ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Теоретичний аспект дослідження
Глава 2. Ландшафтно-топографічна і топографо-кліматична характеристика місцеперебування мансі в XVIII-XX століттях
Глава 3. Сакральний просторово-часовий континуум в міфологічному світогляді мансі
3.1 Поділ сакрального простору-часу в міфах мансі
3.2 космізаціі простору-часу в рамках обрядів життєвого циклу
3.3 Структура сакрального просторово-часового континууму в рамках святилищ і будинків мансі
3.4 Побудова систем сакрального простору-часу в міфах і обрядах мансі
ВИСНОВОК
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
Введення
Проблема, заявлена ​​в темі дослідження, не нова. Раніше вже робилися спроби дослідити сакральний просторово-часовий континуум різних товариств, що знаходяться на різних етапах історичного розвитку. Однак ступінь исследованности сакральних простору і часу в міфах і обрядах Хант і мансі залишається сьогодні недостатньою. Такі дослідники, як Н. В. Лукіна, В. М. Кулемзін, Є. Г. Федорова, А. В. Головнев, І. Н. гему та ін стосувалися так чи інакше у своїх дослідженнях проблем, пов'язаних з простором і часом в міфах і обрядах Хант і мансі. Але дослідження сакрального просторово-часового континууму не стояло в задачах їх досліджень. Єдиною роботою, в якій в якості предмета дослідження фігурують В«закономірності в характері і розміщенні комплексів культової атрибутики В»[1] мансі залишається монографія І.М. Гемуева В«Світогляд мансі: Будинок і КосмосВ». В ній, зокрема, порушені проблеми організації сакрального простору в будинку і на культових місцях мансі. Крім того, під редакцією І. М. Гемуева видана під егідою В«Енциклопедії уральських міфологійВ» у 2 томі видання В«Міфологія мансі В». Однак велика частина матеріалів носить довідковий характер і по
більшій частини не розкриває притаманних міфології мансі закономірностей.
Сьогодні, коли культура мансі опинилася на межі знищення особливо гостро постає питання про дослідження їх оригінального світогляду. Особливо важливим видається дослідження закономірностей в організації сакрального просторово-часового континууму в зв'язку з тим, що залишається слабо вивченим механізм адаптації [2] різних параметрів світогляду в певних топографічно-кліматичних умовах. Саме вивчення механізмів адаптації виступає в даній роботі в Як предмета дослідження . В якості об'єкта дослідження виступають міфи мансі, записані в XIX-початку XX ст.
Метою дослідження полягає в виявленні закономірностей внутрішнього і зовнішнього порядку в організації та побудові сакрального просторово-часового континууму в міфах і обрядах мансі.
Звідси, завдання курсової роботи:
1. Проаналізувати і осмислити ключові поняття теоретичного порядку: простір - час - просторово-часової континуум.
2. Наповнити змістом поняття практичного порядку: міф, обряд, сакральність щодо конкретного народу мансі.
3. Дати топографо-кліматичну характеристику місцеперебування народу мансі в XVIII-XX ст.
4. Проаналізувати міфи та обряди мансі.
5. Зробити висновок про закономірності зовнішнього і внутрішнього порядку в характері організації просторово-часового континууму в міфах і обрядах мансі.
Поставлені завдання послідовно реалізуються в роботі системним методом .
Структурно робота складається з вступу, трьох розділів, висновку і трьох графічного додатка.
У зв'язку з тим, що спеціальних досліджень з проблеми сакрального просторово-часового континууму в міфах і обрядах мансі досі не вироблялося, перша глава даної курсової роботи присвячена роботі над поняттями.
У другому розділі дається топографо-кліматична і ландшафтно-топографічна характеристики місцепроживання народу мансі в XVIII-XX ст. Обгрунтуванням цього служить гіпотеза : прихід мансі на дану територію привів до синкретизму міфології прийшлого та місцевого населення.
У третьому розділі дається аналіз просторово-часового континууму в міфології мансі. Потім, грунтуючись на проведеній роботі, проводиться аналіз організації простору-часу в рамках життєвого циклу людини. В кінці дається характеристика відображення міфологічних поглядів та обрядових практик на житлах мансі кінця XIX-XX ст.
Проведене дослідження дозволило зробити висновки про організацію сакрального просторово-часового континууму в міфах і обрядах мансі.
профан життя мансі всюди стикається з сакрльностью в різних її проявах. Співпереживання міфічних сюжетів, що виражається в обрядовій практиці і організації житлового та господарського простору - характерна риса світогляду мансі. Особливо примітно, що мансі не відмовилися ні від одного елемента своєї культури. Всі елементи сакрального були перенесені в зменшеному масштабі в оселі мансі. Це має змусити задуматися російський народ, адже він сам добровільно відмовився від своїх традиційних цінностей, підмінив їх цінностями, які ніколи не були для нього характерні.
У майбутньому планується продовжити дослідження на більш глибокому рівні, з залученням лінгвістичних та археологічних джерел. Цікава проблема зіставлення способів і методів адаптації різних етносів в рамках різних просторово-часових континуумів.
Глава 1. Теоретичний аспект дослідження
Для того щоб виявити закономірності певних сегментів світогляду народу - в даному випадку просторово-часовий континуум - потрібно окреслити теоретичні рамки дослідження.
В першу чергу потрібно наповнити сенсом поняття В«просторово-часової континуум В». Для цього потрібно розібрати окремо складові частини даного поняття: простір, час, континуум. Це категорії філософські. Тому сенс їх апріорі невичерпний. Для того щоб не втратити те єдине і неповторне розуміння цих категорій для досліджуваного нами об'єкта, потрібно задати правильний критерій дослідження. Для історика критерієм є суспільства минулого як відкриті саморозвиваються системи і людина як найменша таксономічна одиниця цих систем. Відповідно, в людині істориків хвилює в першу чергу його світогляд . Отже, критерієм в дослідженні будь-яких понять, пов'язаних з минулими, померлими товариствами стає світогляд цього товариства .
Щоб наповнити змістом поняття простору, потрібно визначитися, що не є простором. Простором не є хаос ( Caos ). Під хаосом розуміється звичайно щось нерозчленованим, неструктуроване, необмежене, безформне, невизначене. Зокрема, у Мансі хаос розуміється таким чином: В«Всюди водаВ», [3] В«По двох сторонах будинку суцільна вода, землі зовсім немаєВ». [4] Значить, хаос мислиться, в першу чергу, як відсутність кордону . Тоді простір - це те, що керує світом, намічаючи межі [5].
Повернемося тепер до критерію дослідження суспільних систем. Що для суспільства може служити в якості кордону хаосу? Суспільство в період розкладу первіснообщинних відносин, яким можна вважати і мансі, встановлює межі простору і хаосу у відповідності з межами свого місцеперебування, кордонами звідані території, за межами якої простір лише намічено, але не може бути структурованим. Різні сюжети міфів, пов'язані з людьми, що живуть за межами житлового простору етносу, на це чітко вказують. Зокрема, у Мансі це одноокі, однорукі, одноногі і т. д. люди [6]. Але, з плином часу, кордони розширюються у зв'язку із зовнішніми контактами. Таким чином, саме час стає кордоном простору . Поки жива традиція, простір і час нерозривні. У момент порушення традиції відбувається колапс простору-часу, притаманних даній традиції.
Простір місцеперебування сприймається в тій чи іншій мірі організованим. Організація простору являє собою діяльність не тільки фізичну, але й духовну і може розглядатися не тільки зі своєю ...
