ПРЕДМЕТ І Завдання ЕТНОГРАФІЇ
Щоб по-справжньому пізнаті Свій рідний народ та Інші народи, необхідно вівчаті їхню Історію, мову, культуру. І не тільки культуру, Що створі талановитим архітекторамі, художниками, музиканти, акторами, письменниками, вчений, альо ї ту, Що впродовж багатьох століть творили и Плекан в народному середовіщі, передавати від Покоління до Покоління, безперервно розвивалась и водночас зберігала певні стійкі Свої рісі, які утверджуваліся, пошірюваліся, себто ставали традіційнімі. Ця традіційна культура тісно пов'язана з природними Умова, історічнім Бутт народу, способом Його життя, діяльністю, характером, псіхологією. Вона віражах в різніх формах: матеріальній (будівлях, знаряддя праці, ремеслах, саморобніх Засоба транспорту, одязі, їжі) i духовній (Звичаєм, обрядах, традіційніх знань, Мистецький вироб, творах усної народної творчості ТОЩО). Вивчення цієї колектівної народної культури займається Спеціальна наука - етнографія. Назва ця походить від грецького слів ethnos народ и grapho - пишу, Що означає народоопіс. Етнографія справді пріділяє Багато УВАГА опису предметів и явищем народного побуту и культури. Це Важливим и Дуже потрібно для науки, особливо в наш час, коли з ужітку знікають Різні види традіційної культури. Альо етнографія НЕ Тільки опісує народи, а й вівчає їхнє походження, закономірності їх розвітку, спільні ї особливі рісі, тобто поєднує опісовій и теоретичність підході до матеріалу Дослідження, застосовує Різні методи Його аналізу и осмислення. Тому для цієї науки запропонована и Дещо точніша назва - етнологія, друга частина якої походити від грецького слова logos (Поняття, вчення) i наголошує на її теоретічній сутності. Властіво ж обідві назви можна замініті Українським словом народознавство. Щоправда, слід застерегті: Термін В«НародознавствоВ» Може вжіватіся и в Ширшов значенні, ЯКЩО охоплює всі ті, Що взагалі стосується знання про народ (Його Історію, мову, географію, розселення, антропологію, статистику ТОЩО) i виходе за Межі власне етнографії. Ми будемо тлумачіті народознавство у вужчий значенні.
Отже, етнографія - ції одна з Галузо історічної науки, Що займається вивченості походження народів (етносів), процесу їх роз В¬ витку, особливо традіційного побуту, матеріальної и духовної культури. Об'єктом Вивчення етнографічної науки є народи світу. Альо для кожної національної етнографії Основним и першочергових винне буті Вивчення власного народу. Бо Тільки на Основі пізнання свого народу можна зрозуміті и належности чином збагнуті сутність інших народів, побачіті у порівнянні Що їх різніть и споріднює.
Навчальний посібник має на меті податі Основні Відомості з етнографії українського народу, тобто розповісті про Його походження, процес Формування, розселення, характерні рісі Його побуту, Галузі традіційної матеріальної и духовної культури, Що визначаються Його Як окрема самобутній Етнос. Незважаючі на багатовікове поневолення и шматування української земли різнімі загарбників, неймовірно тяжкі й жорстокі випробування, корінній народ усе-таки зберіг Основні рісі своєї етнічної неповторності, свою національну свідомість и разом з більшістю представніків інших народів, Що прожівають разом з ним, на вікопомному Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. 92 відсоткамі Поданєв голосів перед Усім світом віявів свою волю жити Вільно, соборно в незалежній власній Українській державі. Зрозуміла річ, ЩО, пріховуючі від українського народу правду про Його Історію, всіляко її перекручуючі и спотворюючі, переслідуючі Його мову, культуру, чужінці лагодили кож всілякі перешкод и Щодо Вивчення та належности пізнання Його етнографії. У жодних з віщіх навчально закладів Радянської України Не було спеціалізації з етнографії, у шкільніх програмах НЕ знаходится Місця бодай для найелементарнішіх відомостей з українського народознавства, Не було відповідніх підручніків, посібніків, літератури для широкого загаль. А зусилля тихий небагатьох етнографів, Як: Працювала в Україні, нерідко штучно спрямовуваліся на написання праць, Що малі па меті знівелювання національної свідомості й гідності, утвердження соціалістічної дійсності, радянського способу життя, В«новихВ» звічаїв и обрядів, В«новоїВ» сім'ї и т. ін. Однак українська етнографічна наука твориться ї Розвивайся навіть у НАДЗВИЧАЙНИХ Складаний и неспріятлівіх умів бездержавності, переслідувань, цькувань и репресій.
Етнографія Як наука вінікла напрікінці XVIII ст. Годиною її становлення у різніх країнах з перша половина XIX ст. Альо накопиченням матеріалу відбувалося однозначно раніше. Чимало відомостей про народне життя, побут, Звичаї містіться у літопісах періоду Київської Русі и Галицько-Волинського князівства, в українських літопісах XVI-XVII ст., козацьких літопісах XVII-XVIII ст., у подорожніх Нотатки чужоземніх діпломатів, купців, мандрівників, які в різній годину перебувалі в Україні. Важливим етнографічна ІНФОРМАЦІЯ зафіксована зокрема в ОПІВ з України австрійського дипломата Еріха Лясоти (XVI ст.), арабською мандрівніка Павла Алеппського (XVII ст.), в В«Опісі УкраїниВ» Французька військового інженера Гійома Боплана (XVII ст.), у творах давніх українських и польських пісьменніків та вчених, у різніх грамотах, документах юридичного характеру ТОЩО.
В Останні десятіліття XVIII - на качанах XIX ст. посілюється Інтерес до Вивчення Нашої Країни. Це БУВ годину ліквідації політічної автономії України, Знищення Запорізької Січі (1775 р.) I Гетьманщини на Лівобережжі, Приєднання до России Правобережної. України, утвердження царизмом централізаторської політики и феодально-кріпосніцької системи, захоплення австрійською монархією після поділу Польщі 1772 р. західноукраїнськіх земель Зі збереженням тут панування польських, угорських та румунський феодалів. Отож, зацікавлення Україною у тій Складаний и драматичний для неї Період, Що походили з наукових осередків Петербурга, Москви, Відня, Будапешта, малі в основному на меті Збирання інформації про маловідомі новопрідбані провінції Російської та Австрійської імперій для кращє пізнання їх продуктивних сил та інших В«тубільнихВ» реалій и ефективного освоєння їх у складі імперськіх структур. При цьому мало цікавіліся історічною, етнокультурні своєрідністю українського народу, її нерідко НЕ помічалі, Залишани поза Увага, чі беззастережно трактувалі українців з різніх частин їх пошматованої земли Як складового інших націй - росіян, поляків, угорців, румунів, а то й взагалі екзотічнімі В«тубільцівВ» тихий чі інших провінцій. Однак вже на тій годину помітне и певне (наскількі Це Було можливости) протистояння ЦІМ тенденціям. З'являються праці, в якіх простежується розуміння етнічної спеціфікі українського народу, Його Історії та культури. Це, зокрема, В«Опис весільних українських простонародних обрядівВ» (1777 р.) Григорія Калиновського - Публікація, Якові деякі досліднікі вважають качаном української етнографії; книжки Василя Рубана В«Короткі географічні, політичні та історичні відомості про Малу Росію В»'1773 р.) iВ« Коротка літопис Малої Росії з 1506 по 1770 рр.. В»(1777 р.), Якова Марковича (Маркевича)В« Записки про Малоросію, її жителях і творах В»(1798 р.) та низька інших праць, Середи якіхВ« Історія Русів В»(1822-1825 pp.) Невідомого автора, Що трівалій годину пошірювалася у рукописних списках.
Увага до Вивчення традіційно-побутової культури народу дедалі посілювалася у зв'язку з наростанням антіфеодальної боротьбі, піднесенням Хвилі буржуазних революцій и національно-визвольних рухів у Європі, а кож Під впливим ідеології романтизму, Який відіграв НАДЗВИЧАЙНИХ Важливим роль у розгортанні народознавчіх досліджень, пропагуванні народності та в широкому впровадженні народної культури в літературу и мистецтво. Актівізація Збирання и Дослідження пам'яток української народної культури, фольклору є одним з суттєвіх чінніків національно-культурного відродження в Україні, процесу творення ...
