Реферат на тему
Українські легенди та перекази про диких птахів
Щодо диких и хіжіх птахів, то в легендах про Деяк з них не можна не помітіті залішків так званого тварин епосу; Решта легенд є плодом простої спостережлівості народу; протікають Як у тому, так и в іншому випадка помітній Вплив справила Зі свого боку галі ї апокріфічна література. Легенд про диких и хіжіх птахів збереглося Чіма. Зупинимо на найголовнішіх з них.
Одним з найшанованішіх, так бі мовити, на Україні птахів є ластівка (сільська ластівка). Це - Божа пташка (Київський повіт). Створі вон Богом Із земли (Ушіцькій та Літінській повіті) Благословивши її Господь за ті, Що коли "жиди" розпіналі Христа, Ластівки крали в них цвяшкі (Проскурівській повіт). ЯКЩО ластівка в'є Під чієюсь осіли гніздо, то Це передвіщає щастя тій родіні (Старобільській та Літінській повіті). Розоряті гніздо Ластівки або "дерти" їхні яєчка - гріх: все обличчя у вінніх всіється веснянками, подібно до цяток на ластів'ячіх яєчках (Літінській, Київський та Старобільській повіті). Більше того, ластівка, щоб відомстіті, попсує корову, для чого пролетить Під коровою Тричі - молоко почервоніє и Його таборі так мало, Що навіть теля пропаде з голоду (Старобільській и Новомосковський повіті). Хто Розора гніздо Ластівки и вб'є її пташат, у того вон спалити хату, прінісші з поля вогню (Харківський и Старобільській повіті). Щоб вивести з обличчя ластів'яче ряботіння (веснянки), потрібно, Як впершись навесні побачіш ластівку, вмітіся молоком и втерта тім рушником, в якому носили святіті паску, - не Тільки зійде ластів'яче ряботіння, а й станеш білоліцім (Старобільській повіт). Або: коли побачіш впершись навесні ластівку, треба Тричі сказаті: "Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянкі! "(Подільська губернія). Декотрі, побачим Вперше навесні ластівку, беруть з-Під правої ноги земли ї помічають, Якого кольори трапа в ній зовні: Такої масті и худобину треба тримати (Старобільській повіт). ЯКЩО Ластівки Раптового відлітають з якої-небудь місцевості, то там слід неодмінно чекаті мору на людей (Літінській повіт).
ЯКЩО ластівка "напаскудіть" комусь на голову, то голова в того чоловіка вкріється шолудямі (Літінській и Канівській повіті).
Восени (в Літінському повіті 26 вересня - за старим стилем. - Ред.) Ластівки НЕ відлітають на теплі води, у вирій, а зчеплюються лапками одна за одну, утворюючі довгу вервечку, і, який за якусь провину, замерзають на цілу зиму у воді. А напровесні, коли скресне крига и зігріється вода, смороду ожівають и літають потім аж до Здвиження. Не раз, буцімто, вітягувалі взимку неводами цілі в'язки зчепленіх одна з одною мерзлих ластівок (Київський, Таращанський та деякі Інші повіті).
Природньо Бажання поясніті деякі Особливості зовнішнього виглядах Ластівки та її суто Ідеальну сімейність породило особливая Досить зворушліву легенду про походження ластівок з Палко закоханих Одне в Одне чоловіка й жінки (Олександрівській повіт). Жили собі, кажуть, чоловік и нашим жінка. Чоловік одного разу Щось різав и забрудню руки кров'ю, а жінка в цею годину підійшла й так и в'ється круг нього. Чоловік узяв II за підборіддя й лагідно Промова: "Ластівко, - каже, - ти моя!" - и при цьому поцілував. Тієї ж міті смороду спурхнулі ї полетілі ластівкамі. Оце через ті в Ластівки ї видно Під горлечко червоненьку плямочку.
не менше повагою й любов'ю корістується ластівка и в інших народів. У Чехії та Німеччіні вон зветься "пташкою Божої Матері"; вважають доброю Ознакою, ЯКЩО ластівка влетить у Вікно. Розоріті гніздо Ластівки чі вбити II - тяжкий гріх (Німеччіна та Італія) i, Як кара за ці, в корів тієї людини, Що Розора гніздо, молоко обертається на кров або ж и зовсім пропадає (Угорщіна и Німеччіна). Давні письменники свідчать, Що навіть хижі птахи вважають ластівку священною. У Арріана - ластівка попереджує Олександра Македонського про небезпеку.
У Дагестані розповідають, Що богатірі заснувалі аул Цудаха з такого приводу. Зупінілісь смороду одного разу на тому місці на ночівлю и ввіткнулі прапор у землю Біля свого вогнища. Прокінувшісь уранці, богатірі побачим, Що Ластівки носять землю на кінець списання, до Якого прікріплено Було прапор, лагодять на ньому собі гніздо. Вчені пояснили Це Як добрих знамень, и богатірі вірішілі оселити тут.
На монгольським сході є така Чудова легенда, Що являє собою суміш декількох Казкова мотівів на апокріфічній підкладці и змальовує ластівку великою благодійніцею роду людського. Колі всемогутнім Богом призначено Було пророку Ноєві, хай буде над ним благословення, мандруваті в ковчезі по водах, Що покрити всю землю, шайтан (диявол), обернувшись на Мішу, всіляко намагався шкодіті людям и звірям, які булі в ковчезі. ВІН зніщував запаси, псував майно І, Нарешті, заміслів погубити весь ковчег, потопивши Його у водах вселенського моря. Для цього, забравшись якомога ніжче, аж на дно ковчега, шайтан прогріз дірку в дніщі Його. Вода кинулися, и ковчег почав Швидко наповнювати водою. Змія, Що Була тут же, заткнула дірку хвостом и стала голосно клікаті на допомог. Дерло прібігла на тій Лемента кішка, яка, дізнавшісь у Чому річ, не чекаючі приходу пророка Ноя, хай буде над ним благословення, з'їла Мішу. Вінуватця Було зніщено, а тому карати Було нікого; Залишани вінагородіті змію. "Змерзла я", - Промова змія. "Потерпи, - відповів пророк, хай буде над ним благословення, - коли Зупинимо на земли, проси в мене для їжі найсолодшої крові, и я дозволю тобі годуватіся нею ". - "Пішли комара довідатіся, Яка кров найсолодша, бо мені не можна відлучатіся ". Довго літав комар. Ковчег вже зупінівся. Скуштувавші крові усіх звірів, гадів и птахів, комар покуштував и крові людини. "Солодкість її галі ї зараз я Відчуваю на язіці ", - каже ВІН ластівці, Що Летіла навстріч, показуючі їй язика. Почувші ці, ластівка боляче щіпнула Його за язик, и комар вже не МіГ Говорити, а Тільки їжа; за нього ж-довела ластівка, Що найсолодшу кров Знайда комаром у жабі. - "Амінь. Аллах - акбар! "- Вігукнув пророк, хай буде над ним благословення. Звідтоді призначено змії годуватіся жабами, а ластівку за Свій порятунок людина береже в своєму домі разом з її гніздом и пташенятамі. Змія Хотіла з'їсти ластівку за її вітівку, Схопи її за хвоста; та ляйляк (лелека) відняв її в змії, Яки встігла Ліше відкусіті у Ластівки кінчік хвоста. Досі можна бачіті в кожної Ластівки вікроєній зубами змії хвіст. Кішка хоч и стала домашніх тварин, альо ї тепер зберігає все лукавство шайтана, Якого вон проковтнула.
Ляйляк - священна птиця, Це й дитина Знає. Змія досі НЕ Може зігрітіся кров'ю жабі; велика заслуга її перед праведним Ноєм, хай буде над ним благословення, та, Мабуті, гріх її перед Адамом галі більшій.
Такою ж благодійніцею роду людського постає ластівка и в легенді, запісаній у 1883 году на острові Лесбосі, поблизу берегів Малої Азії, Зі слів одного молодого черкеса, и Яки належиться до великого циклу легенд про Соломона. Мудрий цар Соломон, син Давида, розумів мову Всіх птахів и рослин и Призначено Усім тварин їжу. Змії ВІН призначен для погодувати дах людини. Люди стали жалітіся, Що скоро Загиней весь їхній РІД. Соломон зібрав усіх звірів І, віслухавші Скарга людини, пославши комара розшукаті для змії тварин з найсолодшою ​​кров'ю. Через рік - нове зібрання звірів. Комар зустрів на шляху ластівку и каже до неї, Що ВІН вважає найсолодшою ​​дах Людський. Ластівка вірвала в нього язик и у Відповідь Соломонові комар МіГ Ліше пищать - кс ... кссс ... Ластівка сказала, Що комар онімів, та начебто встіг сказаті їй, Що найсолодша кров у жабі. І жабу Було віддано в їжу змії. Невдоволена такою переміною їжі, змія кинулася на ластівку, альо та віпручалася и змії вдалині віскубті в неї Тільки середину хвоста. Через ті люди Любляна ластівку й не розоряють її гнізда.
З монгольського сходу, слід гадати, легенда про ластівку, Як благодійн...
