідають про витоки власного роду. Міф є формою колективної самосвідомості. І в розвиненій міфології люди починають усвідомлювати не тільки свою відмінність від інших, але й своє родове єдність в особі спільного предка.
Сучасна культура користується логікою етнічних відмінностей все частіше лише як символічної системою, маскою або прикриттям економічних і політичних процесів. Знайти в наш час яку-небудь крупну однорідну етнічну структуру надзвичайно складно. Але на Сході кажуть: світ тому великий, що не відкидав жодної піщинки. Людство початку Ш тисячоліття вже не знає природних рубежів, раніше розділяли народи і племена. Сьогодні державний кордон є куди більшою перешкодою, ніж моря і гори.
1. Етнічна і національна культура
Поняття "етнічна" і "національна" культура нерідко вживаються як синоніми. Однак в культурології вони мають різний зміст.
Етнічна (народна) культура - це культура людей, пов'язаних між собою спільністю походження (кровною спорідненістю) і спільно здійснюваної господарської діяльністю. Вона змінюється від однієї місцевості до іншої. Місцева обмеженість, жорстка локалізація, відокремлення в порівняно вузькому соціальному просторі - одна з основних рис цієї культури. Етнічна культура охоплює в основному сферу побуту, звичаї, особливості одягу, народних промислів, фольклору. Консерватизм, наступність, орієнтація на збереження В«коренівВ» - характерні риси етнічної культури. Деякі елементи її стають символами самобутності народу і патріотичної прихильності до його історичного минулого - В«щі та кашаВ», самовар і сарафан у росіян, кімоно - У японців, картата спідниця - у шотландців, рушник - в українців.
В етнічній культурі панує сила традиції, звички, звичаїв, що передаються від покоління до покоління на сімейному або сусідському рівні. Визначальним механізмом культурної комунікації тут є безпосереднє спілкування між поколіннями живуть поруч людей. Елементи народної культури - обряди, звичаї, міфи, повір'я, легенди, фольклор - зберігаються і передаються в межах даної культури за допомогою природних здібностей кожної людини - Його пам'яті, мовлення і живої мови, природного музичного вуха, органічної пластики. Це не вимагає ніякої спеціальної підготовки і особливих технічних засобів зберігання і запису. Така культура не потребує своєї трансляції та в писемності і є в значній мірі дописемної культурою. Етнічну культуру можна уподібнити в якійсь мірі натуральному (але тільки духовному) господарству, має безпосередньо колективний, общинно-груповий характер. Вона самодостатня, знаходиться на повному забезпеченні. Етнічна культура позбавлена ​​авторства, вона безіменна, анонімна. Ніхто не знає, кому належить авторство дійшли до нас стародавніх міфів і творів усної народної творчості.
Досліджую етнокультурні процеси сучасності, вчені-етнологи звернули увагу на те, що сфера етнічної своєрідності кожного етносу неухильно скорочується: в одних сферах життя швидше, в інших повільніше вона уступає своє місце інтернаціонально стандартним моделям. При осмисленні такого роду культурних змін етнологи дійшли висновку про необхідність методологічного розмежування понять В«етнічна культураВ» і В«культура етносуВ», оскільки для свого нормального існування і відтворення більшість народів світу в даний час не може обходиться тільки етнічно специфічними способами життєдіяльності. У культурі кожного народу переплітаються явища, властиві тільки йому одному (Етнічна культура), з особливостями, поширеними серед багатьох етносів або властивими людству в цілому (культура етносу).
Доцільно розрізняти культуру етносу і етнічну культуру. Під культурою етносу ми розуміємо всю сукупність культурного надбання властиву даному етносу в особі його окремих представників, локальних груп, ет...
