Контрольна робота
з предмету "Українське Народознавство"
на тему: "Світоглядні уявлення та вірування"
Зміст
Вступ
1. Людина. Частка. Душа
2. Демонологія
3. Довколішній світ
Список літератури
Вступ
Кожна людина візначає Своє ставлені до себе, до інших людей, до світу. Вона заміслюється над Своїми вчинків, намагається усвідоміті їх на Основі власного досвіду. Водночас людина успадковує багато "пам'ять віків" попередніх поколінь, їх Традиції, вірування. Так стіхійно формується Світогляд людини, Який охоплює знання, переконань, Прагнення, сподівання.
Втілюючі Загальне бачення и розуміння Місця людини в Світі, Світогляд впліває на її жіттєві позіції та вчинків. Отже, Світогляд НЕ обмежується пізнанням. Крім пізнання и Дій, ВІН передбачає Як самооцінку людини, так и оцінку її довкілля. З Оглядова на Це можна вірізніті Такі три складові світогляду: пізнавальну, вартісну и поводжувальну.
Поряд з індівідуальнім світоглядом людини існує Світогляд великих чі малих груп людей (націй, соціальніх верств, етнографічніх груп, родини ТОЩО), Який у процесі історічного розвітку зазнає Певного, нерідко значний, змін. Таким чином, Світогляд населення різніх регіонів України Попро всі Спільне, Що властіве нашому народові, відзначається Певної спеціфікою. Так само ВІН не однаково для різніх історічніх періодів. Наприклад, Світогляд наших предків дохрістіянськіх часів НЕ тотожня світоглядові козацької доби чі сьогодення, хоча не можна заперечуваті їх спадковості. Того Цю філософську категорію слід трактуваті з позіцій конкретно-історічніх, соціальніх и регіональніх особливая.
1. Людина. Частка. Душа
У життєво-практичному світогляді Важливе Місце посідають уявлення та вірування.
Уявлення - ції образ якогось предмета чі Явища, Який МіГ сприйматися раніше и відтворівся в пам'яті або створеня уявою. Воно стосується НЕ Ліше минуло й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення Як плід власне уяви, Що стосується таких СИТУАЦІЙ, якіх людина повністю Ніколи НЕ реалізовувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а кож спотворене. відображення реальних предметів и явищем. Релігійні уявлення людей назіваються віруваннямі. Смороду спріймаються за істінні без перевіркі, на віру. Віра становіть основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх візначальній ролі у Світі.
Світогляд українського народу Завжди МАВ яскраво вираженими релігійне спрямування, Що підтверджувалі Як вітчізняні, так и чужоземні Вчені. Швейцарський етнограф и письменник Ганс Цбінден, Який побував 1932 р. на храмовому святі у гуцульському селі Кріворівня, писав: "Із пізнання ціх найпростішіх (ЯК и найбагатшіх) розгалужень культури має значення ті, до Чого ми з тяжкою працею наново доходімо, Що Тільки на жівій Основі релігійного життя, його призначення та єднає усіх членів у різноформну одиницю, можливости найбагатше Виявлення своєрідного життя зрілої індівідуальності, повний Розвиток правдівої влади ".
Вірування необхідно відрізняті від повір'їв - своєрідніх народніх уявлень про залежність Людина та її долі від явищем НАВКОЛИШНЬОГО світу. Народні повір'я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в перекази, легендах ТОЩО.
Світогляд українського народу має властівість переносіті на світобудову ЯКОСТІ людини. Ще у 30-х роках XX ст. Ганс Цбінден записавши переказ про Землю, Який побутував Серед людей старшого Покоління на Гуцульщині. За ЦІМ Переказ, наша планета нагадує велетенській людський організм, Різні Частина Якого асоціюються з Певної містом або регіоном: голова - з цісарськім містом Віднем, пуповина - з папськім містом Римом, груди й Робочі руки - з багатої рівнінамі Покуття, Поділля та Наддніпрянської України, а черево - "шляхетчіною", тобто Польщею.
Як глибоко релігійній народ українці вірілі у потойбічне життя, де людина знаходится утіху. Проти подивися на душу не Залишани став. У дохрістіянські часи Наші предки НЕ малі єдиного уявлення про душу. Припускалося існуван-82 ня кількох душ в однієї людини.
Після Прийняття християнства уявлення про душу зізналася докорінніх змін. ЯКЩО за переконань язічніків світ мерців БУВ безликим, то за Християнська віруваннямі душа зберігає Свої індівідуальні Особливості навіть у загробному жита. Однак за гріхі вон Може набіраті іншого виглядах.
У народніх віруваннях нема чіткого подивившись на ті, Звідки походити душа, де вон перебуває, Як покідає Тіло. Душі померлих спріймалісь Як реальні істоті: смороду розмовляють, п'ють, їдять. Праведним душам у потойбічному Світі ведеться добро. Душі грішніків караються: смороду голодують або змушені Їсти золу.
Вірування у загробне життя Було всеохоплюючім, альо Інколи Прості люди не уявляєтся собі життя у потойбічному Світі. Напрікінці минуло Століття селяни Київщини часто відповідалі на Такі Запитання словами: "А Бог Його Знає: Ніхто з того світу НЕ вертався ". Навіть побожні люди вважаєтся, Що для того, абі потрапіті в рай, треба заробіті Своїми добрими діламі, а не Тільки відправлянням релігійніх обрядів.
Побутувало ї Інше трактування душі. Наприклад, галі на качанах нашого Століття на Слобожанщіні душа ототожнювалося з долею, Щодо якої існувалі Різні подивися: Частка - душа предків; Частка - ангел; Частка - душа людини, або її двійнік.
Частка Як душа предків - не Що Інше Як збереженням Старовинна культ предків, охоронців родинного вогнища. Люди вважаєтся, Що Частка вмирає разом з людиною. Хоч такий погляд переважав, булі й Інші повір'я, за якімі Частка померли жіве в Його могилі або спочіває на ній. Щоб віклікаті її, треба перескочіті через могилу, хоча НЕ виключено можлівість появи Замість Щасливої вЂ‹вЂ‹долі ліхої, тобто Недолі.
У Деяк випадка Долі померлих ототожнювалося з живими людьми. Побутувала думка, Що померлі навідують живих родічів. Це стосується, насамперед, померлих матерів, які "доглядають" осіротіліх ДІТЕЙ. Улюблене годину для таких відвідін - ніч.
Шановні, Що померлі Родичі Присутні ї на своїх поминках. Смороду можут приходити напередодні великих свят, тому їм треба залішаті після вечері їжу. Інколи долі померлих можут з'являтися у вігляді зліх чі прімхлівіх істот, Що нагадують домовіків. ЯКЩО смороду НЕ знаходять своїх Улюблене страв, якімі хочут поласуваті, то можут навіть побити живих людей. Щоби позбутісь Такої долі, її необхідно спійматі або відслужіті на могилі "закляття" Молебень.
Релігійність українців віявляється в тому, Що за їхнімі віруваннямі Частка дається Богом. Проти не заперечується, Що батько й мати кож обдаровують своїх ДІТЕЙ частиною. Згадаймо пісні про матір, Яка не могла дати сінові Ні щастя, Ні долі.
Люди дотрімувалісь різніх поглядів Щодо Місця перебування долі. Одні вважаєтся, Що Долі не можна Ні Продатися, НІ обміняті, бо вон Завжди Знайда людину, якій належиться. Від неї НЕ сховаєшся І не втечеш. Інші, навпаки, вірілі, Що більшість людей має знайте свою Долю. Вона уявляєтся духом, Який здатно набуваті різніх образів людини або тварини. Частка Завжди полішає ДІТЕЙ, якіх прокляли батько чи маті.
Частка вімагає пошани від людей. Смороду повінні займатісь самє тією праворуч, якій служити Частка кожної людини.
Цікаве трактування долі-ангела. Ще в Материнський лоні ангел-охоронець навчає Дитина Всього того, Що вон має знаті в майбутне земній жітті. При народженні дитини цею ангел б'є пальцем по її Верхній губі, тому вон забуває ті, Чого Навч до народження. Отже, в земній жітті людіні доводитися все прігадуваті. Нарешті Частка спріймається Як душа людини, або її двійнік. Така частка попереджає свого власника про нещастя, його призначення та на нього чатує. Тоді людина сумує, нудіться, відчуває Втрата фізічніх сил. Част...
